Ухвала суду № 75778516, 06.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1279/18

Номер справи місцевого суду: 520/9285/18 1-кс/520/3002/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1В,

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Котелевського Р.І.

суддів: Джулая О.Б., Толкаченка О.О.

за участю:

секретаря – Пойзнер В.Є.

прокурора – Тубичко Ю.М.

захисника – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.07.2018 року про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018161480001977 від 20.07.2018 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №12018161480001977 від 20.07.2018 року, відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком з 20.07.2018 року по 18.09.2018 року, з визначенням застави у розмірі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме в тому, що він, 20.07.2018 року приблизно о 17 годин 00 хвилин, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою, заздалегідь маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, під’їхали на автомобілях марки «Skoda Octavia», чорного кольору, д/н НОМЕР_1 – болгарської реєстрації, яким керував ОСОБА_6, та на автомобілі НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8, до будинку № 85/2, по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі. При цьому визначили предметом свого злочинного посягання цінне майно, яке знаходилось в квартирі № 16, яка розташована на третьому поверсі вищезазначеного будинку.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, розуміючи, що в ніякий інший спосіб, ніж шляхом проникнення до вищезазначеного житла неможливо, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, заздалегідь приготували знаряддя для проникнення до квартири АДРЕСА_1.

Прибувши за даною адресою ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, залишили автомобілі, біля прибудинкової території №85/2 по вулиці Ак. Корольова в м. Одеса.

Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, та їхні дії носять таємний характер, використовуючи заздалегідь підготовлені знаряддя та засоби для вчинення кримінального правопорушення, а сааме різноманітні відмички у вигляді металевих предметів та конструкцій, за допомогою яких, останні, шляхом підбору ключа до вхідної двері, проникли до квартири АДРЕСА_1.

Проникнув до приміщення квартири ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обшукали її та заволоділи майном ОСОБА_9 на загальну суму 40 000 гривень.

Після чого ОСОБА_3, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

При прийнятті рішення щодо обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя прийняв до уваги те, що він обґрунтовано підозрюється у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, послався на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: те, що підозрюваний перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, може незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчий суддя прийняв до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_3, врахував умисний та корисливий характер злочину у вчиненні якого він підозрюється, який відноситься до категорії тяжкого злочину, прийшов до висновку про неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Посилаючись на вимоги ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Захисник вказує на необґрунтованість підозри та посилається на відсутність заявлених в клопотанні слідчого ризиків та вважає, що сама лише тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, не може виправдовувати його тримання під вартою, а визначений оскаржуваною ухвалою розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним для підозрюваного. Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача; захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і апеляційним судом.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що вирішуючи питання щодо обрання відносно ОСОБА_3 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя в цілому дотримався вимог закону, які регламентують застосування запобіжного заходу.

Як убачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, що підтверджується доказами, які існують на даній стадії досудового розслідування, які долучені до клопотання, а саме: протокол допиту потерпілого ОСОБА_9, який надав опис викраденого майна, протокол огляду місця події від 20.07.2018 року, під час якого виявлено особисті речі ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, та інші матеріали клопотання в сукупності, що свідчить про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов’язок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Апеляційний суд вважає, що надані слідчим та прокурором докази, які містяться в матеріалах провадження, на даній стадії досудового розслідування, доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та слідчим та прокурором надано відповідні докази на підтвердження існування ризиків, які знайшли своє відображення в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.

На існування зазначених ризиків вказують наявні у матеріалах справи та встановлені під час апеляційного розгляду дані щодо дають підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра у вчинені підозрюваним протиправних дій, які відносяться до категорії тяжкого злочину, за яке передбачено покарання від 3 до 6 років позбавлення волі, що свідчить про те, що у разі перебування на свободі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може вживати дії, направлених на незаконний вплив на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Твердження сторони захисту про міцність соціальних зв’язків підозрюваного, а саме те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, та має постійне місце проживання, не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді, а обґрунтована на даній стадії досудового розслідування підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, не дає достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Апеляційний суд вважає що прокурором надано достатні та переконливі дані, які вказують на те, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та підтвердження відсутності обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які не є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а стороною захисту не надано жодного доказу, які свідчать про протилежне та спростовують ці твердження прокурора.

Під час розгляду апеляційної скарги, погоджуючись з рішенням слідчого судді щодо задоволення клопотання про застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об’єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, визначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В зв’язку з наведеним, твердження сторони захисту про відсутність доказів щодо існування зазначених у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді ризиків, апеляційний суд вважає безпідставними та вважає обґрунтованими посилання слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висновки які належним чином мотивовані та наведені в оскаржуваній ухвалі.

Разом з цим, вислухавши прокурора щодо законності та обґрунтованості рішення слідчого судді в частині визначення розміру застави, апеляційний суд приходить до висновку про слушність доводів сторони захисту, що слідчий суддя не мотивував свого рішення в цій частині та визначив завідомо непомірний розмір застави.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В той же час, слідчий суддя районного суду, визначивши заставу у сумі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень, не навів в своїй ухвалі жодної підстави, яку він вважає виключною, та яка давала можливість слідчому судді застосувати максимальний розмір застави, визначений п.2 ч.5 ст.182 КПК України. При цьому, посилання слідчого судді про врахування при визначені розміру застави матеріального стану підозрюваного є безпідставними з урахуванням того, що це питання не було предметом дослідження в районному суді, що підтверджується матеріалами справи. В судовому засіданні апеляційного суду прокурор також не навів жодного доводу, чому він вважає оскаржуване рішення в цій частині обґрунтованим, та не спростував твердження сторони захисту щодо майнового стану підозрюваного.

З огляду на зазначені вище обставини, апеляційний суд не може погодитися з визначеним слідчим суддею розміром застави та вважає його завідомо непомірним для підозрюваного, а тому ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_3, розміру спричиненої шкоди та майновому стану підозрюваного.

З урахуванням наведеного, враховуючи данні щодо розміру спричиненої шкоди, яка складає 40000 гривень та майновий стан підозрюваного, апеляційний суд вважає за необхідне визначити такий розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку усі в сукупності обставини, які встановлені апеляційним судом, в тому числі і розмір шкоди спричиненої злочином, який інкримінується підозрюваному, вказують на можливе та необхідне визначити заставу у розмірі 23 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 40526 (сорок тисяч п’ятсот двадцять шість) гривень.

На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави, з урахуванням реального майнового та сімейного стану підозрюваного, буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, та не буде непомірним для підозрюваного, членів його сім’ї та близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на зазначені вище обставини, ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування із визначенням розміру застави у розмірі 23 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 40526 (сорок тисяч п’ятсот двадцять шість) гривень з покладенням на підозрюваного обов’язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого з встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 вої Ю.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.07.2018 року у кримінальному проваджені №12018161480001977 від 20.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, якою відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 18.09.2018 року, з визначенням застави, як запобіжного заходу у розмірі 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 18 вересня 2018 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 23 (двадцяти трьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 40526 (сорок тисяч п’ятсот двадцять шість) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (отримувач: Апеляційний суд Одеської області; код ЄДРПОУ 02892913; розрахунковий рахунок 37311091005572; МФО 820172; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 01 серпня 2018 року; Заставна сума за ОСОБА_3; (судді: Котелевський Р.І., Джулай О.Б., Толкаченко О.О.).

Підозрюваний ОСОБА_3 звільняється з під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов’язати підозрюваного після звільнення з під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого з встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз’яснити підозрюваному наслідки невиконання указаних обов’язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з’явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

Р.І. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Толкаченко