Рішення № 75784119, 16.07.2018, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08000, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 370/1010/17

"16" липня 2018 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: судді Мазки Н.Б.

із секретарем Ребенок Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

12.05.2017 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриваБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.11.2013 р. у сумі 12317,84 гривень, яка складається з наступного: 486,60 гривень - заборгованість за кредитом; 7968,49 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 562,75 гривень - штраф (процентна складова). Також банк просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1600,00 гривень зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору, ОСОБА_1 13.11.2013 року отримав від Приватбанку кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення ст.526, 527, 530, 1054 ЦК України відповідач зобов'язань не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 13.06.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді від 19.01.2018 року розгляд справи продовжено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та надано строк для подачі сторонами клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

02.02.2018 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву та докази своєчасного його надсилання позивачу, в якому останній заперечуючи позовні вимоги просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що для кредитних договорів законом встановлена тільки письмова форма, тому всі домовленості щодо іншої форми є нікчемними. В розумінні ст. 626 ЦК України сама лише анкета-заява про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, не може вважатися письмовим договором. Зміст анкети-заяви зводиться до того, що він, ОСОБА_1 лише висловив бажання на отримання кредиту, що не може вважатися обопільно досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору. Також представник відповідача у відзиві вказала, що позивачем не надано належних доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб у сукупності із заявою, свідчило про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг. Сам факт того, що 13.11.2013 року він підписав анкету-заяву та отримав картку НОМЕР_1 ним визнається. Проте, він не визнає те, що згідно поданої позивачем довідки, в якій останній вказує на те, що відповідач згідно кредитного договору №б/н від 13.11.2013 року отримав картку НОМЕР_2, оскільки 13.11.2013 року він, ОСОБА_1 отримував іншу картку. По цій картці брав кошти, які вніс в грудні 2013 року, протягом пільгового періоду (55 днів). Проте, надати докази цьому не може, так як за його проханням картка була закрита та знищена в його присутності працівником банку. Крім того, вказаній довідці суперечить також надана позивачем виписка по особовому рахунку, з якої вбачається, що у нього, ОСОБА_1 було дві картки, а саме: 13.11.2013 року відкрита картка НОМЕР_1 (рух коштів не вказаний), а вже з 22.08.2014 року - картка № НОМЕР_3, з рухом коштів з 22.08.2014 року. Тобто, це дві різних картки, а відповідно два різних договори. Як доказ тому, що діє кредитний договір від 22.08.2014 року відповідачем надані листи банку та колекторської фірми, де чітко вказано, що діє кредитний договір від 22.08.2014 року та від 12.01.2015 року. Про існування договору від 12.01.2015 року йому, відповідачу не відомо. Крім того, отримавши перший лист в листопаді 2015 року від ПриватБанку з позовною заявою та незрозумілою космічною сумою заборгованості він звернувсь до відділення Приватбанку для встановлення причин направлення цього листа. При цьому йому була надана виписка по картковому рахунку НОМЕР_4 за період з 01.07.2014 року по 27.11.2015 рік на дату звернення. На момент відкриття картки НОМЕР_4 від 22.08.2014 року, діяли нові Умови та Правила надання банківським послуг, з якими його, ОСОБА_1 ніхто не ознайомлював та ніяких заяв він не підписував. Крім того, термін позовної давності по кредитному договору від 13.11.2013 року та отриманій відповідно до цієї заяви картці НОМЕР_1 минув ще в грудні 2016 року, а позивач звернувся до суду в травні 2017 року.

Також представник відповідача вказав, що позивачем неправомірно нараховано проценти, пеню та штраф, оскільки на тіло кредиту 460,60 гривень за 30 місяців нараховано 7 945,60 гривень процентів при заявлених 30% річних. Нарахування процентів, пені та штрафу за цими формулами перетворює звичайну заборгованість в катастрофічну цифру прострочення. Всі нарахування відбуваються автоматично, відповідно до програмного забезпечення банку і в правильності таких нарахувань, здавалося б, сумніватися не варто. Але, всі нарахування по цьому програмному забезпеченню не відповідають нормам діючого законодавства.

По - перше, Національний Банк України зобов'язує нараховувати пеню не більше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

По - друге, пеня нараховується тільки на прострочену заборгованість за тілом кредиту. Банк же нараховує пеню на всю заборгованість в геометричній прогресії (заборгованість по тілу, плюс проценти, плюс пеня за попередній період), що підтверджується наданою позивачем випискою з особового рахунку, з якого вбачається, що вже з 30.11.2014 року до заборгованості з кредиту почалися плюсуватись щомісячно проценти та штраф 100.00 гривень (30.12.2014, 31.01.2015, 28.02.2015 і так щомісячно). Банк не має право нараховувати пеню на прострочену заборгованість за відсотками, тим більше на пеню та штрафи, оскільки статтею 550 ЦК України встановлено, що проценти на неустойку (штраф, пеня) не нараховуються. До нарахованих пені та штрафів мають бути застосовані строки позовної давності - один рік (ст. 258 ЦК України). Тому вимоги до позивача з оплати пені можна пред'явити тільки на суму одного року нарахувань, тобто банк не має право вимагати погашення пені за період, що перевищує один рік. Тобто, банком розрахована сума заборгованості не відповідно до діючого законодавства України, а відповідно до програмного забезпечення. Це програмне забезпечення мало б відповідати нормам закону, а не зовсім законним та зрозумілим внутрішнім формулам.

Також представник відповідача посилалась на ст.61 Конституції України, з якої слідує, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а позивачем в порушення вказаної норми до відповідача застосовано одночасне стягнення і пені і штрафу.

Тому, представник відповідача вважає, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження заявлених позовних вимог, як в отриманні кредиту ОСОБА_1 так і в заявленій сумі позову.

02.03.2018 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи в судовому засіданні та наданні додаткового часу для подачі пояснень на відзив відповідача. Тому розгляд справи було відкладено на 16.07.2018 року на 15:30 годину з викликом сторін у судове засідання.

23.05.2018 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, в якій остання повністю підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити, посилалась на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 13.11.2013 року ОСОБА_1 отримав від Приватбанку кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що позивачем надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань, а саме: копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір, виписка по рахунку, фото клієнта з карткою. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. До матеріалів справи додано витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт», з якого вбачається, що відповідачу встановлено ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розмір комісії.

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» (а.с.69,70).

На підтвердження факту користування кредитними коштами надана виписка по рахунку (а.с.71-74).

Щодо строку дії договору та кредитної картки представник позивача зазначила, що згідно Умов та Правил, картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта ... тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в заяві та в пам'ятці клієнта. Рахунок НОМЕР_5, про який зазначив відповідач - це бонусний рахунок, тобто спеціальний рахунок, що відкривається банком для обліку в електронному вигляді бонусів держателя карти за попередньо здійсненими операціями з платіжною карткою. Бонусний рахунок функціонує для обліку кредиторської заборгованості банку перед ТСП-партнерами банку в сумі наданих знижок держателю картки «Універсальна» у валюті гривня та не є поточним рахунком. Бонуси виникають за рахунок надання ТСП-партнерами банку знижки клієнту при здійсненні покупки, а також за участю клієнта в інших акціях. ТСП-партнери об'єднані в мережу "Бонус +", витратити нараховані бонуси можливо тільки в рамках цієї мережі. Банк перераховує грошові кошти в сумі нарахованих бонусів ТСП-партнерів в разі звернення власника платіжного засобу «Бонус плюс» і наявності необхідної суми бонусів для здійснення покупки. Актуальний список ТСП-партнерів "Бонус +", умови акцій, визначених у п.п.2.1.1.2.12-2.1.1.2.15. цих Умов, але не виключно, розміщені на lnternet-сайті банку. У разі, якщо по бонусному рахунку клієнта - здійснюються операції (поповнення або трата бонусів), банк має право на винагороду за обслуговування рахунку відповідно до встановлених тарифів. Клієнт доручає банку здійснити списання коштів з бонусного рахунку в розмірі винагороди в односторонньому порядку. Щодо строків позовної давності, представник позивача пояснила, що строк перевипущеної картки вказано до 05.18 року, то такий строк позивачем не пропущено, щодо строків позовної давності по пені, то оскільки порушення зобов'язання триває, тому підстав застосування позовної давності в цій частині позовних вимог не має. Щодо одночасного застосування штрафу і пені, то ст.61 Конституції України не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності, зазначає, що законами України (ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 року № 51/97-ВР від 30.07.2010 року) можливе одночасне їх застосування.

У судове засідання 16.07.2018 року представник позивача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи (а.с.125), не прибув, причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання 16.07.2018 року відповідач не прибув, його представник ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи у спрощеному провадженні. Додала додаткові письмові пояснення, в яких вказала, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитний договір 22.08.2014 року не укладався, з особового рахунку наданого позивачем вбачається, що саме в цей день отриманий кредитний ліміт. Вказує, що позивачем не надано кредитного договору від 22.08.2014 року, а також інших письмових документів, які підтверджують отримання кредиту в сумі 466,60 гривень. В позовній заяві позивач стверджує, що між ПАБ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 13.11.2013 року укладено кредитний договір та відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 і в підтвердження цього надає заяву-анкету, яку і вважає письмовим кредитним договором. З особового рахунку, наданого позивачем, вбачається, що кредит отриманий зовсім по іншому картковому рахунку: НОМЕР_4 - 22.08.2014 року. При цьому письмових документів, про укладення такого кредитного договору суду не надано. Вважає, що довідкою від 27.12.2017 року ПАБ КБ «ПриватБанк» надав суду не достовірну інформацію, вказавши, що згідно кредитного договору б/н від 13.11.2013 року ОСОБА_1 отримав картку НОМЕР_2. Крім того, заявлена сума відсотків безпідставно збільшена в тисячі разів. В позовній заяві позивач зазначає тіло кредиту 486,60 гривень та проценти 7968,49 гривень. При цьому надає витяг з банківських тарифів. Але ці тарифи не відповідають зробленому розрахунку заборгованості по процентах. З доданого до позовної заяви розрахунку та виписки з особового рахунку, наданого позивачем вбачається, що проценти нараховували на проценти та приховані штрафи, а ст. 550 ЦК України передбачено, що проценти на неустойку (штраф, пеня) не нараховуються. Також посилалась на ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», де визначено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 13.11.2013 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.5).

Згідно розрахунку позивача, за договором №б/н від 13.11.2013 року, укладеного між сторонами у справі, станом на 28.02.2017 рік загальна сума заборгованості становить 12317,84 гривень, яка, як вказує позивач, складається з наступного: 486,60 гривень - заборгованість за кредитом; 7968,49 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 562,75 гривень - штраф (процентна складова). Розрахунок проведено з 22.08.2014 р. по 28.02.2017 року.

Проте, судом встановлено, що заборгованість у сумі якій просить стягнути позивач, а саме: 486,60 гривень рахується на дату 26.09.2014 року. Станом на 28.02.2017 рік заборгованість за кредитом становить 312,48 гривень (а.с. 4, зворот).

Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт, відповідачу видана карта «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», встановлено базова % ставка в місяць, що нараховується на залишок заборгованості в розмірі 2,5%, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року - 2,9%, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року - 3,6%. Обов'язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості (але не менше 50.00 гривень та не більше залишку заборгованості), з 01.04.2014 року - 5% від заборгованості (але не менше 100.00 гривень та не більше залишку заборгованості). Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів - 0,24% від суми заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50.00 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100.00 гривень. Пеня 0,24% від суми заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100.00 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100.00 гривень другий місяць поспіль і більше. Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань - 500.00 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с.6).

Згідно довідки від 27.12.2017 року №30.1.0.0/2-20171216/1539 ОСОБА_1 згідно кредитного договору №б/н від 13.11.2013 року отримав картку НОМЕР_6, яка має термін дії до останнього дня 05.2018 року (а.с.70).

Проте, згідно фото відповідача з кредитною карткою, встановити її номер та термін дії судом не можливо, оскільки фото є нечітким (а.с.69). Тому вказаний доказ суд до уваги не приймає.

Також, позивачем надана виписка по особовому рахунку, де вказана основна карта: НОМЕР_7, виписка надана за період з 01.11.2013 року по 27.12.2017 року (а.с.71). Проте, це суперечить вказаній довідці від 27.12.2017 року, в якій позивач вказує, що згідно кредитному договору №б/н від 13.11.2013 року відповідач отримав картку НОМЕР_6. Також, у відповіді на відзив, представник позивача зазначає, що рахунок НОМЕР_8 - це бонусний рахунок, який відкривається банком для обліку в електронному вигляді бонусів держателя карти за попередньо здійсненими операціями з платіжною карткою.

В свою чергу, відповідач визнав факт укладання з позивачем договору 13.11.2013 року, проте не на тих умовах та не з тими даними номерами карток, що вказані позивачем.

Також, представником відповідача ОСОБА_6 подані графіки розрахунків та розрахунок реальної заборгованості, що проведений відповідно до облікової ставки Національного Банку України, що значно відрізняється від розрахунку проведеного позивачем, а саме: згідно розрахунку позивача (проведеного з дати укладення договору і до звернення до суду) загальна сума заборгованості становить 12317,84 гривень, а згідно розрахунку представника відповідача (з врахуванням періоду за рік до дати подачі позову) - 1111,79 гривень (а.с.94-98).

З листа поданого представником відповідача ОСОБА_6, вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.05.2015 року №3440003471 направляв на адресу відповідача лист-претензію про погашення заборгованості за кредитом. Проте номер договору вказано SAMDNWFC00008235403, дата: від 22.08.2014 року (а.с.103).

Також, на адресу відповідача надходило рішення неіснуючого суду, з обставинами, що не відповідають дійсності (а.с.104-105).

Також, на адресу відповідача ТОВ «Кредитекспрес юкрейн Ел. Ел. Сі» Департамент безпосереднього стягнення заборгованості, направило повідомлення про візит за адресою проживання, у випадку не погашення заборгованості за кредитом. У вказаному повідомленні зазначено, що борг виник у зв'язку з відмовою сплатити заборгованість по договору №885234 від 12.01.2015 року та по договору №4454351 від 22.08.2014 року оформленого в ПАТ ПриватБанк (а.с.107).

Представник відповідача у відзиві зазначила, що вказані договори відповідач з позивачем не укладав та про їх існування йому стало відомо лише з даного повідомлення.

В свою чергу, представник позивача у відповіді на відзив вказаного не спростував, своїх пояснень з цього приводу суду не надав.

Також, представником відповідача подано листа від 01.02.2016 року №15783369, надісланого департаментом по роботі з боржниками ТОВ «ПроміКолект. Центр грошових вимог», про можливість передачі справи №15783369 до Претензійно-позовного відділу юридичного департаменту. Кредитний договір також вказано №885234 від 12.01.2015 року та по договору №4454351 від 22.08.2014 року. Загальна сума боргу: 4001,36 гривень (а.с. 108).

В подальшому на адресу відповідача, вказаним товариством надіслано листа з сумою боргу 4702,35 гривень. Номер кредиту також вказаний №885234 від 12.01.2015 року і №4454351 від 22.08.2014 року (а.с.109).

На звернення відповідача до позивача, ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27.11.2015 року надав виписку по картці/рахунку: НОМЕР_9 за період з 01.07.2014 року по 27.11.2015 року, дата операцій вказана з 22.08.2014 року по 31.10.2015 року. Залишок на картці після операцій станом на 31.10.2015 року становить мінус 2843,18 гривень (а.с.110-117). Проте вказані обставини у розрахунку позивача не відображені (а.с.4) та пояснень з приводу даних розбіжностей не надано.

Так, при дослідженні доказів наданих сторонами, а саме на підтвердження обставин викладених позивачем у позові та відповідачем у відзиві, судом встановлено, що містяться розбіжності в датах укладання договорів, номерах кредитних карток, відомостях у розрахунку заборгованості та виписці по особовому рахунку, і взагалі встановити номер картки, що видано позивачем відповідачу, судом виявилося не можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а також приходить до висновку, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. 81, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту, у порядку передбаченому підпунктом 15.5, пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Судове рішення складено 16.07.2018 року.

Суддя