Рішення № 75779249, 08.08.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2018 Справа №607/13532/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Позняка В.М.

за участю секретаря судового засідання Осів І.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє представник ОСОБА_4, звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3, Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на майно, а саме: за ОСОБА_1 - на 1/16 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 25 січня 2007 року; за ОСОБА_2 – на 1/16 частину вказаного будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 та на 5/24 частини вказаного будинку – в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла 22 вересня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 25 січня 2007 року помер батько позивача ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_2 - ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Т. Шевченка, 29, яка належала померлому як голові колишнього колгоспного двору. ОСОБА_5 за життя склав заповіт, згідно якого належну йому частину житлового будинку заповів позивачам в рівних частках. Окрім того, право на обов’язкову частку спадщині мала дружина померлого ОСОБА_6 Позивачі та ОСОБА_6 належним чином прийняли спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_5 були зареєстровані та проживали разом з ним, та відмови від прийняття спадщини протягом шести місяців не заявляли. Таким чином, позивачі успадкували по 1/16 частині спірного житлового будинку кожен, а дружина ОСОБА_6 успадкувала обов’язкову частку у спадщині у розмірі 1/24 частини будинку. 22 вересня 2013 року померла бабуся позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина на 5/24 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Т. Шевченка, 29, з яких 1/6 частина належала померлій як члену колишнього колгоспного двору та 1/24 частину, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_5 як обов’язкову частку у спадщині. Померлою за життя складено заповіт, згідно якого належну їй частину житлового будинку заповіла ОСОБА_2. Позивач ОСОБА_2 належним чином прийняв спадщину, оскільки на день смерті ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав разом з нею, та відмови від її прийняття протягом шести місяців не заявляв. Діти померлої – син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_7, які на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 були непрацездатними за віком та мали право на обов’язкову частку у спадщині, відмовилися від її прийняття, подавши до нотаріальної контори відповідні заяви. Державним нотаріусом позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вищевказане спадкове майно у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належні спадкодавцям частини житлового будинку. З цих підстав просять визнати за ними право власності на вказане спадкове майно.

Ухвалою судді від 18 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08 серпня 2018 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, від представника позивача – ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, попередньо подавши заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позов визнає.

Представник відповідача – Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з’явився, від першого заступника сільського голови надійшло клопотання, в якому просить розглядати справу за відсутності їхнього представника, проти позовних вимог не заперечує.

Судом встановлено наступні обставини.

25 січня 2007 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 040345, виданим 29 січня 2007 року Виконкомом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Після його смерті відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт від 21 грудня 2006 року, який було посвідчено державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2521,згідно якого заповів все належне йому майно в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2, окрім належної йому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,15 га, яка знаходиться на території Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яку заповів ОСОБА_2. Згідно заповіту, він власноручно підписаний ОСОБА_5 в присутності державного нотаріуса.

Як вбачається з витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 13033474 від 12 лютого 2008 року, після смерті ОСОБА_5, який помер 25 січня 2007 року, у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі 12 лютого 2008 року заведена спадкова справа № 78.

Згідно довідки № 1356 від 03 липня 2018 року, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_5, останній постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області по вул. Т. Шевченка, 29. З ним були зареєстровані: дружина – ОСОБА_6, син – ОСОБА_1, онук – ОСОБА_2, дружина онука – ОСОБА_9, правнука – ОСОБА_10.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 19 червня 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті тата та дідуся – ОСОБА_5, померлого 25 січня 2007 року.

Згідно вказаної постанови, у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 78-2008 року після смерті ОСОБА_5, за заявою сина померлого ОСОБА_1 та внука померлого ОСОБА_2, що діяв від власного імені та від імені дружини померлого ОСОБА_6 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом № 167 від 28 лютого 2008 року. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

22 вересня 2013 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 155335, виданим 23 вересня 2013 року Виконавчим комітетом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Після її смерті відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 23 вересня 2011 року, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі № 68, згідно якого заповіла все належне їй майно ОСОБА_2, окрім належної їй земельної ділянки для ведення сільського господарства площею 2,12 га, яка розташована в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, яку заповіла ОСОБА_10.

Як вбачається з витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 36551995 від 07 лютого 2014 року, після смерті ОСОБА_6, яка померла 22 вересня 2013 року, у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі 07 лютого 2014 року заведено спадкову справу № 56/2014.

Згідно довідки № 1357 від 03 липня 2018 року, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_6, остання постійно проживала і перебувала на реєстраційному обліку у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області по вул. Т. Шевченка, 29. З нею були зареєстровані: син – ОСОБА_1, онук - ОСОБА_2, дружина онука - ОСОБА_9, правнука - ОСОБА_3, праправнука – ОСОБА_13.

03 лютого 2014 року ОСОБА_7, а 05 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулися до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявами про відмову від прийняття обов’язкової частки у спадщині після смерті їхньої матері – ОСОБА_6.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 19 червня 2018 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі – ОСОБА_6, померлої 22 вересня 2013 року.

Згідно даної постанови, у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 56/2014 року після смерті гр. ОСОБА_6, за заявою правнучки померлої гр. ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом № 196 від 07 лютого 2014 року, сина померлої ОСОБА_1 про відмову від обов’язкової частики у спадщині № 195 від 07 лютого 2014 року, дочки померлої ОСОБА_7 про відмову від обов’язкової частки у спадщині № 194 від 07 лютого 2014 року. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії VII-УР № 1298294, виданого повторно 15 серпня 1966 року Підволочиським райбюро ЗАГС, відомості про батьків ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені наступні: батько – ОСОБА_5, мати – ОСОБА_14.

Згідно свідоцтва про народження серії ІІІ-ИД № 324660, виданого повторно ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_15.

Із свідоцтва про одруження серії ІІ-АГ № 1025038, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4, вбачається, що 29 листопада 1940 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрував шлюб з ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6. Після реєстрації шлюбу дружині присвоїно прізвище – ОСОБА_5.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином, а позивач ОСОБА_2 – внуком ОСОБА_5 та ОСОБА_14.

Відповідно до довідки № 1030 від 07 червня 2018 року та Виписки з погосподарської книги № 1355 від 03 липня 2018 року, виданих Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області по вул. Т. Шевченка, 29, належить померлому ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 30 березня 1989 року. Станом на 01 липня 1990 року – двір колгоспника, членами якого були: голова двору – ОСОБА_5, дружина – ОСОБА_6, син – ОСОБА_1, невістка – ОСОБА_15, онук – ОСОБА_17, онук – ОСОБА_2.

Як убачається з свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30 березня 1989 року, виданого на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 81 від 28 березня 1989 року, спірний жилий будинок № 29 по вул. Шевченка в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області з приналежними до нього будівлями та спорудами, належить колгоспному двору, який складається з 6-х членів, головою якого є ОСОБА_5.

Згідно інформаційної довідки № 619 від 04 червня 2018 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 29 травня 2018 року по обліку бюро будинковолодіння № 29 по вул. Шевченка в с. Байківці рахується за: ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_17 анатолієм Любомировичем. В будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

Відповідно до інформаційних довідок № 620 від 04 червня 2018 року та № 621 від 04 червня 2018 року, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 29 загальною площею 121,1 кв.м., житловою площею 92,3 кв.м., по вул. Шевченка в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в бюро не проведена.

29 травня 2018 року на житловий будинок № 29 по вул. Шевченка в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області виготовлено технічний паспорт, з якого вбачається, що загальна площа житлового будинку становить 121,1 кв.м., житлова – 92,3 кв.м.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Отже, враховуючи те, що станом на 01 липня 1989 року членами колгоспного двору були: голова двору – ОСОБА_5, дружина – ОСОБА_6, син – ОСОБА_1, невістка – ОСОБА_15, онук – ОСОБА_17, онук – ОСОБА_2,то в силу ст.ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, кожному з них належали частки по 1/6 будинковолодіння № 29 по вул. Шевченка в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до ст.ст. 1216-1219 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормами ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, який помер 25 січня 2007 року, за життя склав заповіт, яким належну йому, як голові колгоспного двору, 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, заповів в рівних частках позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи (ч. 3 ст. 75 СК України).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній станом на день смерті ОСОБА_5 – 25 січня 2007 року), пенсійний вік для жінок становив 55 років.

Таким чином, дружині померлого – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, належала обов’язкова частка у спадщині, оскільки станом на день смерті ОСОБА_5 – 25 січня 2007 року, остання досягла пенсійного віку, та у відповідності до ч. 3 ст. 75 СК України вважалася непрацездатною. Тому, на підставі ч. 1 ст. 1241 ЦК України, вона, незалежно від змісту заповіту, успадкувала половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом.

Так, відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, у разі спадкування за законом, право на спадкування після смерті ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги за законом, мали б ОСОБА_6 (дружина) та ОСОБА_18 (син). Тобто, вони б успадкували по 1/12 частині спірного житлового будинку (по 1/2 від 1/6 частини).

Таким чином, враховуючи те, що спадкування після смерті ОСОБА_5 відбулося за заповітом, дружина померлого не була спадкоємцем за заповітом, тому її обов’язкова частка у спадщині становить половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом, а саме: 1/2 * 1/12 = 1/24.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 успадкувала 1/24 частину житлового будинку за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область після смерті чоловіка, тому позивачі успадкували в рівних частках іншу частину належної померлому 1/6 частки житлового будинку, а саме - по 1/16 ((1/6(=4/24) – 1/24) / 2 = 1/16).

Судом також встановлено, що спадкоємці померлого ОСОБА_5, а саме – ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 спадщину прийняли, оскільки на момент смерті проживали разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою № 1356 від 03 липня 2018 року, виданою Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, та протягом шестимісячного строку не зверталися до нотаріуса з заявами про відмову від прийняття спадщини.

Також судом було встановлено, що ОСОБА_6, яка померла 22 вересня 2013 року, за життя склала заповіт, яким належну їй, частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, заповіла внуку ОСОБА_2.

На момент смерті ОСОБА_6 належало 5/24 частини вказаного житлового будинку, з яких: 1/6 (=4/24) – належала їй як члену колишнього колгоспного двору та 1/24 – успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_5.

Встановлено, що ОСОБА_2 спадщину після ОСОБА_6 прийняв, оскільки на момент смерті проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою № 1357 від 03 липня 2018 року, виданою Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, та протягом шестимісячного строку не звертався до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини.

Діти спадкодавця, які на день її смерті були непрацездатними та мали право на обов’язкову частку у спадщині, а саме – син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_7 спадщину не прийняли, оскільки протягом шестимісячного строку після відкриття спадщини подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 успадкував належні померлій 5/24 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область.

Загальна частка успадкованої ОСОБА_2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, складає 13/48 частини (1/16 (=3/48) + 5/24 (=10/48) = 13/48).

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, визнання позову відповідачами, а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивачі не можуть реалізувати своїх спадкових прав, а тому їх право підлягає судовому захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/16 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що по вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, та за ОСОБА_2 - на 13/48 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що по вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, в тому числі: 1/16 – в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, та 5/24 – в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, ст. 16, 392, 1216-1219, 1223, 1241, 1261, 1268, 1270 ЦК України 2003 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_19 ОСОБА_1 (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Т. Шевченка, 29, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_2 (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Т. Шевченка, 29, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) до ОСОБА_3 (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Т. Шевченка, 29), Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, 43), про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/16 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 13/48 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Т. Шевченка, 29, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, в тому числі: 1/16 – в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, та 5/24 – в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддяОСОБА_19