Постанова № 75784520, 06.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7676/16-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/2439/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 19 06.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Лівінського С.В.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2018 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2,приватного підприємства «Фірма «Базальт»,реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що на підставі нікчемного договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між приватним підприємством «Фірма «Базальт» та громадянином ОСОБА_2 реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції у Київській області проведена державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 67386006 від 06.09.2016 : право власності на квартиру у відповідача 1 виникло на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 24753746, виданого 25.07.2014року реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції у Київській області. Запис про право власності № 6462115 внесено на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 14706856 від 25.07.2014 року.

Позивач вважав, що зазначене вище свідоцтво про право власності № 24753746 та Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 14706856 підлягають скасуванню, оскільки вчинені в наслідок нікчемного правочину.

Позивач просив встановити нікчемність договору купівлі-продажу майнових прав № 49/01 від 16 грудня 2013 року, укладеного між громадянином ОСОБА_2 та приватним підприємством «Фірма «Базальт».

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину:

- скасувати рішення Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14706856 від 25.07.2014 року на підставі якого внесено запис про право власності: 6462115 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати свідоцтво про право власності індексний номер: 24753746 видане 25.07.2014 року Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області.

Зобов'язати відділ державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради (код ЄДРПОУ 3791135, вул. Шевченка, 2а, м. Ірпінь, Київська область, 08200) внести запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1. за номером запису про право власності: 6462115.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державна іпотечна установа подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазаначає, що суд неповно з»ясував всі обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, що призвело до ухвалення судом необґрунтованого та незаконного рішення.

Просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом прешої інстанції встановлено та з такими висновками погоджується колегія суддів, наступне.

24.05.2013 року між Державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» було укладено кредитний договір №26/3,відповідно до якого позичальник отримав кредит на суммі 19000000грн.

24.05.2013року між Державною іпотечною установою та ПП «Фірма «Базальт», що виступав майновим поручителем ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором №26/3 від 24.05.2013року було укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №26/3.1-3, який було посвідчено приватним нотаріусом Гамаль І.М. Київського міського нотаріального округу,що стверджується копією вказаного договору іпотеки (а.с. 9-14)

В подальшому до Договору іпотеки вносились зміни та доповнення: № 1 від 30.12.2013 року, № 2 від 25.02.2014 року, №3 від 23.05.2014 року щодо предмету іпотеки.(а.с.15-24).

Також, у судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено,що 24.05.2013року приватним нотаріусом Гамаль І.М було зареєстровано іпотеку та договори про внесення доповнень до договору іпотеки,номер запису 1056593 (а.с.25).

Складовою частиною предмету іпотеки за вказаним договором є майнові права на квартиру АДРЕСА_1,загальною площею 44,43 кв.м,житловою 19,0 кв.м,кількість кімнат- 1,розташована квартира на 9 поверсі,оціночною вартістю 336085гр (а.с.10).

Судом першої інстанції встановлено,що 16.12.2013 року між ПП «Фірма «Базальт» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав НОМЕР_2/01.(а.с.97-103)

На підставі вказаного Договору відповідачу ОСОБА_2 були продані майнові права на однокімнатну квартиру за умовним НОМЕР_2, що розташована на 9-му поверсі, яка є невід'ємною складовою частиною об'єкта капітального будівництва, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_4загальною площею 44,1 кв.м,житловою 18,9 кв.м .

20.06.2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит №008/2-2014/980 ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 170000гр на придбання квартири АДРЕСА_2 (а.с.108-127).

20.06.2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 було укладено договір застави №№008/2-2014/980/1,відповідно до якого ОСОБА_2 передав у заставу майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.128-130).

27.08.2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір,відповідно до якого ОСОБА_2 передав у іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_2(а.с.132-134) і даний договір іпотеки був зареєстрований 27.08.2014року приватним нотаріусом Макаровою О.П (а.с.135)

08.07.2014 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3,підстава виникнення права власності-свідоцтво про право власності,видане 25.07.2014 року Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції,підстава внесення запису-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу),індексний номер 14706856 від 25.07.2014року,що підтверджується інформаційною довідкою (а.с.8).

Проаналізувавши викладене колегія суддів приходить до висновку,що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову взадаоленні позовних вимог виходячи із наступного:

Спірні правовідносини,які виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про іпотеку»,ст.. 203,215,216 ЦК України.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року, №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено,що «Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. 5. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.»

Заявляючи вимоги про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу майнових прав № 49/01 від 16 грудня 2013 року,позивач не зазначає в силу якого закону встановлена його недійсність .Посилання позивача на ст.. 12 Закону України «Про іпотеку» є помилковим,поскільки даною нормою передбачено,що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним,а не нікчемним.

Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру є оспорюваним договором відповідно до ст..203,215 ЦК України.Однак вказані вимоги позивачем не заявлені.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнції , що суд при вирішенні даного спору по суті не може застосувати положення ст. 5 ЦПК України ,поскільки позивач у своїй заяві про зміну предмету позову не заявляє відповідних позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини ,суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову позивачу у позовних вимогах про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу майнових прав № 49/01 від 16 грудня 2013 року, укладеного між громадянином ОСОБА_2 та приватним підприємством «Фірма «Базальт»,застосуванні наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язанні відділ державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради внести запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів оскільки вони грунтуються на матеріалах справи і повністю відповідають чинному законодавсту.

З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не є обґрунтованими та доведеним, а тому не підлягають до задоволення.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: