Ухвала суду № 75783461, 28.02.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6427/17

провадження № 4-с/361/19/18

28.02.2018

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” на бездіяльність державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство “Банк “Київська Русь”(далі – Банк або ПАТ “Банк “Київська Русь”) звернулося до суду зі скаргою, у якій просило визнати незаконними дії головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі – Відділ ДВС) ОСОБА_4; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 27284829 про стягнення з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості за кредитним договором і судових витрат; зобов’язати головного державного виконавця Лопатинську Н.О. винести постанову про відновлення виконавчого провадження та здійснити заходи з примусового виконання рішення суду з метою виявлення місцезнаходження боржника, встановлення його майнового стану, виявлення джерел його доходів та звернення стягнення на них.

В обґрунтування скарги зазначало, що у Відділу ДВС на виконанні перебував виконавчий документ (судовий наказ) № 2-н-115/2009, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області 25 травня 2009 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № 17201-34-07-2 від 12 червня 2007 року в розмірі 40805 грн. 73 коп., витрат по сплаті судового збору в розмірі 204 грн. 03 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 43 грн. 75 коп.

17 жовтня 2017 року Банк отримав постанову головного державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_4 від 30 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, мотивуючи тим, що у боржника ОСОБА_5 відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення суми боргу, автотранспортні засоби за боржником не значаться, інформація щодо доходів боржника в органах Державної фіскальної служби та Пенсійному фонді України відсутня.

Як стягувач у зазначеному вище виконавчому провадженні ПАТ “Банк “Київська Русь” вважає, що вказана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 27284829 винесена головним державним виконавцем Лопатинською Н.О. незаконно, з порушенням норм матеріального права. Державним виконавцем не вчинено усіх передбачених законом дій для примусового виконання рішення суду, не зроблено запити до усіх державних органів та установ з метою виявлення нерухомого і рухомого майна боржника та грошових коштів, тому дана постанова підлягає скасуванню.

Представник заявника ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності та задовольнити скаргу.

Головний державний виконавець Відділу ДВС ОСОБА_4 у судове засідання теж не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення на скаргу, у яких зазначала, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена обґрунтовано, державним виконавцем вчинені усі необхідні дії по виявленню майна боржника та виконання судового рішення. Просила суд у задоволенні скарги відмовити.

Заінтересована особа боржник ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд він не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 25 травня 2009 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ “Банк “Київська Русь” заборгованості за кредитним договором № 17201-34-07-2 від 12 червня 2007 року в розмірі 40805 грн. 73 коп., витрат по сплаті судового збору в розмірі 204 грн. 03 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 43 грн. 75 коп.

За заявою Банку від 01 квітня 2011 року постановою державного виконавця від 13 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження № 27284829 з виконання вказаного виконавчого документа.

30 червня 2017 року головним державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 при примусовому виконанні судового наказу № 2-н-115/2009 від 25 травня 2009 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ “Банк “Київська Русь” заборгованості за кредитним договором і судових витрат винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, мотивуючи тим, що відповідно до акта державного виконавця майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, у боржника відсутнє, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо боржника відсутні, згідно із повідомленням Територіального сервісного центру 3243 регіонального сервісного центру МВС у Київській області транспортні засоби за боржником не значаться, відповідно до відповіді ДФСУ інформація стосовно боржника щодо сум його доходу та сплачених податків відсутня, згідно із листом управління ПФУ інформація щодо боржника теж відсутня.

Зазначену постанову стягувачем ПАТ “Родовід Банк” одержано 17 жовтня 2017 року.

Не погоджуючись з цією постановою державного виконавця, стягувач ПАТ “Банк “Київська Русь” подало до суду скаргу, у якій просило скасувати дану постанову державного виконавця як незаконну, посилаючись на те, що державним виконавцем не вчинено усіх передбачених законом виконавчих дій щодо виконання судового рішення, зокрема, не зроблено запити до усіх державних органів та установ з метою виявлення майна та коштів боржника, його майновий стан державним виконавцем у повній мірі не встановлений.

Відповідно до листа Відділу Держземагенства у місті Бровари Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 серпня 2011 року право власності на земельні ділянки за боржником ОСОБА_5 не зареєстровано.

За повідомленнями Державної податкової служби України від 23 серпня 2011 року та 24 червня 2014 року інформація про номери рахунків, відкриті у банках чи інших фінансових установах стосовно ОСОБА_5, не надходила.

Відповідно до повідомлення начальника територіального сервісного центру 3243 регіонального сервісного центру МВС у Київській області у комп’ютерній базі даних сервісного центру автотранспортні засоби за ОСОБА_5 не значаться.

З відповідей Пенсійного фонду України від 23 червня 2014 року та 03 липня 2017 року вбачається, що інформацію про боржника ОСОБА_5 відсутня.

Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості щодо належності боржнику ОСОБА_5 на праві власності нерухомого майна відсутні.

Актом державного виконавця Лопатинської Н.О. від 22 червня 2017 року встановлено, що за місцем проживання боржника ОСОБА_5 майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє.

За змістом ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 3 ст. 18 цього ж Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника – юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У п. 7 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Із оскаржуваної стягувачем ПАТ “Банк “Київська Русь” постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 27284829 з примусового виконання судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_5 на корить стягувача ПАТ “Банк “Київська Русь” заборгованості видно, що дана постанова головним державним виконавцем Лопатинською Н.О. винесена відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, тобто на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Також у цій постанові вказано про те, що зазначений вище виконавчий документ може бути пред’явлений до виконання повторно у строк до 30 червня 2020 року.

За змістом ч. 4 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Доказів того, що стягувачем чи іншими особами виявлено майно, яке зареєстроване за боржником ОСОБА_5 та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, суду не надано.

Доводи ПАТ “Банк “Київська Русь” у скарзі про те, що винесена державним виконавцем Лопатинською Н.О. постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 червня 2017 року є неправомірною та такою, що порушує права стягувача, оскільки державним виконавцем не було вчинено усіх дій по виконанню судового наказу, будь-якими доказами не підтверджуються та спростовується копією матеріалів виконавчого провадження № 27284829.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що державним виконавцем вчинені передбачені законом заходи щодо розшуку та виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, однак такого майна не встановлено, заробітна плата чи інші доходи у боржника відсутні, суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_4 та винесена нею постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтуються на вимогах закону, підстав для скасування цієї постанови суд не вбачає, тому скарга ПАТ “Банк “Київська Русь” задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно із ч. 5 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” повернення ПАТ “Банк “Київська Русь” виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості за кредитним договором і судових витрат не перешкоджає стягувачу повторно пред’явити судовий наказ до виконання в строк до 30 червня 2020 року.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 260, 263 – 265, 447 – 451 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” на бездіяльність державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.