Постанова № 75776199, 08.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5631/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Попович Ю.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання надати відповідь на інформаційний запит (суддя суду І інстанції: Осташ А.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 02 хв. 26.06.2018р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 27.06.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

27.04.2018р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 22.03.2018р.; зобов'язати відповідача надати йому відповідь на його запит на інформацію від 22.03.2018р. (а.с.5, 17).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.53-56).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_2, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в цілому призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.60 і на звороті).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд вважав встановленою обставину стосовно скерування відповідачем на адресу позивача відповіді на інформаційний запит. Разом з тим, доказів скерування такого листа суду не надано; вказаний лист як доказ був несвоєчасно наданий суду.

Окрім цього, суд визнав запитувану інформацію непублічною, однак відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про Міністерство оборони України, затв. постановою КМ України № 671 від 26.11.2014р., позивач правомірно звернувся із запитом щодо обчислення стажу з урахуванням часу перебування на військовій службі до відповідача.

Тому до розглядуваних правовідносин суд помилково застосував Закон України «Про безоплатну правову допомогу»; із змісту запиту на інформацію слідує, що інформацію щодо обчислення стажу державної служби (числового вираження) відповідач також не надав.

Таким чином, суд не забезпечив відновлення порушеного права позивача на доступ до публічної інформації.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 22.03.2018р. позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача Міністерства оброни України із запитом на інформацію, в якому просив надати інформацію, з посиланням на відповідні положення законодавства, щодо обчислення стажу державної служби згідно часу проходження ним військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операцій /АТО/ в особливий період (а.с.6); до вказаного запиту додав довідку про безпосередню участь в АТО (а.с.7).

Вказаний запит надійшов до відповідача 23.03.2018р., того ж дня начальником відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації отриманий запит скерований до виконання до головного управління персоналом Генерального штабу Збройних Сил України за № 348/ЗП з терміном для опрацювання та надання відповіді до 29.03.2018р. (а.с.38).

28.03.2018р. відповідачем скеровано на електронну адресу позивача відповідь № 321/1937, в якій було роз'яснено, із покликання на законодавчі акти, порядок обчислення стажу державної служби за час проходження останнім військової служби (а.с.37).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту запиту позивача на інформацію вказує на те, що витребовувана інформація не належить до публічної; за своїм змістом остання є правовою, оскільки позивач просив надати роз'яснення та консультації з правових питань (питання обчислення стажу державної служби із покликання на норми законодавства). Також відповідачем доведено факт надання відповіді на запит позивача.

За таких обставин в діях відповідача є відсутніми порушення права позивача на одержання публічної інформації, при цьому запит позивача був розглянутий відповідачем в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно ч.1 ст.20 цього Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно роз'яснень, наведених у довідці ВАС України від 01.06.2013р. про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», за визначенням «публічна інформація» можна виокремити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Із змісту запиту позивача на інформацію, датованого 22.03.2018р., слідує, що останній не можна вважати проханням до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Зокрема, зазначений запит стосується порядку обчислення стажу державної служби згідно часу проходження військової служби, протягом якої позивач брав участь в АТО в особливий період, при цьому позивач окремо виділив необхідність при наданні відповіді зазначити відповіді положення законодавства.

Також в цьому запиті не міститься вимога надати числові значення стажу державної служби позивача або провести її обрахунок.

Із урахуванням наведеного, на спірні відносини норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються.

Оскільки у розглядуваній справі позивачем оскаржується бездіяльність розпорядника публічної інформації, свої вимоги позивач обґрунтовує виключно нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому заявлений позов не підлягає до задоволення з тих підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.

Відповідно ч.ч.1 і 2 ст.7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Приписами ч.ч.4 і 5 ст.10 вказаного Закону передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем розглянуто звернення позивача та надано відповідь № 321/1937 від 28.03.2018р., яку за допомогою засобів електронного зв'язку скеровано на електронну адресу позивача, оскільки позивачем обрано виключно електронну форму листування.

Оскільки нормами Закону України «Про безоплатну правову допомогу» не передбачено обов'язку скерування відповіді на звернення лише рекомендованою або іншою кореспонденцією, а відповідно до ст.34 Конституції України ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, відтак представлені відповідачем докази дотримання вимог вищевказаного Закону є достатніми і належними.

В частині допущення відповідачем бездіяльності колегія суддів враховує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Оскільки відповідач своєчасно відреагував на звернення позивача, надав докази оформлення та скерування позивачу відповіді на його звернення, тому будь-якої бездіяльності останнім не допущено.

Оцінюючи в сукупності викладене, суд дійшов вірного висновку про правомірність дій відповідача стосовно надання відповіді на запит позивача, оскільки у вказаній відповіді відповідач надав повну інформацію стосовно питань, порушених у зверненні, а також навів норми правових актів, які стосуються порядку обчислення стажу державної служби.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

За наведених обставин колегія суддів вважає заявлений позов безпідставним та необгрунтованим, а тому такий не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. в адміністративній справі № 819/771/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 08.08.2018р.