Ухвала суду № 75783668, 08.08.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1128/13-ц

Провадження № 4-с/364/4/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2018 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, посилаючись на те, що в провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 перебуває виконавче провадження № 48021294 з примусового виконання виконавчого листа № 2/364/14 від 16.01.2015 року, який видано Володарським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 6307216,50 гривень. 01.05.2017 року ОСОБА_6 помер та ухвалою Володарського районного суду Київської області від 06.03.2018 року було замінено сторону виконавчого провадження, а саме, ОСОБА_6 замінено на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках, як правонаступників. Заявник вказує, що 08.06.2018 року він виконав рішення суду, сплативши стягувачам в рівних частках на загальну суму 6307216,50 гривень, про що стягувачі надали ОСОБА_1 власноручно написані розписки, та до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області подали заяви про закінчення виконавчого провадження № 48021294 в зв’язку з фактичним виконанням рішення суду, однак головний державний виконавець не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, тож ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 закінчити виконавче провадження № 48021294.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив суд задовольнити скаргу, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги та вказала, що рішення суду виконано частково, тому нею було подано заяву про відкликання заяви про закінчення виконавчого провадження.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подав відзив на скаргу на бездіяльність державного виконавця, в якому зазначив, що скарга ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження не винесена у зв’язку з тим, що стягувачами подано заяву про відкликання заяви про закінчення виконавчого провадження оскільки рішення суду виконано не в повній мірі та окрім того ОСОБА_1 пропущено строк оскарження дій державного виконавця.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, ОСОБА_3, пояснення свідка ОСОБА_7, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_8 надав пояснення в судовому засіданні, що ОСОБА_1 виконано вимоги стягувача та сплачено борг, відповідно до рішення Володарського районного суду Київської області в повному обсязі, що підтверджується наданими розписками, які приєднані до матеріалів скарги.

ОСОБА_3 надала пояснення, що вона заперечує проти задоволення скарги, в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 погашено не весь борг, а лише його частина, а розписки написані нею та її доньками, як спадкоємцями згідно ухвали Володарського районного суду Київської області від 06.03.2018 року про заміну сторони виконавчого провадження, в зв’язку з тим, що дані розписки вони написали під тиском і побоюючись не отримати будь-яких коштів написали вказані розписки отримавши від ОСОБА_1 по 500 000 гривень в рахунок боргу кожному стягувачу, всього разом 1500000 гривень, які були покладені на депозитний рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 зобов’язався погасити борг в усній домовленості, тобто залишок боргу, після збору урожаю 2018 року, однак в подальшому ОСОБА_1 повідомив, що він не буде виплачувати залишкову суму боргу в зв’язку з тим, що він борг погасив, що підтверджується розписками.

В судовому засіданні за клопотанням представника заявника було допитано ОСОБА_7 в якості свідка, який надав суду показання про те, що він працює в адвокатському об’єднанні «Компаньйон і партнери» на посаді помічника адвоката. ОСОБА_1 було надано нотаріально посвідчену довіреність на представлення його інтересів ОСОБА_8 та йому, ОСОБА_7 . На підставі довіреності ним було подано заяву про закінчення виконавчого провадження від імені ОСОБА_1 в зв’язку з погашенням боргу в сумі 6307216,50 грн та додано розписки, які написали стягувачі, які написали стягувачі в зв’язку з погашенням заборгованості згідно рішення суду. Присутнім при проведення розрахунків не був, лише подав заяву про закінчення виконавчого провадження від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності на добровільних громадських засадах, безоплатно.

Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_7, суд вважає, що вони не можуть бути взяті судом до уваги, в зв’язку з тим, що він є представником ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченої довіреності на представлення інтересів, а також працює помічником адвоката в адвокатському об’єднанні «Компаньйон і партнери» разом з ОСОБА_8, і може бути заінтересованим щодо неповного виконання рішення суду ОСОБА_1 перед стягувачами з врахуванням пояснень представника заявника ОСОБА_8, який в судовому засіданні вказав, що він не був присутній при проведенні розрахунку ОСОБА_1 з стягувачами, проте в подальшому в судовому засіданні ОСОБА_8 вказав, що він був присутній у відділенні Ощадбанку у зв’язку з наданням правової допомоги ОСОБА_1, а саме, складенні розписок про повернення грошових коштів, і був присутній лише у цій частині домовленості між сторонами. При передачі грошових коштів ОСОБА_1 стягувачам ОСОБА_8 вказав, що присутнім не був.

Тому суду не зрозуміло, чи розписки було написано до повернення боргу ОСОБА_1 чи після, та в якій сумі було погашено борг, повністю чи частково, з врахуванням пояснень ОСОБА_3, яка надала квитанції та депозитні договори щодо покладення коштів на депозитні рахунки на загальну суму 1500000 гривень.

Згідно вимог ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що в провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 перебуває виконавче провадження № 48021294 з примусового виконання виконавчого листа № 2/364/14 від 16.01.2015 року, який видано Володарським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 6307216,50 гривень. 01.05.2017 року ОСОБА_6 помер та ухвалою Володарського районного суду Київської області від 06.03.2018 року було замінено сторону виконавчого провадження, а саме, ОСОБА_6 замінено на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках, як правонаступників.

Боржник в скарзі вказує, що ним повністю виконано рішення суду щодо стягнення з нього заборгованості, посилаючись на розписки, які написані власноручно стягувачами, тож заявник посилається на порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено в п. 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Обов’язковість рішень суду гарантується Конституцією і законами України, та є однією з головних засад судочинства, визначених положеннями ст. 129 Конституції України

Заявник в скарзі зазначив, що всі дії державного виконавця, направлені на примусове виконання рішення суду після заяви стягувача про відкликання заяви про закриття виконавчого провадження, є неправомірними, оскільки рішення суду ОСОБА_1 виконано в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд ставить під сумнів посилання заявника на те, що ним було виконано рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до роз’яснень наданих в п.18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені вимоги закону, суд вважає, що скарга є не обґрунтованою. В ході судового розгляду встановлено, що державним виконавцем вчиняються виконавчі дії відповідно до вимог закону, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, чого не спростовують доводи скаржника, тому у задоволенні скарги слід відмовити, з врахуванням того, що державний виконавець зазначив, що відсутні підтвердження виконання боржником рішення суду в повному обсязі, тому дане звернення ОСОБА_1 є передчасним.

Керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 13, 447-451 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О. В. Ткаченко