Рішення № 75789186, 03.08.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/189/16-ц

п/с № 2/174/6/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю секретаря - Заіки А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Тогоєвої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вільногірськ, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, про захист прав власності на майно, зобов'язання виконати певні дії, стягнення майнової та моральної шкоди завданих внаслідок затоплення житла,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, про захист прав власності на майно, зобов'язання виконати певні дії, стягнення майнової та моральної шкоди завданих внаслідок затоплення житла.

В обґрунтування позову зазначив, що йому належить на праві спільної часткової приватної власності, 5/9 часток квартири АДРЕСА_1, 2/9 частки цієї ж квартири належала його братові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та спадкоємцем його майна за законом є його дружина - ОСОБА_3 - третя особа по справі. Інші 2/9 частки зазначеної вище квартири належить його сестрі. Квартира складається з двох житлових кімнат та допоміжних приміщень загального користування і розташована на третьому поверсі чотириповерхового будинку.

Право власності на його частку квартири зареєстровано 10.09.2003 р. КП «БТІ м. Вільногірська», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В січні місяці 2016 року, внаслідок тривалих снігопадів, що призводило до поступового та тривалого розтавання снігу, уся тала вода не мала можливості стікати з даху вниз по трубі, а розтікалась по зовнішній стіні будинку, що призвело до потрапляння значної кількості води до внутрішніх приміщень будинку, в тому числі до його квартири, що і призвело до затоплення квартири, в результаті чого було знищено та частково пошкоджено належне йому житло, а також майно, що знаходилось в квартирі.

З приводу затоплення квартири, він звернувся до підприємства відповідача та 29 січня 2016 року, працівниками даного підприємства, було складено акт про затоплення квартири.

Вважає, що затоплення його житла стало наслідком невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків, передбачених чинним законодавством України, а також умов договору, який між ними було укладено за № 4945 від 09.02.2011 р. про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Таким чином, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, належної якості послуги йому не надав, своєчасно не займався обстеженням, обслуговуванням, ремонтом та заміною несправних частин обладнання, яке забезпечувало водовідведення з даху будинку, що й призвело до затоплення та завдання шкоди житлу, що йому належить. Крім майнової шкоди, з вини відповідача йому також було завдано й моральної шкоди, яка зокрема, полягає в наступному: оскільки затоплення житла з вини відповідача сталося в холодну пору року - в січні місяці, то висушити стіни, стелю та підлогу в квартирі після її залиття фактично неможливо, що призвело до суттєвого погіршення умов його проживання в квартирі, оскільки фактично в усіх приміщеннях квартири присутня вологість у великій кількості, скрізь відчувається запах цвілі, частково зацвіли стелі та покрились чорним нальотом в кухні та ванній кімнаті, міжкімнатні двері частково відсиріли, палас, який знаходився на підлозі в кімнаті, та інші покриття, що були на підлозі в інших приміщеннях квартири, також набрали в себе вологи й почали цвісти та неприємно пахнути, що завдавало йому значних моральних страждань.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану майнову шкоду, у розмірі 12 249,07 грн., зобов'язати відповідача виконати поточний ремонт системи водовідведення талої води на будинку АДРЕСА_1, яка розташована безпосередньо біля його квартири, стягнути з відповідача моральну шкоду, в розмірі 50000 грн. та судові витрати по справі: оплата юридичної допомоги адвоката 400 грн.; витрати з оплати судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2642 грн. 40 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 826 грн. 80 коп.

В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, так як затоплення стало не по вині відповідача, а через несприятливі погодні умови, та пояснила, що КП «Жилсервіс» з 2009 року є виконавцем послуг з утримання будинків та споруд, прибудинкових територій. Балансоутримувачем є управління архітектури, яке здійснює капітальний ремонт покрівлі, такі роботи в цьому будинку не передбачені, так як наразі в цьому немає необхідності.

В судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача була допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_6, показала, що вона працює на підприємстві відповідача інженером житлової служби і приймала участь у складані актів огляду приміщення при затоплені квартири позивача. Пояснила, що позивач проживає на третьому поверсі АДРЕСА_2, чотирьох поверхового будинку. В січні 2016 року відбулося затоплення квартири позивача в наслідок обмерзання водостічних пристроїв, вважає, що до повноважень КП «Жилсервіс» відноситься ремонт водостічних пристроїв, однак не їх очистка, так як ця послуга тарифами не передбачена, відчистку повинні здійснювати власники квартир. Ремонт покрівлі здійснювався в 2008 році, ремонт карнизів в 2010 році. Скарг від інших сусідів не надходило, тільки 1-2 скарги з іншого під'їзду.

Свідок ОСОБА_7, показала, що вона працює техніком житлової служби на підприємстві відповідача. 29.01.2016 року в аварійну - диспетчерську службу, надійшла заявка про затоплення квартири позивача. Вона пішла та склала акт. В той час була аномальна зима, багато опадів, балкон позивача, був перекритий з порушенням технічних умов, тому відбулось затоплення. Покрівля в даному будинку в задоволеному стані, а це було одноразове стихійне лихо і позивач повинний був сам очистити свій балкон від снігу. Інших скарг за всі ці роки від позивача не було, це було одноразове залиття. Скарг з боку інших сусідів не надходило.

Ознайомившись зі змістом позову, з'ясувавши позицію сторін з приводу заявлених позовних вимог, заслухавши покази свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України)

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.5 ЦК України, суди при винесенні рішень, повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин.

Стаття 322 ЦК України передбачає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідність ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (далі закон - №1875-IV) залежно від функціонального призначення до житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стаття 19 зазначеного закону, регламентує, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 21 1875-IV передбачено, що виконавець зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

У відповідності до положень закону 1875-IV балансоутримувач будинку зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з положеннями ст. 20 вказаного Закону, позивач, як споживач комунальних послуг та як власник житла, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.

Виходячи з правовідносин, які склалися між сторонами, керуючись вимогами законодавства наведених вище, судом встановлено, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_3 підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер № 2592313, номер запису 54 (ІІо) в книзі 18, відповідно до якого, ОСОБА_1, належить на праві спільної часткової приватної власності 5/9 часток даної квартири ( т.1 а.с.6).

Між відповідачем КП «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та позивачем укладено Договір № 4945 від 09.02.2011 р., про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій утримання будинку та прибудинкової території, який містить перелік обов'язків позивача та відповідача по утриманню будинків, до яких зокрема відноситься обов'язок відповідача своєчасно проводити підготовку житлового будинку (гуртожитку) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період (т.1 а.с.21-24).

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради № 324 від 19.08.2009 року, визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на період проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг, з 01.08.2009 року комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ( т.1 а.с.172).

Рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради № 44 від 02.02.2009 року, встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку в залежності від інженерного обладнання та індивідуальних характеристик будинку з 01.02.2009 р., та відповідно до додатку до рішення, встановлено перелік робіт з обслуговування та поточного ремонту житлового фонду, виконавцем яких визначено КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» (т.1 а.с.174-179), зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (т.2 а.с.12-14)

Актом огляду житла від 29.01.16 року, складеному представниками відповідача, було з'ясовано та зафіксовано, обсяги затоплення квартири АДРЕСА_1 та зазначено, що огляд житла та складення акту проводилось під час таяння снігу ( т.1 а.с.7).

Актом від 16.07.2017 року, складеного депутатом ОСОБА_8 та представниками КП «Жилсервіс», проведено огляд технічного стану м'якої покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 та встановлено, що покрівля даного будинку знаходиться в задовільному стані, пошкоджень не виявлено, водостічні пристрої в робочому стані (а.с.191).

Ухвалами від 29 квітня 2016 року та 13 липня 2017 року Вільногірським міським судом були призначені судові будівельно-технічні експертизи.

Так, відповідно до висновку експерта № 2600-16 від 20.01.2017 року, розмір матеріальної шкоди заподіяно внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_1 складає 12249, 07 грн. (т.1 а.с.96-110).

Висновком експерта № 3961-17 від 18.05.2018 року, встановлено, що причиною затоплення квартири АДРЕСА_1, яке відбулося в січні 2016 року, стало обмерзання водостічних пристроїв в наслідок чого відбувається затікання води по зовнішній стіні (т.1 а.с.22-224).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає доведеним факт залиття квартири, де проживає позивач ОСОБА_9 Внаслідок даного затоплення, останньому було спричинено матеріальні збитки, вартість яких визначена експертом та відповідачем не спростована. В свою чергу відповідачем і не спростовано відсутність їхньої вини в затоплені квартири позивача. А навпаки доведено, що затоплення відбулось через обмерзання водостічних пристроїв, внаслідок чого відбувається затікання води по зовнішній стіні, тобто відповідачем не проводились роботи визначені в договорі про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, укладеному між сторонами, та визначені в переліку робіт з обслуговування та поточного ремонту житлового фонду. Належне обслуговування водостічних пристороїв не було вчасно проведено, незважаючи на неодноразові звернення позивача, у зв'язку з чим відбулося затоплення квартири.

В свою чергу, суд не бере до уваги доводи відповідача з приводу того, що затоплення квартири, відбулося через несприятливі погодні умови, яке до того ж було один раз, так як вони спростовуються актами, складеними представниками КП «Жилсервіс» від 10.02.2011 р., 12.02.2010 р. (т.1 а.с.43,47), які підтверджують інші факти затоплення.

Оскільки, під час розгляду даної справи знайшов своє підтвердження факт наявності причинного зв'язку між винними діями відповідача та настанням негативних наслідків у вигляді пошкодження належної позивачу квартири, позовна вимога про відшкодування майнової шкоди у розмірі 12249 гривень 07 копійок, за рахунок відповідача підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати поточний ремонт системи водовідведення талої води на будинку АДРЕСА_1, то дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з того, що ні позивачем, а ні відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, коли був проведений капітальний чи поточний ремонт покрівлі та водостічних пристроїв, тобто чи є потреба в проведенні такого ремонту взагалі.

За приписами статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача. В даному випадку моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна, п. 3 ч. 2 ст.23 ЦК України.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер неправомірних дій відповідача, їхню поведінку на протязі всього часу звертання до них з проханням усунути протікання, тривалість порушення прав позивача, глибину його душевних та психічних страждань пов'язаних з пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя (необхідність вчинення додаткових дій, які за нормальних обставин не було необхідності вчиняти), нормальних життєвих зв'язків, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним йому), час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.

Враховуючи наведене та вимоги п.п.3, 5, 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, суд погоджується з твердженням відповідача, щодо спричинення йому моральної шкоди, в той же час, враховуючи принцип розумності та справедливості, обставини справи, розмір спричиненої матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем явно завищені, в зв'язку з чим, підлягають частковому задоволенню в розмірі 1500 грн.

Судові витрати сплачені позивачем у вигляді судового збору, згідно ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача в його користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають документально підтверджені витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 2642 грн. 40 коп.

Керуючись положеннями статті 137 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача витрати понесені ним на отримання правової допомоги, в розмірі 300 грн., оскільки на підтвердження саме таких понесених витрат на правову допомогу позивачем надано квитанцію .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16, 22, 23, 322, 386, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.13,19,20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4,12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, про захист прав власності на майно, зобов'язання виконати певні дії, стягнення майнової та моральної шкоди завданих внаслідок затоплення житла - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 12 249 (дванадцять тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 07 коп, за відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з затопленням житла.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану йому моральну шкоду, в розмірі 1500 (тисячу п'ятсот) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді, включаючи витрати по оплаті юридичної допомоги адвоката 300 грн.; витрати з оплати судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2642 грн. 40 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 826 грн. 80 коп.

В інший частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено 09.08.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

В свою чергу, у відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України 2017 р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області Т.М.Данилюк