Постанова № 75776769, 08.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/1018/18 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 33/783/602/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року апеляційний суд Львівської області у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., з участю адвоката Гординського М.В. захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу захисника Гординського М.В. подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року, -

встановив:

цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 352 грн. 40 коп. судового збору.

Згідно постанови, ОСОБА_2 20.02.2018 року о 20.30 год. по вул. Скорини, 30 в у м.Львові, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння пальців рук) від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з даною постановою захисник Гординський М.В. подав в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 апеляційну скаргу в якій просить, оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначив, що обставини події викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним обставинам події, а саме часу, поясненням як самого ОСОБА_2 так і поясненням свідків. При цьому окремо слід зазначити, що суд взагалі не допитав як самого ОСОБА_2 так і свідків по справі, зазначивши при цьому, що правопорушник належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, хоч останній показань в суді не давав та в день розгляду справи в суді не перебував, не оглянув документів на прилад - алкотестер «Драгер», не взяв до уваги відеозаписи з місця події, які повністю спростовують його вину та свідчать про перевищення працівниками поліції своїх повноважень, незаконне затримання ОСОБА_2, не надав належної оцінки іншим беззаперечним доказам, які свідчать про його невинуватість.

В якості основного доказу керування ОСОБА_2 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, інспектором та судом вважається протокол, крім цього до матеріалів не долучено акт огляду особи, останньому не роз'яснено право пройти перевірку у медичному закладі у разі незгоди з показами приладу, з відеозапису чітко вбачається, що свідки підписали чистий протокол, а пояснень взагалі не давали .

Заслухавши виступ захисника Гординського М.В., який підтримав подану апеляційну скаргу, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Гординський М.В. підтримуючи апеляційну скаргу вказав, що суддя районного суду, в порушення вимог ст. ст. 252, 268 КУпАП, розглянув справу без участі ОСОБА_2, неповно з'ясував обставини справи та прийняв необґрунтоване рішення про винуватість останнього. Наголосив, що свідки теж не були допитані в суді першої інстанції, на його думку їх покази не підтверджуються. Зазначив, що з відеоматеріалів даної події не вбачається, що працівники поліції пропонували його підзахисному пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. Крім цього, підкреслив, що оскільки справа на даний час розглядається апеляційним судом, то пропущено строк притягнення до адміністративної відповідальності, а тому провадження з цих підстав слід закрити.

Крім того, захисник Гординський М.В. надав суду письмові пояснення правопорушника ОСОБА_2, в яких він зокрема вказав, що обставини події викладені у протоколі не відповідають дійсним обставинам події, а саме часу, його поясненням та поясненням свідків. Наголосив, що автомобілем не керував, від проходження огляду не відмовлявся, і йому його пройти ніхто реально не пропонував, приладу «Драгер» йому взагалі не давали, зазначив, що до нього було засновано фізичне насильство та доставлено у відділення поліції.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На переконання апеляційного суду, даної вимоги закону суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_2 дотримався.

Так, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у тому, що він 20.02.2018 року о 20.30 год. по вул. Скорини, 30 в у м.Львові, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння пальців рук) від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, суд першої інстанції, всупереч покликань в апеляційній скарзі, детально дослідивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наклав стягнення в межах санкції вказаної статті. При цьому такий висновок суду першої інстанції підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 117790 від 20.02.2018 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5, які ствердили про відмову ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6, який зазначив, що по вул. Скорини у м. Львові був очевидцем того як ОСОБА_2І сів за кермо автомобіля та здійснював ним рух, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рапортом інспектора УПП у м.Львові ОСОБА_7 від 20.02.2018 року про обставини виявлення автомобіля НОМЕР_1», а саме що їх екіпаж прибув на вул. Скорини, 32 у м. Львові, оскільки надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про керування транспортним засобом в нетверезому стані, відібрали пояснення від заявника, водія Ford Focus» було затримано , відеозаписом із нагрудних камер працівників, оглянутих в судовому засіданні в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, згідно якого ОСОБА_2 на неодноразову вимогу працівника поліції у присутності двох свідків відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння. При цьому, на місці події був присутній свідок, який ствердив про керування ОСОБА_2 транспортним засобом, а саме вказав, що ним було помічено керування 20.02.2018 року водієм автомобіля НОМЕР_2» в стані алкогольного сп'яніння, про це він повідомив поліцію, оглянутим, як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на визначення стану сп'яніння.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги покликання апелянта про те, що ОСОБА_2 не здійснював керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, і такі були предметом дослідження судом першої інстанції, такі покликання розцінює як обрану форму захисту та не знаходить в матеріалах справи доказів на їх підтвердження. Більше того, ОСОБА_2 ставиться у вину відмова від проходження медичного огляду на виявлення стану сп'яніння, після виявлення в нього працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння.

Крім цього, апеляційний суд вважає надуманими доводи апелянта та самого ОСОБА_2, які він виклав в своїх письмових поясненнях, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки, судом встановлено, що останньому з боку працівників поліції була висловлена законна вимога про проведення огляду на стан сп'яніння, а саме з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність.

Що стосується вимоги апелянта, висловленої в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення, то така до задоволення не підлягає, оскільки ч. 2 ст. 38 КУпАП вказує, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Як встановлено судом, в даному випадку адміністративне правопорушення вчинено ОСОБА_2 20.02.2018 р., а стягнення накладено 10.05.2018 р., тобто в межах передбачених вказаною вище статтею.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Стягнення, яке накладене на ОСОБА_2, відповідає санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, чинної на момент вчинення правопорушення, що є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, судом першої інстанції, не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Гординського М.В. захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя Гончарук Л.Я.