Рішення № 75778629, 08.08.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/6445/18

Провадження №2/592/2292/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що з 22.03.1996 року до 17.02.2004 року та з 09.02.2006 року до 26.04.2017 року він перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” . 26.04.2017 року його було звільнено з ПАТ за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору. Позивач працював за професією обрубувача, був зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотками, зубилами, пневмоінструментом) . Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 28.02.2018 року позивачу були встановлені такі професійні захворювання: ХОЗЛ пилової етіології II ст. в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень II ст. , Легенева недостатність II ст. . Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації II ст. в формі вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з вегетативно-трофічними порушеннями на кистях та ангіоспазмами пальців рук в поєднанні з міофіброзом м’язів передпліч, двостороннім плече-лопатковим периартрозом, двостороннім деформуючим остеоартрозом ліктьових, променевозап’ясткових суглобів з больовим синдромом та порушенням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне (від тривалого впливу локальної вібрації і фізичного перенапруження на виробництві) . Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху 3 ст. Захворювання професійне від тривалого впливу виробничого шуму. (Основний діагноз) . Гіпертонічна хвороба II ст. , 2 ступень, ризик 2. РОХП, спондилоартроз з переважним ураженням попереково-крижового відділу, дегенеративний стеноз хребтового каналу, грижа МХД L5-S1, вертеброгенна люмбоалгія з вираженим м’язово-тонічним і алгічним синдромами, з порушенням опорно-рухової функції хребта. Викривлення носової перетинки вправо. Гіпертонічна ангіопатія сітківки. (Супутній діагноз) . У п. 16 акту зазначено, професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективне використання засобів індивідуального захисту, тривала робота в шкідливих умовах праці. У п. 17 Акту зазначено, що позивач здійснював проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу, локальної вібрації та показників важкості праці, що свідчить про те, що роботодавець не забезпечив виконання вимог щодо здорових та безпечних умов праці, як того вимагала ст. ст. 6, 7, 13 Закону України “Про охорону праці” і підтверджує наявність вини відповідача у настанні шкідливих наслідків для здоров’я позивача. Відповідно до довідки виданої Спеціалізованою МСЕК м. Суми від 08.05.2018 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, ступінь втрати працездатності склала 60 % первинно та встановлено III групу інвалідності. За рекомендацією лікарів позивач потребує медикаментозного, санаторного лікування. Та встановлена необхідність домашнього нагляду пульмонолога, ЛОР, невропатолога. Отримані позивачем професійні захворювання потягли за собою спричинення як фізичних так і моральних страждань. З вини роботодавця позивач у досить молодому віці став інвалідом III групи. Стан його здоров’я такий, що позивачу протипоказана важка фізична праця, переохолодження, несприятливі метеофактори, шум, вібрація. У зв’язку з профзахворюванням протягом тривалого часу позивач страждає через постійні сердечні та легеневі болі, що заподіює йому значні моральні страждання, переживання. Позивач не може тривалий час знаходитися в погано провітрюваних приміщеннях, у зв’язку з чим, виникають проблеми при переїзді в транспорті і т. д. . Фізичні страждання мають свій прояв через постійну задишку при незначних навантаженнях, кашель з виділенням слизового харкотиння, приступи утрудненого дихання, біль в грудній клітці при кашлі, загальну слабкість, швидку втому, шум у вухах та голові. Періодично відзначаються приступи задухи, від яких рятує лише інгалятор. В даний час будь-яке навантаження викликає біль, він не в змозі виявити свої здібності, позбавився можливості реалізувати своє уміння трудитися, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко, весело відпочивати, знаходитися серед людей. У зв’язку з профзахворюванням протягом тривалого часу він страждає через постійні ниючі, стягуючі болі та оніміння в ногах та в руках, судоми в м’язах верхніх кінцівок, болі по ходу хребта, болі в суглобах кінцівок, побіління пальців рук на морозі. Через оніміння рук позивач не може переносити навіть порівняно легкі речі, піднімати вантажі. У зв’язку з відмовленням роботи рук, дуже скрутний підйом по сходинках сход будинків, громадського транспорту, що заподіює йому значні моральні страждання, переживання. Він не може виконувати роботу, пов’язану з підняттям і перенесенням вантажів, речей, у тому числі роботу на присадибній ділянці. Зниження здатності до сприйняття звуків зробила його інвалідом – він втратив можливість нормально спілкуватися з іншими людьми. Через падіння слуху позивач обмежений у можливості самостійно орієнтуватися в просторі, оскільки наражається на небезпеку потрапити під автомобіль при переході вулиці. Стан його здоров’я погіршується, змушений постійно лікуватися як амбулаторно, так і в стаціонарах, однак поліпшення не настає. Він повністю усвідомлює, що спостерігається значне погіршення здоров’я, підвищена дратівливість, шум у вухах, погіршення сну. Через матеріальне положення, що погіршилося, своєї матеріальної неспроможності позивач змушений змінити свій спосіб життя, обмежити себе в харчуванні, придбанні одягу, предметів домашнього побуту. Всі одержувані кошти витрачає в основному на ліки. Порушено звичний уклад життя, бо крім цього, він змушений часто лікуватись. Спричинену моральну шкоду позивачу важко оцінити в грошовому розмірі, але враховуючи ступінь та тяжкість наслідків втрати здоров’я, враховуючи те, що для нього одним з варіантів полегшення моральних страждань може бути санаторно-курортне лікування, зміна щоденного оточення та покращення життєво-побутових умов. Тому виходячи з принципу розумності та співмірності сума в 60000 грн. є такою, що відповідає тяжкості його моральних страждань. Позивач оцінює кожен відсоток втрати своєї працездатності у 1000 грн. .

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 60000 грн. .

До початку судового засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

До початку судового засідання від представниці відповідача за довіреністю ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через наступне: 1. Відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відповідно до п. 19 Акту розслідування професійного захворювання товариство не порушувало вимог законодавства про охорону праці, а, отже, відсутні порушення законних прав позивача, які передбачені ст. 237-1 КЗпП України як підстава для відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до п. 74 “Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” , затвердженого Постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232, акти розслідування професійних захворювань складаються комісією з проведення розслідування причин виникнення професійних захворювань. Відповідно до п. 86 Порядку за результатами розслідування комісія складає акт проведення розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 згідно з додатком 17. Акт є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини і причини виникнення професійного захворювання, заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні умови законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення. Товариство не порушувало законних прав позивача, оскільки в п. 19 акту розслідування професійного захворювання складеного комісією з розслідування професійного захворювання відносно позивача не встановлено порушень товариством нормативних актів про охорону праці та не визначено особи товариства, які допустили такі порушення. Встановлювати осіб, які не виконали вимог охорони праці відповідно до п. 86 Порядку, має право комісія з розслідування професійних захворювань, яка не встановила з боку товариства порушень законодавства з охорони праці, а оскільки акт розслідування професійного захворювання позивач не оскаржив у встановленому порядку, то відсутні належні та допустимі докази порушення товариством його прав, а отже відсутні підстави для задоволення позову. Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 2. Позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди товариством. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про заподіяння йому саме моральної шкоди. Отримання позивачем професійних захворювань говорять лише про можливість заподіяння моральної (немайнової) шкоди і аж ніяк не констатують такий факт, оскільки оцінка будь-яких явищ залежить від психофізіологічних особливостей їх сприйняття (оцінки) конкретної особи. Окрім наявності ряду захворювань єдиним доказом моральних страждань позивач вказує порушення стану здоров’я, порушення життєвих зв’язків та навичок, не надаючи при цьому будь-яких доказів на підтвердження цього. Таким чином, доказів спричинення позивачу товариством моральної шкоди, розміру моральної шкоди, порядку її оцінки позивачем не надано. 3. Позивачами при визначені суми відшкодування моральної шкоди не було враховано принципи справедливості та розумності. Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) , яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Позивачу згідно висновку МСЕК протипоказана робота тільки у шкідливих умовах, але позивач підлягає раціональному працевлаштуванню, втрата працездатності та інвалідність встановлені позивачу тимчасово до 01.05.2019 року. Погоджуючись на доведені (запропоновані) позивачу умови праці, працюючи тривалий час у шкідливих умовах позивач усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров’я. Зважаючи на вищевикладене, вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Розгляд справи просила провести без представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 22.03.1996 року до 17.02.2004 року та з 09.02.2006 року до 26.04.2017 року він перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” . 26.04.2017 року його було звільнено з ПАТ за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а. с. 6 – 8) .

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 28.02.2018 року позивачу були встановлені такі професійні захворювання: ХОЗЛ пилової етіології II ст. в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень II ст. , Легенева недостатність II ст. . Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації II ст. в формі вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з вегетативно-трофічними порушеннями на кистях та ангіоспазмами пальців рук в поєднанні з міофіброзом м’язів передпліч, двостороннім плече-лопатковим периартрозом, двостороннім деформуючим остеоартрозом ліктьових, променевозап’ясткових суглобів з больовим синдромом та порушенням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне (від тривалого впливу локальної вібрації і фізичного перенапруження на виробництві) . Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху 3 ст. Захворювання професійне від тривалого впливу виробничого шуму. (Основний діагноз) . Гіпертонічна хвороба II ст. , 2 ступень, ризик 2. РОХП, спондилоартроз з переважним ураженням попереково-крижового відділу, дегенеративний стеноз хребтового каналу, грижа МХД L5-S1, вертеброгенна люмбоалгія з вираженим м’язово-тонічним і алгічним синдромами, з порушенням опорно-рухової функції хребта. Викривлення носової перетинки вправо. Гіпертонічна ангіопатія сітківки. (Супутній діагноз) (а. с. 10, 11) .

Відповідно до довідки виданої Спеціалізованою МСЕК м. Суми від 08.05.2018 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, ступінь втрати працездатності склала 60 % первинно та встановлено III групу інвалідності. За рекомендацією лікарів позивач потребує медикаментозного, санаторного лікування. Та встановлена необхідність домашнього нагляду пульмонолога, ЛОР, невропатолога (а. с. 12) .

Суд вважає, що ПАТ “СМНВО” не створило належних умов праці на робочому місці позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: ХОЗЛ пилової етіології II ст. в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень II ст. , Легенева недостатність II ст. . Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації II ст. в формі вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з вегетативно-трофічними порушеннями на кистях та ангіоспазмами пальців рук в поєднанні з міофіброзом м’язів передпліч, двостороннім плече-лопатковим периартрозом, двостороннім деформуючим остеоартрозом ліктьових, променевозап’ясткових суглобів з больовим синдромом та порушенням функції верхніх кінцівок. Захворювання професійне (від тривалого впливу локальної вібрації і фізичного перенапруження на виробництві) . Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху 3 ст. Захворювання професійне від тривалого впливу виробничого шуму.

Суд вважає, що в справі є докази, які свідчать про те, що небезпечні і шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме: акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, в якому зазначено перевищення гранично – допустимих меж шкідливих факторів, акти МСЕК про встановлення відсотків втрати працездатності.

Суд не вважає обґрунтованими доводи представниці відповідача, що ПАТ “СМНВО” не порушувало законних прав позивача, а саме: те, що позивач був проінформований про шкідливі виробничі фактори на робочому місці при прийомі на роботу. Позивач при укладанні трудового договору погодився з запропонованими умовами праці та цілком усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров’я. Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральної шкоди.

На момент встановлення ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності набрав чинності Закону України “Про внесення змін до абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоді застрахованим і членам їх сімей) , виключено підпункт “е” пункту 1 частини 1 статті 21, частина 3 статті 28, частина 3 статті 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” .

За таких обставин суд вважає, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження. Відсутність висновків медично-експертного дослідження стосовно наявності (відсутності) медичних ознак моральної шкоди суд не вважає підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки наявність хронічного захворювання легенів, органів слуху та дихання у відповідача безумовно свідчать про те, що позивач відчував фізичний біль, знаходився на лікуванні, і ці обставини позбавляють його можливості реалізувати певні життєві намагання.

Стаття 237-1 КЗпП України закріплює право працівника вимагати відшкодування моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз’яснень, наданих в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” , обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, а також фізичних страждань, характер і тривалість цих страждань, стан здоров’я потерпілого, його вік, наслідки професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням цих обставин, суд на підставі ст. 23 ЦК України визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в розмірі 24000 грн. , оскільки вважає, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 142, 247, 265 – 268 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков