Ухвала суду № 75784548, 06.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 358/784/18 Головуючий у І інстанції ТітовПровадження № 11-сс/780/455/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 06.08.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Авраменка М.Г.

суддів: Орла А.І., Свінціцької О.П

при секретарі - Марченку Д.О., Кальмі М.О.

за участю:

власника майна – ОСОБА_2

представник власника майна – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою власника корпоративних прав ОСОБА_2 на ухвали слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 21 червня 2018 року якою накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12018110090000189 від 02.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 21 червня 2018 року задоволено клопотання слідчого Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні №12018110090000189 від 02.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду – 163 500,00 грн), що становить 7,5% капіталу у ТОВ «Стироград».

Не погоджуючись із рішеннями слідчого судді, власник майна подав апеляційну скарги, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на корпоративні права.

Вказує, що ОСОБА_4 В,В. на момент прийняття рішень Загальними зборами учасників ТОВ «Стироград», що пройшли 14.03.2018, а також на момент подання заяви від 02.05.2018, за якою внесено відомості до ЄРДР за №12018110090000189, не була спадкоємицею ОСОБА_5, вона не мала свідоцтва про право на спадщину. Відповідно, відчуження майна посадовими особами ТОВ «Стироград», жодним чином не могло нанести шкоду ОСОБА_4. Даному факту слідчий суддя не надав правової оцінки.

Зазначає, що призначала ОСОБА_4 себе генеральним директором незаконно, і, усвідомлюючи це, в скарзі до Міністру України від 22.05.2018 сама обґрунтовує незаконність внесення державним реєстратором запису до ЄДР щодо призначення ОСОБА_4 керівником ТОВ «Стироград» і просить скасувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2018 №1073107021014580»Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах», проведену державним реєстратором.

Права спадкоємців ОСОБА_6 не порушені, оскільки прийнято рішення виплатити спадкоємцю за письмовим зверненням до ТОВ «Стироград» за умови надання правовстановлюючих документів, передбачених чинним законодавством України, вартість частки у майні, яка належала померлому учаснику ОСОБА_5 станом на 30.03.2017 (дата смерті учасника, пропорційно від частки у спадщині померлого учасника.

Доказами того, що перехід права власності на нерухоме майно ПАТ «Муліт» та ТОВ «Стироград» жодним чином не порушив права ОСОБА_4, є договір оренди нежитлового приміщення №1303/18 від 13.03.2018, укладений ОСОБА_4, яка діяла від імені ТОВ «Стироград» як генеральний директор, із ТОВ «ТД «Кіндратівські Вогнетрави» , а також підписаний нею Акт приймання-передачі приміщення до договору оренди №1303/18 від 13.03.2018.

Зазначає, що ОСОБА_4 ніколи не була учасником ТОВ «Стироград», не володіла часткою у Статутному капіталі ТОВ «Стироград»., відповідно, її неможливо було виключити зі складу учасників товариства, як то стверджує слідчий,а також неможливо зберігати корпоративні права, якими вона ніколи не володіла і які автоматично не переходили навіть до спадкоємця за чинним на той час законодавством.

Стверджує, що саме ОСОБА_4в. наносить майнову шкоду ПАТ «Мулін» та його акціонерам, незаконно із застосуванням підроблених документів захвативши управління ПАТ «Мулін», про що в.о. Голови Наглядової ради ПАТ «Мулін»звернулася до Богуславського відділення поліції ГУНП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 11.06.2018, в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження №12018110090000237.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону, судом першої інстанції дотримано не було.

Як убачається із матеріалів провадження, клопотання слідчого СВ Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна від 20.06.2018, з яким він звернувся до слідчого судді обґрунтовано наявністю відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018110090000189 від 02.05.2018 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, вказав про наявність достатніх правових підстав для арешту корпоративних прав ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду – 163500,00 гривень), що становить 7,5% капіталу у ТОВ «Стироград», заборони Державній реєстраційній службі України та іншим особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації, вносити будь-які зміни до установчих документів ТОВ «Стироград», ідентифікаційний код 33602613, місце знаходження юридичної особи: 03184, м.Київ, Чоколівський бульвар, 19 - 7,5 % статутного капіталу якого належить ОСОБА_2, що у грошовому еквіваленті складає 163500 (сто шістдесят три тисячі п’ятсот) гривень 00 копійок.

На думку колегії суддів, таке рішення не ґрунтується на нормах кримінального процесуального кодексу.

Положенням ст.131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.2 ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно, або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 962 КК України.

Перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів не вбачає наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2, які становить 7,5% капіталу у ТОВ «Стироград», заборони Державній реєстраційній службі України та іншим особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації, вносити будь-які зміни до установчих документів ТОВ «Стироград», можуть бути об’єктом (предметом) злочинного посягання чи розпорядження вказаним майном може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, втрати, використання та передачі.

У відповідності до положень ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Слідчий суддя в порушення вимог ст. 173 КПК України наклав арешт на корпоративні права, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 який не є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному №12018110090000189 від 02.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, без доведення органами досудового розслідування необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Окрім того, на момент подачі клопотання слідчого і його розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, відсутні будь-які відомості про спадкоємців ОСОБА_5, жодній особі не видано свідоцтво про право на спадщину, у зв’язку з чим не можливо вирішувати питання збереження корпоративних прав ОСОБА_4 шляхом арешту корпоративних прав інших учасників ТОВ.

Накладаючи арешт на майно, суд першої інстанції не вказав, які відомості, сліди кримінального правопорушення містить частка у статутному капіталі, яким чином вона могла бути використана як знаряддя вчинення злочину, відтак не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя прийняв безпідставне та необґрунтоване рішення, яке насамперед порушує права власника майна – ОСОБА_2 який не являється безпосередньо ні підозрюваним, ні обвинуваченим, а майно, на яке слідчий суддя наклав арешт, є його власністю, оскільки ОСОБА_2 є співвласником ТОВ «Стироград», якому належить 7,5% його статутного капіталу та не підпадає під визначення майна, зазначеного у ст.170 КПК України.

Оскільки слідчий суддя під час розгляду справи не дослідив обставини, з’ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, що призвело до неповноти судового розгляду, а також істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_2- задовольнити, а ухвалу слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 21 червня 2018 року якою накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12018110090000189 від 02.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволення клопотання слідчого Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області про арешт на корпоративні права ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12018110090000189 від 02.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: