Ухвала суду № 75786368, 07.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/431/18 Справа № 701/1003/17-к Категорія: : ч. 3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченогоГорохова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Маніківського районного суду Черкаської області від 01 березня 2018 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 28.03.2016 року Маньківським районним судом еркаської області за ч.3 ст. 185 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, судимість в передбаченому законом порядку не знята та не погашена

засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на чотири роки один місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 28.03.2016 року - у вигляді одного місяця позбавлення волі і остаточно призначено до відбуття ОСОБА_7 чотири роки два місяці позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7, обрана утримання під вартою, взявши його під варту із залу суду, а строк відбуття покарання відраховуваний з 01.03.2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 494 грн. 35 коп. витрати за проведення товарознавчої експертизи №4/1805 від 12.09.2017 року.

Вирішена доля речових доказів, відповідно до положень ст. 100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_7 29.08.2017 року близько 1 год. 00 хв. ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проник на територію домоволодіння, що по вул. Чапаєва, 21, смт. Маньківка, звідки таємно викрав наступне майно, а саме: 1) два електромотори, один з яких з наждаком, 1,5 кВт., 800 обертів/ хвилину, ринкова вартість якого, згідно висновку експерта № 4/1805 від 12.09.2017 року становить 1417 гривень, а інший 3 кВт., 1500 обертів/ хвилину, ринкова вартість якого, згідно висновку експерта № 4/1805 від 12.09.2017 року становить 2333 гривень, які знаходились в спальній кімнаті під ліжком; 2) мідні гальмівні трубки, загальною вагою 3 кг, загальна вартість яких, згідно довідки про вартість від 15.09.2017 року становила 300 гривень, які знаходились на бантині на горищі, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 4050 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції відносно нього. При цьому зазначає, що він хворіє на ряд тяжких хвороб, а тому порушує питання про більш мяке покарання.

Заслухавши доповідь головуючого судді, міркування прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, думку обвинуваченого ОСОБА_7, який просив змінити вирок суду, пом’якшити покарання, застосувати положення ст.75 КК України, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Ці вимоги закону судом виконані.

Так, висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого за ч.3 ст.185 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, які судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України досліджені повно, всебічно і об’єктивно, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюються в апеляційній скарзі.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано вірно за ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні йому покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, вчинення злочину повторно, обставину, яка пом’якшує покарання – щире каяття, тому прийшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення тільки з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій ч. 3 ст.185 КК України.

Доводи обвинуваченого про те, що він хворіє на тяжки хвороби, а тому не може відбувати покарання в місцях позбавлення волі є безпідставними. В матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, які підтверджують неможливість знаходження обвинуваченого та його лікування в місцях позбавлення волі.

Одночасно, слід зауважити, що існує певний порядок звільнення за хворобою засуджених. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок медичної або лікарсько-трудової експертної комісії й особова справа засудженого.

Крім того, колегія суддів враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше був засуджений вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 28.03.2016 року за вчинення корисливих злочинів, проте останній належних висновків не зробив, що свідчить про небажання ОСОБА_7 стати на шлях виправлення.

Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання на підставі ст.71 КК України приєднав до покарання за даним вироком частково покарання у виді 1 (одного) місяця невідбуте за вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 28.03.2016 року і таким чином з урахуванням положень ст.71 КК України, суд призначив ОСОБА_7 за сукупністю вироків мінімальне покарання.

Оскільки ОСОБА_7 призначено покарання пов’язане з реальним позбавленням волі, то його клопотання про зміну запобіжного заходу є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального кодексу, які були б підставою для скасування вироку, при розгляді справи колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення вироку без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. 405, ч.1 п.1 ст. 407 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 01 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3 місяців з дня його проголошення, а засудженим, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :