Ухвала суду № 75792385, 09.08.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10895/18

Провадження № 1-кп/638/1090/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про призначення справи до судового розгляду та обрання запобіжного заходу

09 серпня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Комлеві Д.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12018220480002311 від 14.06.2018 з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, підготовче судове засідання призначено ухвалою суду від 27.07.2018, -

за участю :

прокурора Клочко Н.О.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого

ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

27.07.2018 до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження № 12018220480002311 від 14.06.2018 з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого про можливість призначити судовий розгляд, встановивши відповідність обвинувального акта вимогам КПК України, правильність визначення підсудності кримінального провадження Дзержинському районному суду м. Харкова, й крім того, відсутність угод визначених у

ст. 468 КПК України, а також підстав передбачених пунктами 4-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження, суд вирішив питання, пов’язані із підготовкою до судового розгляду.

Справу розглядати у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

У судове засідання слід викликати учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні заявив клопотанняпро обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, на час судового провадження, запобіжного заходу не пов’язаного з триманням під вартою, а саме - домашній арешт за місцем мешкання, так як на теперішній час відсутні будь – які підстави для подальшого продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв’язки, дружину та двох малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника, пояснив, що він свою провину визнає в повному обсязі, не має наміру ухилятися від явки до суду, має постійне місце мешкання, родину : дружину, двох малолітніх дітей, матір – інваліда 3 групи, які перебувають на його утриманні.

Прокурор Клочко Н.О. в судовому засіданні клопотань щодо обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, на час судового провадження, не заявлено. При цьому прокурор Клочко Н.О. заперечувала проти задоволення клопотання захисника та обвинуваченого.

Суд, вислухав пояснення учасників судового процесу, дослідивши відповідні матеріали кримінального провадження, вважає що клопотання захисника та обвинуваченого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського району м. Харкова від 15.06.2018 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, на час досудового розслідування, був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі « Харківська установа виконання покарань (№27) », строком до 18 години 30 хвилин 12.08.2018

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Як зазначено в Постанові № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.12.2014 року « Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у разі подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою суд має враховувати, що відповідне клопотання подається прокурором окремо щодо кожного із кількох обвинувачених (на підставі ч.4 ст.184 КПК України). У такому клопотанні обов’язково повинно бути наведено обставини , які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Прокурором будь – яких клопотань з приводу питань, визначених в ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, не заявлялось.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність обставин, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров’я обвинуваченого; міцність соціальних зав’язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується.

Відповідно до ЗУ « Про попереднє ув’язнення» та ст. 177 КПК України зазначено, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду , перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до ОСОБА_3 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року « Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України» вказано, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч.1 ст.177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу , згідно ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків , які дають достатню підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 ч.1 КПК України.

У відповідності до ст. 17 ЗУ « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розуміння ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ- є частиною національного законодавства.

Як зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини/надалі ЄСПЛ/ « Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012) підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами.

В п.85 Рішення ЄСПЛ « Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011) вказано, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Як зазначено в п.111-112 Рішення ЄСПЛ « Белеветський проти Росії» (№ 72967/01 від 01.03.2007) зазначено, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних підстав) для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

В Рішенні ЄСПЛ «ОСОБА_4 проти Росії» (№15217/07 від 12.03.2007) вказано, що національні органи влади зобов’язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ « Мамедова проти Росії» (№7064 від 01.06.2006) посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя , перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду , беручи до уваги лише тяжкість злочину.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ « ОСОБА_5 проти України» (від 12.03.2009) по закінченні певного часу тяжкість злочину не може достатньою причиною для виправдання тривалого ув’язнення і судові органи повинні надати більше підстав, які повинні бути чітко вказані й обґрунтовані в їх рішеннях.

В п.51 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991) зазначено, що попереднє ув’язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ « Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав ,які виправдовують його утримання під вартою, а влада зобов’язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.

У судовому засіданні встановлено те, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме : можливість обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється на теперішній час.

Відповідно до ст. 181 КК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів кримінального провадження вбачається те, що ОСОБА_1, має постійне місце перебування та проживання в м. Харкові, де мешкає разом з своєю родиною : дружиною, двома малолітніми дітьми, матір’ю, яка визнана інвалідом 3 групи, що свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків, не судимий в силу ст. 89 КК України, будь – які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування переховувався від органів досудового розслідування, суду не надані.

Враховуючи вищевказане суд, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1, дані про його особі, ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, та приходить до висновку про можливість обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладанням на цього певних додаткових обов'язки, передбачених ст. 194 КК України, так як інші більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам, а також не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.

Тому суд вважає за необхідне на час судового провадження, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, з покладенням відповідних обов’язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193-197, 205, 314-316 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України у відкритому судовому засіданні на 11 годину 25 хвилин 17 серпня 2018 року у залі Дзержинського районного суду м. Харкова за адресою: пр-т Перемоги, 52-В м. Харків.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово

Про час, дату та місце судового розгляду повідомити учасників судового провадження.

На час судового провадження, обрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 09 жовтня 2018 року, заборонивши ОСОБА_1залишати місце проживання за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу суду.

Звільнити ОСОБА_1з під варти в залі суду та зобов’язати невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2.

Покласти на ОСОБА_1наступні обов'язки:

- заборонити залишати з 22-00 години до 07-00 години місце фактичного мешкання за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська 193/24;

- не відвідувати місця масового скупчення людей;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду.

Ухвалу направити для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, через Харківську місцеву прокуратуру № 1.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала надрукована в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя І.В.Семіряд