Постанова № 75786318, 09.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1328/18Головуючий по 1 інстанції - Пироженко В.Д. Категорія: 19, 21 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.

секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року (ухвалене 31 травня 2018 року в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Пироженко В.Д.) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області, Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації.

Вивчивши матеріали справи, Апеляційний суд Черкаської області, -

в с т а н о в и в :

06 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області, Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 05.07.2012 року на виконання умов договору позички, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, відповідно до якої останній прийняв від позивача грошову суму у розмірі 4500,00 доларів США із зобов'язанням повернути до кінця вересня 2012 року. На підтвердження укладення даного договору позички ОСОБА_4 було власноручно написано розписку, яка підтверджує факт передання йому вказаних коштів.

23.01.2013 року на виконання умов договору позички, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, останній прийняв від позивача грошову суму у розмірі 1500,00 євро із зобов'язанням повернути до кінця травня 2013 року. На підтвердження укладення даного договору ОСОБА_4 було власноручно написано розписку, яка підтверджує факт передання коштів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.05.2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики в сумі 1500,00 євро, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 533,42 євро, а всього 2033,42 євро, що в еквіваленті на день постановлення рішення складає 59 032,22 грн. та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики в сумі 4500,00 доларів СІЛА, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 1913,91 доларів США, всього 6413,91 доларів США, що в еквіваленті на день постановлення рішення складає 170 353,45 грн., що разом складає 229 385,67 грн.

23 червня 2017 року державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дзьоган С.А. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів №712/8548/15-ц виданого 22.06.2017р. Також державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника від 04 липня 2017 року.

Вказує, що до цього часу ОСОБА_4 не повертає вищевказаний борг.

Зазначає, що із виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, він дізнався, що 28 квітня 2017 року ОСОБА_4 з метою уникнути виконання грошового зобов'язання уклав договори дарування зі своїми доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за якими подарував їм усе належне йому нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0631 га, кадастровий № НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1237241571101, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

-житловий будинок загальною площею 72,4 кв.м. з надвірними спорудами (сіни, а,а(1); вбиральня, Г; погріб, пд; огорожа, 1-3,5; водоколонка, 4), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1237231271101, номер об'єкта в РПВН 16237762, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно після підписання договору позички та отримання вищезазначених коштів 05.07.2012 року та набрання чинності судовим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2015 року про стягнення з нього заборгованості на користь позивача, оскільки, знав про свій обов'язок щодо його виконання та, відповідно, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, яке в результаті дарування вже не належить відповідачу.

Вважає, що відповідачі уклали спірні договори дарування нерухомого майна, оскільки вони є близькими родичами, а саме, доньками відповідача.

Отже, такі дії сторін договорів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича, саме з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Звертає увагу, що також відповідач, як проживав за своєю адресою в домоволодінні АДРЕСА_1 з початку укладення оспорюваного договору дарування, так і продовжує проживати по теперішній час, зокрема, дарувальник продовжує фактично володіти та користуватися цим майном. Тому зазначені договори дарування підлягають визнанню недійсним відповідно до положень ст. 234 ЦК України.

В зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_3 просить:

визнати недійсним договір дарування 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1237241571101, що розташований по АДРЕСА_1 Черкаської області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

визнати недійсним договір дарування 1/2 земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1237241571101, що розташована по АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6;

визнати недійсним договір дарування 1/2 житлового будинку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1237231271101, що розташований по АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

визнати недійсним договір дарування 1/2 житлового будинку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1237231271101, що розташований по АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчених державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. 28 квітня 2017 року;

скасувати державну реєстрацію вказаних договорів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав доказів того, що правочин вчинений відповідачами з порушенням норм діючого законодавства, та при їх укладенні сторонами не дотримано вимог, встановлених ст. 203, 215, 234 ЦК України.

Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що на час укладення спірних договорів подароване майно під арештом не знаходилось, тобто перешкод для їх укладення не було, вищевказане рішення суду від 03.05.2017 року про стягнення коштів за договорами позики було винесене після укладення договорів дарування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 вказав, що відповідач відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно після підписання договору позички та отримання коштів 05 липня 2012 року та 23 січня 2013 року та набрання чинності судовим рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2015 року був обізнаний про стягнення з нього заборгованості на користь позивача, отже, знав про свій обов'язок щодо його виконання та, відповідно, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, яке в результаті акту дарування вже не належить відповідачу.

Крім того, саме спірні договори дарування нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, а саме, доньками відповідача. Направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича саме з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

У відзиві ОСОБА_9 - законний представник неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначено, що апеляція не містить будь-яких обґрунтувань стосовно порушення вимог процесуального законодавства. Також скарга не містить обґрунтувань з приводу неправильного застосування норм матеріального права.

ОСОБА_10 стверджує в апеляційній скарзі, що договори дарування майна удаваними, так як, начебто, направлені на фіктивний перехід права власності з метою приховати це майно від виконання в майбутньому.

Тобто сам апелянт підтверджує, що на момент укладення договорів дарування вимоги законодавства були дотриманні і ніяких підстав для визнання їх недійсними не існувало. Ці підстави, на думку ОСОБА_10 виникли в майбутньому.

В даному випадку ОСОБА_3 не є учасником договорів дарування, а тому до суду він звернувся безпідставно. Його права вчиненням цих правочинів ніяким чим не порушуються.

ОСОБА_10 не надав жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог, а тому суд правильно вирішив, що позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 2 та ст. 5 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом першої інстанції встановлено і дана обставина не заперечувалася сторонами по справі, про те, що 05 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір позики грошових коштів, що підтверджується розпискою від 05 липня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 кошти в сумі 4500 доларів США та зобов'язався повернути їх до кінця вересня 2012 року.

Згідно з розпискою від 23.01.2013 року, на виконання умов договору позички від цієї ж дати, ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_3 кошти в сумі 1500 євро терміном до кінця травня 2013 року.

Також, вищевикладене встановлене рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2017 року, яким стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошті за договором позики від 23.01.2013 року в сумі 1 500 євро, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 533,42 євро, всього 2033,42 євро, що в еквіваленті на день постановлення рішення складає 59 032,22 грн. Стягнено з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 грошові кошті за договором позики від 05.07.2012 року в сумі 4 500 доларів США, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 1913,91 доларів США, а всього 6413,91 доларів США, що в еквіваленті на день постановлення рішення складає 170353,45 грн. Вирішено питання про судовий збір. Дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду від 03 травня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси 22 червня 2017 року було видано виконавчі листи, за яким державним виконавцем Соснівського ВДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Дзьоган С.А. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2017 року (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с. 84), виданого Черкаською міською радою 01 вересня 2003 року належала земельна ділянка площею 0,0631 га, що розташована у АДРЕСА_1, та на підставі договору дарування, належав житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у місті Черкаси, по АДРЕСА_1 (а.с. 91).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 28 квітня 2017 року ОСОБА_4 безоплатно передав у власність малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках по 1/2 частці кожній земельної ділянки площею 0,0631 га, що розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 83-84).

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 28 квітня 2017 року, ОСОБА_4 безоплатно передав у власність малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках по 1/2 частці кожній житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно під час розгляду справи в суді за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди, отже міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Тому, з урахуванням вищевстановлених обставин вбачається, що укладення договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки не було спрямовано на настання реальних наслідків. Сторони в судовому засіданні не надали обґрунтованих доказів, щоб спростувати такі доводи позовної заяви, а відтак в суду є всі підстави вважати їх доведеними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що укладення вказаних договорів не спрямоване на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦПК України, що правилами статті 215 цього Кодексу і є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Такий висновок суду також узгоджується із правовою позицією ВСУ від 19 жовтня 2016 року, викладеною під час розгляду справи № 6-1873цс16, відповідно до якої, судам, при вирішенні спорів про визнання договорів дарування недійсними, було наголошено на необхідності перевірки тих обставин, що при укладенні спірних договорів дарування нерухомого майна між близькими родичами, необхідно перевіряти, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Крім того, у відповідності ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 був звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до п. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат вважає, що вони підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь держави в сумі 3524,00 грн. (позовна заява - 1409,6 грн. + апеляційна скарга - 2114,40 грн.)

Тому, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, з врахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є доведеними і дають підстави для скасування судового рішення з постановленням нового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області, Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0631 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1 Черкаської області від 28 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1047.

Скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0631 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1 Черкаської області за ОСОБА_5, ОСОБА_6, проведену на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1047.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 Черкаської області від 28 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1045.

Скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 Черкаської області за ОСОБА_5, ОСОБА_6, проведену на підставі договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1045.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави судовий збір в сумі 3524,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2018 року.