Постанова № 75786277, 09.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1378/18Головуючий по 1 інстанції - Колода Л.Д. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2018 року (ухвалене під головуванням судді Колоди Л.Д. 15 травня 2018 року о 15 год. 55 хв. у залі Придніпровського районного суду) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, Апеляційний суд Черкаської області, -

в с т а н о в и в :

28 лютого 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 02 липня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого, останній отримав кредит в розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не здійснив належного погашення кредиту та незаконно не виконує власних зобов`язань за кредитним договором, в зв`язку з чим, станом на 31 січня 2018 року виникла заборгованість 117 475,01 грн.

На підставі вищевикладеного, ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором в грошовій сумі 117 475,01 грн. та судові витрати в розмірі 1 762 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 липня 2011 року у розмірі 12 889 грн. 71 коп. та 193 грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 13 083 грн. 06 коп..

В частині стягнення 104 585 грн. 30 коп. заборгованості за кредитним договором та 1 568,78 грн. відшкодування судового збору - відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заборгованості по відсоткам.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначено, що рішення в оскаржуваній частині винесене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи.

Вказує, що суд першої інстанції незаконно звільнив відповідача від сплати процентів за користування кредитом, чим грубо порушив права кредитора, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.ст. 374 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

Особа, яка подала апеляційну скаргу просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом і в цій частині ухвалити нове рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині заборгованості за тілом кредиту та штрафом, посилаючись на те, що відповідачем дійсно було порушено умови договору, а саме відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем заявлено вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором, пені та штрафу у виді процентної складової безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Колегія суддів апеляційного суду не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення заборгованості лише за тілом кредиту та штрафом в розмірі 500 грн., оскільки вважає, що судом першої інстанції не повністю досліджено матеріали справи та не правильно надано оцінку доказам, судом невірно застосовано норми матеріального права, та безпідставно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, пенею комісією та штрафом, що є підставою для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач по справі отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами про надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 станом на 31 січня 2018 року має заборгованість - 117 475,01 грн. з яких: 12 389,71 грн. - заборгованість за кредитом; 95 915,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5 570,24 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідач ОСОБА_3 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним договором не виконав, всупереч вимогам ст. 629 ЦК України, в якій зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Із змісту статей 526, 527, 530 ЦК України вбачається, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1048 ЦК України встановленою, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення кредитного договору сторонами був погоджений розмір відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, враховуючи наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин, та передбачений розмір відсотків за користування позикою, апеляційний суд приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог за відсотками, пені та штрафу у виді процентної складової не відповідає вимогам закону та є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, в якому передбачили наслідки, що настають у випадку порушення зобов`язання сторонами.

Таким чином, нарахування ОСОБА_3 відсотків, пені та штрафу за порушення зобов`язання цілком відповідає, як умовам кредитного договору, так і положенням діючого законодавства.

Крім того, апеляційний суду звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем ОСОБА_3 не доведено відсутність заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином, а тому вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є законними і підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що за користування кредитними коштами передбачено нарахування відсотків, то відмова суду першої інстанції у стягненні відсотків за користування, пені і штрафу є помилковою і незаконною.

Як вбачається з матеріалів справи за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Із наявних матеріалів справи також вбачається, що строк дії картки закінчується у квітні 2015 року.

За таких обставин , апеляційний суд вважає, що саме у межах строку кредитування до останнього дня квітня 2015 року відповідач ОСОБА_3 мав зокрема повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними платежами.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то з 01 травня 2015 року позивач не може такі проценти нараховувати.

Таким чином, беручи до уваги розрахунок заборгованості за договором № б/н від 02 липня 2011 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 наданий банком сума заборгованості по відсоткам за кредитним договором складає 3 700 грн. 78 коп. станом на дату закінчення строку дії картки - квітень 2015 року.

Дані вимоги закону узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові № 14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року, в якій вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку підлягають до часткового задоволення, а саме стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом 12 389,71 грн., 500 грн. - штраф (фіксована частина), які вже стягнуто судом першої інстанції, та частковому задоволенню підлягає заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 800 грн. 78 коп. (оскільки станом на 30 квітня 2015 року (строк дії картки) банком нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 3 700 грн., але ОСОБА_3 здійснив погашення відсотків 11 червня 2015 року на суму 500 грн., 16 липня 2015 року на суму 500 грн. та 30 липня 2015 року на суму 1 400 грн., а всього на суму 1 900 грн.).

В решті нарахування процентів банком за період з 01 травня 2015 року по 30 січня 2018 року є необґрунтованим, оскільки таке нарахування після закінчення строку дії картки законом не передбачено, тому в цій частині вимога не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині вирішення спору щодо стягнення відсотків за користування кредитом скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, а в решті рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Приватбанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитом на підставі кредитного договору № б/н від 02 липня 2011 року в розмірі 1 800 грн. 78 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -