Рішення № 75778376, 08.08.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/4305/18

Провадження №2/592/1874/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, і в обґрунтування позовних вимог вказав про те, що з 02.02.2004 року його прийняли на роботу електромонтером по ремонту і обслуговуванню електрообладнання ІІІ розряду до Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” . 29.01.2018 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) . Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Станом на 01.01.2018 року ПАТ “Сумське НВО” нарахувало позивачу заборгованість з заробітної плати у сумі 17007 грн. 84 коп. , але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовилося. Що в середньому складає 5102 грн. 35 коп. та додатково за січень 4616 грн. 41 коп. , що в сумі складає 21624 грн. 25 коп. . Позивач вважає ці дії незаконними, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація, згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно. На даний час затримка складає 3 місяці. Так як середній заробіток, що випливає з виписки, наданої ПАТ “Сумське НВО” по заробітній платі позивача, становить 5102 грн. 35 коп. , середній заробіток, що підлягає стягненню становить 15307 грн. 05 коп. . Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав зазначених у ч. 3 ст. 38 працівникові виплачується вихідна допомога договору у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Так як середній заробіток, що випливає з виписки, наданої ПАТ “Сумське НВО” по заробітній платі позивача, становить 5102 грн. 35 коп. , то вихідна допомога складає 15307 грн. 05 коп. . Зазначені позивачем обставини підтверджуються доданими до заяви документами. Ст. 237-1 КЗпП України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначеними діями відповідача позивачу завдано значної моральної шкоди, у зв’язку з тим, що позивача було позбавлено можливості утримання сім’ї, що не тільки необхідно для забезпечення нормального життєвого укладу, а і є зобов’язанням справжнього чоловіка та голови родини. Через це позивач не міг жити як раніше, розуміючи свою безпорадність, він втратив спокій, сон, апетит. Постійно знаходився у стані емоційного неспокою, був роздратований та пригнічений, не бажав мати ніяких життєвих зв’язків з оточуючими. Такі неправомірні дії відповідача завдали позивачу моральної шкоди, яку він оцінює в 3000 грн. . Він просив стягнути на свою користь з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” : - 21624 грн. 25 коп. нараховану, але не виплачену позивачу заробітну плату; - середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 15307 грн. 05 коп. до дня подачі позову та додатково за час до прийняття рішення суду, виходячи з розміру середнього заробітку; - вихідну допомогу у сумі 15307 грн. 05 коп. ; - моральну шкоду у розмірі 3000 грн. .

До початку судового засідання від представника позивача за довіреністю ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він уточнив позовні вимоги позивача та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням триденного графіку при обрахуванні середнього заробітку. Справу просив розглянути без його участі.

12.06.2018 року до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми від представниці відповідача за довіреністю ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому вона зазначила про те, що ПАТ “Сумське НВО” розглянуло позовну заяву ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та частково заперечує проти задоволення позовних вимог. Відображена в довідці заробітна плата належна позивачу до виплати у день звільнення зазначена після відрахувань податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) та військового збору та складає 30259 грн. 59 коп. . Відображена в довідці середньоденна заробітна плата складала 230 грн. 75 коп. зазначена без утримання ПДФО та військового збору, отже, у разі стягнення з товариства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із загальної суми такого стягнення необхідно утримувати ПДФО та військовий збір. Товариство вважає за необхідне повідомити повідомити про те, що згідно наказу від 21.03.2014 року № 75 в товаристві встановлений режим неповного робочого тижня, а саме: триденний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа. Даний факт є важливим при визначенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, Верховний Суд України в постанові від 01.03.2017 року по справі № 635/2084/16-ц, прийнятій за результатами розгляду справи, визначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України “Про оплату праці” за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100) . Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з абз. 1 п. 8 розд. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку) . Таким чином, кількість робочих днів для обчислення стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні для позивача необхідно виходити із робочих днів, встановлених наказом товариства від 21.03.2014 року № 75 (понеділок, вівторок, середа) , яка на 08.06.2018 року (день розгляду справи судом) з 30.01.2018 року (день наступний за днем звільнення позивача з товариства) складе 51 робочий день, а саме: - січень – 2 робочих дні; - лютий – 12 робочих днів; - березень – 12 робочих днів; - квітень – 11 робочих днів; - травень – 11 робочих днів; - червень – 3 робочих дні. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 11768,25 грн. . Товариство заперечує проти позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки у позовній заяві Позивач вказує на спричинення йому моральної шкоди, не надаючи при цьому будь-яких доказів на підтвердження цього. Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про заподіяння йому саме моральної шкоди. Крім того, позивач був звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП у зв’язку із невиконанням власником умов колективного договору щодо оплати праці. При звільненні за вказаною статтею передбачено виплату трьох середньомісячних заробітних плат (вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України) , яка, без відрахувань ПДФО та військового збору, склала 14407 грн. 50 коп. . Також, у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні позивач вимагає стягнути середній заробіток який, без відрахувань ПДФО та військового збору, становитиме 11768,25 грн. . На думку товариства вищезазначені грошові виплати в повній мірі компенсують негативний аспект затримки виплати заробітної плати позивача. Вона просила розгляд справи провести без участі представника відповідача.

Перевіривши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом було встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” та наказом по підприємству № 844/вк від 24.01.2018 року його було звільнено 29.01.2018 року за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом було встановлено, що в день звільнення позивачу в порушення ст. 116 КЗпП України не були виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до довідки № 16-07/836 від 08.06.2018 року, виданої Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” , заборгованість з заробітної плати ОСОБА_1 становить 30259,59 грн. . Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 230,75 грн. .

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 30259,59 грн. .

Відповідно до наказу № 75 від 21.03.2014 року про встановлення режиму неповного робочого тижня, з 26.05.2014 року на Публічному акціонерному товаристві “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” встановлено триденний неповний робочий тиждень, робочі дні: понеділок, вівторок, середа.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18229,25 грн. з розрахунку: 230,75 грн. (середньоденна заробітна плата) х 79 (кількість робочих днів з 30.01.2018 року по 08.08.2018 року) , без урахування податків, які підлягають стягненню в обов’язковому порядку.

Крім того, представниця позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. , посилаючись на те, що йому були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що він був позбавлений джерела існування, можливості реалізувати свої життєві потреби, був порушений його стан життя.

Ст. 237-1 КЗпП України закріплює право працівника вимагати відшкодування моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз’яснень, наданих в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідач не довів відсутність вини в несвоєчасній виплаті позивачу заробітної плати.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, характер і тривалість цих страждань, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням цих обставин, на підставі ст. 23 ЦК України, суд визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а саме: з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” слід стягнути на користь ОСОБА_1 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 704,80 грн. .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП; ст. ст. 265 – 268, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (м. Суми, вул. Аксакова, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 30259,59 грн. .

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (м. Суми, вул. Аксакова, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 18229,25 грн. , з послідуючим утриманням всіх податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (м. Суми, вул. Аксакова, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 500,00 грн. .

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 (м. Суми, вул. Аксакова, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_1) виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков