Ухвала суду № 75777425, 07.08.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1050/18 пров. №2/478/389/2018

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2018 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов’язаних з навчанням,

В с т а н о в и в:

05.07.2018 року ОСОБА_1 державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов’язаних з навчанням.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 (далі - відповідач) з 11.08.2014 року до 27.07.2016 року відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» навчалася в ОСОБА_1 державному університеті внутрішніх справ. Наказом ректора ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ №109о/с від 11.08.2014 року відповідача з 11 серпня 2014 року зараховано курсантом І курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки з освітнього-кваліфікаційного рівня «бакалавр», за напрямом підготовки «Правоохоронна діяльність», поставлено на всі види продовольчого та речового утримання, з виплатою грошового забезпечення та присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції». Наказом ректора університету відповідно до п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відповідача разом з усіма курсантами факультету було звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України у зв’язку з переходом на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Однак, після прийняття наказу МВС України від 07.11.2015 року №1392 «Про затвердження штатів установ і закладів МВС України» наказом ректора університету з 07.11.2015 року призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ України на посади курсантів денної форми навчання ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ по переведенню у зв’язку зі службовою необхідністю, поставивши на всі види утримання та забезпечення, в тому числі й відповідача. Наказом ректора університету №113о/с від 27.07.2016 року відповідача відраховано з університету та звільнено зі служби в Національній поліції за власним бажанням. Відповідно до умов Договору про підготовку фахівця в ОСОБА_1 державному університеті внутрішніх справ від 08.09.2014 року особа, що отримує освітні послуги у разі її відрахування з навчального закладу зобов’язана відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі. Відповідно до розрахунку вартості утримання відповідача за період навчання з 11.08.2014 року по 27.07.2016 року сума витрат становить 17470 грн. 83 коп., відповідач добровільно сплатила частину витрат в сумі 727 грн., у зв’язку з чим сума, що підлягає стягненню становить 16743 грн. 83 коп. Враховуючи вище викладене та беручи до уваги те, що дане питання в позасудовому порядку вирішити неможливо, просить стягнути з відповідача витрати, пов’язані з її утриманням у навчальному закладі, в сумі 16743 грн. 83 коп. і судові витрати в сумі 1762 грн.

02.08.2018 року сторони звернулися до суду із заявою про врегулювання спору по справі шляхом підписання та затвердження мирової угоди, а також надали суду підписану сторонами мирову угоду.

Спільна заява сторін про затвердження мирової угоди та мирова угода приєднані до матеріалів справи. Окрім цього, сторони просять слухати справу без їх участі.

Суд, розглянувши мирову угоду, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає заяву про затвердження мирової угоди обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.49 ЦПК України,сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Нормами статті 207 ЦПК України визначено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін.

У мировій угоди сторони можуть вийти за межи предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Тобто, за змістом даної норми закону суд має перевірити, чи умови мирової угоди не суперечать закону, а саме чи дотриманий сторонами процедурний порядок звернення, чи дійсно укладено мирову угоду, який її зміст, чи зрозуміло, чітко, однозначно, безумовно викладено умови, чи стосується угода предмету спору, чи всі умови угоди підлягають примусовому виконанню, чи в результаті ліквідується спір між сторонами.

Судом встановлено, що умови мирової угоди викладені сторонами на окремому аркуші та підписані, з однієї сторони позивачем ОСОБА_1 державним університетом внутрішніх справ, від імені якого діє ректор університету ОСОБА_3, з другої сторони відповідачем ОСОБА_2

Зі спільної заяви про затвердження мирової угоди вбачається, що сторонам зрозумілі наслідки затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч.1 п.5 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Згідно ч.4 ст.207 ЦПК України, укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди.

В силу вимог ст.208 ЦПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Вивчивши умови мирової угоди, суд вважає, що вона не суперечить закону, стосується лише прав та обов'язків сторін та предмета позову, умови мирової угоди не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому приходить до висновку про необхідність затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.142, 207-208, 255-256, 260 ЦПК України суд,

У х в а л и в:

Прийняти мирову угоду сторін по справі за позовом ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов’язаних з навчанням.

Затвердити мирову угоду, укладену 25 липня 2018 року між ОСОБА_1 державним університетом внутрішніх справ і ОСОБА_2, згідно умов якої за згодою сторін:

1. ОСОБА_2 визнає, що її заборгованість перед ОСОБА_1 державним університетом внутрішніх справ на момент укладення цієї мирової угоди становить 18505 (вісімнадцять тисяч п’ятсот п’ять) гривень 83 копійки, із них: 16743 грн. 83 коп. - сума заборгованості за період навчання, 1762 грн. - судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

2. ОСОБА_2 гарантує, що з моменту набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди, заборгованість, зазначена у п.1 мирової угоди, перед ОСОБА_1 державним університетом внутрішніх справ, яка становить 18505 (вісімнадцять тисяч п’ятсот п’ять) гривень 83 копійки, буде погашена нею шляхом перерахування коштів на користь ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ протягом 12 (дванадцяти) місяців, починаючи з 07 серпня 2018 року щомісячно, в термін до 25 - числа кожного місяця, в розмірі щомісячного платежу, що становить 1542 (одна тисяча п’ятсот сорок дві) гривні 16 копійок до повного погашення заборгованості, за наступними реквізитами: р/р 31254233100570, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 08571570.

3. ОСОБА_2 має право достроково сплатити ОСОБА_1 державному університету внутрішніх справ суму боргу в повному обсязі згідно цієї мирової угоди.

4. ОСОБА_1 державний університет внутрішніх справ заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до ОСОБА_2 з приводу заборгованості, погашеня якої є предметом цієї мирової угоди.

5. Сторони домовились, що будь-які витрати, пов’язані з провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на ОСОБА_2.

6. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть у не можуть бути порушенні права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

7. Сторони засвідчують, що їм відомі і зрозумілі наслідки підписання мирової угоди та наслідки закриття провадження у справі.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 державний університет внутрішніх справ (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1 р/р 31254233100570 Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 08571570).

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Казанка Миколаївської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_2.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов’язаних з навчанням, - закрити.

Повторне звернення до суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Ухвала Казанківського районного суду Миколаївської області про затвердження мирової даної угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 07.08.2018 року.

Суддя