Ухвала суду № 75781248, 08.08.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3267/18

Провадження № 2/496/1559/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 Миколаїіни про забезпечення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

До суду разом з вказаним позовом надійшла заява про забезпечення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що відповідачі не вчиняють ніяких дій для погашення заборгованості. Відповідачі залишили в заставу копії документів на земельну ділянку та на даний час пояснюють, що продають її, але відповідно до витягу з реєстру земельна ділянка вже продана в травні 2018 року. У зв’язку з вказаним просить накласти арешт на заборону відчуження на все майно належне відповідачів у межах заявлених вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки в заяві представника позивача про забезпечення позову не конкретизовано на яке саме майно останній просить накласти арешт, суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, у зв’язку з тим, що заявником не вказано на яке саме майно слід накласти арешт, суд позбавлений можливості визначити необхідність та співмірність такого забезпечення у призмі порівняння заявлених позовних вимог та порушених майнових прав відповідачів у випадку задоволення забезпечення позову таким шляхом.

Згідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Отже, за таких обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 259-261,353, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 Миколаїіни про забезпечення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Біляївський районний суд Одеської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Буран В.М.

08 серпня 2018 року