Постанова № 75775891, 08.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/25900/15 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року (повний текст виготовлено 22 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Антонов» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року позивач, Державне підприємство «Антонов», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року № 0000424010.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, зазначає про те, що позивачем самостійно було виправлено допущенні помилки в податковій декларації, а тому підстави для застосування штрафу відсутні.

29 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останній підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Антонов» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині подання, з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що відображено у уточнюючих розрахунках форми 1-ДФ за ІІ та IV квартал 2014 р.

За результатами перевірки складено Акт від 08 жовтня 2015 року № 976/28-10-40-10/143075, яким встановлено, що позивачем в порушення вимог абз «а» пп. 176.2 ст. 176, з урахуванням п. 46.1 ст. 46, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України при поданні податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ІІ та IV квартали 2014 року, надано недостовірні відомості за з помилками, які виправлено поданням уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) від 10 червня 2015 року (вх. № 9081974631), від 12 травня 2015 року (вх. 9081905790), що призвело до збільшення податкового зобов'язання.

Внаслідок таких висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року № 0000424010, яким позивачу визначено штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами в розмірі 510,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року № 0000424010 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що уточнюючі розрахунки за І та IV квартал 2014 р. звіту форми № 1-ДФ подано після закінчення граничних строків подання декларацій за вказані періоди, а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 176.2 статті 176 з урахуванням пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України є правомірними.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту Акта від 08 жовтня 2015 року № 976/28-10-40-10/143075 фактичною підставою для встановлених порушень визначено те, що уточнюючі розрахунки за І та IV квартал 2014 р. звіту форми № 1-ДФ подано позивачем після закінчення граничних строків подання декларацій за вказані періоди.

Так, відповідно до пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2014 року позивач подав до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників два податкових розрахунки, які містили арифметичні помилки, а саме: 08 серпня 2014 року податковий розрахунок ф. 1-ДФ за ІІ квартал 2014 року (реєстраційний № 9045792434) та 09 лютого 2015 року - податковий розрахунок ф. 1-ДФ за IV квартал 2014 року (реєстраційний номер 9080506535).

Позивачем самостійно виявлено помилки, допущені у вказаних деклараціях у зв'язку із чим було подано уточнюючі розрахунки звіту за ф. 1-ДФ.

За звітний податковий період ІІ квартал 2014 року подано (уточнюючий) розрахунок звіту форми № 1-ДФ 10 червня 2015 року (реєстровий № 9081974631) та за IV квартал 2014 року - (уточнюючий) розрахунок звіту форми №1-ДФ 12 травня 2015 року (реєстраційний № 9081905790)

За змістом абз. 3 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої плати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв'язку з виконанням податковим агентом п. 169.4 ст. 169 Кодексу та були виправлені відповідно до вимог ст.. 50 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Сторонами не заперечується, що позивачем до проведення перевірки самостійно виявлено помилки у податковій звітності за ІІ та IV квартал 2014 року, у зв'язку з виконанням п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виправлення помилок у податковій звітності за ІІ та IV квартал 2014 року не призвело до зміни нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку та до збільшення податкового зобов'язання.

Зазначене у своїй сукупності дає підстави для висновку про те, що у силу абз. 3 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, до позивача не може застосовуватись відповідальність порушення п. 76.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року № 0000424010 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року № 0000424010.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 09.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма