Постанова № 75775867, 07.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1627/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кашпур О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Файдюк В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа: Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» №П-1057/0-1182/0/94-18 від 12.03.2018;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, згідно з доданими графічними матеріалами в межах ділянки (масиву), кадастровий номер НОМЕР_1;

3) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області сплатити йому 150000 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, та як наслідок такі протиправні дії та рішення відповідача завдали позивачу моральної шкоди, що проявилось у вигляді почуття нереалізованості у можливості використання ділянки сільськогосподарського призначення, протизаконному очікуванні реалізації права власності та пов'язаного з ним законного інтересу, розчаруванні в діяльності державного органу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про відмову у надані дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 12.03.2018 №П-1057/0-1182/0/94-18.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, згідно з доданими графічними матеріалами в межах ділянки (масиву), кадастровий номер НОМЕР_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області сплатити ОСОБА_3 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументам позивача відносно заподіяння відповідачем йому розчарування в діяльності державного органу та посилання на практику Європейського суду з прав людини.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння та заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, тому доводи апелянта в частині того, що ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою викликали у позивача почуття нереалізованості у можливості використання ділянки сільськогосподарського призначення не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини першої ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволення позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.02.2018 ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради за межами селища Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області.

До заяви позивачем було долучено копію паспорту та ідентифікаційного коду, довідку про участь у АТО, посвідчення НОМЕР_2 від 22.12.2015, графічні матеріали (роздруківки з публічної кадастрової карти України) (а.с. 13-14).

Листом від 12.03.2018 № П-1057/0-1182/0/94-18 відповідач відмовив у наданні вказаного дозволу, мотивуючи тим, що не має правових підстав щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки Головним управлінням здійснюються заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність обєднаних територіальних громад. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, починаючи з 01 лютого 2018 року, до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 23 Закону України «Про місцеве самоврядування в України») (а.с. 17).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно, з порушенням вимог статей 118 та 122 Земельного кодексу України відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Крім того, задоволення вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою у даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, оскільки дискреційні повноваження полягають у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі, тобто серед варіантів правомірної поведінки суб'єкта владних повноважень.

Однак, оскільки позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді почуття нереалізованості у можливості використання ділянки сільськогосподарського призначення, протизаконного очікування реалізації права власності та пов'язаного з ним законного інтересу, розчарування в діяльності державного органу, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги).

Колегія суддів не може погодитись в повній мірі з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 150 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 5 вказаної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуального), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За правилами пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Так, колегія суддів враховує, що під час вирішення даної справи в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач неправомірно, з порушенням вимог статей 118 та 122 Земельного кодексу України відмовив ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

У зв'язку із чим, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про відмову у надані дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 12.03.2018 №П-1057/0-1182/0/94-18; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована в межах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, згідно з доданими графічними матеріалами в межах ділянки (масиву), кадастровий номер НОМЕР_1.

У контексті наведеного, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення Європейського суду з прав людини у справах у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії»).

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також колегією суддів враховується правова позиція, викладена в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Так, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, у зазначеній справі Європейський Суд з прав людини вказав, що заявник міг зазнати певної матеріальної шкоди через ненадання йому державними органами земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Проте, Суд не готовий погодитися з його розрахунками, які він вважає доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними через відсутність належних документів.

Однак, незалежно від будь-яких фінансових наслідків, розчарування, яке, природно, може виникнути у результаті такої триваючої ситуації невизначеності, саме по собі становить непропорційний тягар, який було ще більше посилено відсутністю будь-якого відшкодування за нескінченну неможливість формальної реалізації заявником його права на земельну ділянку. Відтак, суд присуджує заявнику відшкодування моральної шкоди.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Полтораченко проти України» Суд вважає, що заявник може розглядатись як такий, що зазнав певного розчарування та страждання в результаті встановленого у справі порушення, тому на засадах справедливості, слід присудити заявнику компенсацію моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично погодився з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки в апеляційному порядку його не оскаржував, відтак визнав, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про відмову у надані дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що вказані дії відповідача змусили позивача на очікування реалізації права власності та пов'язаного з ним законного інтересу, заподіяли розчарування в діяльності державного органу, що викликає у позивача почуття нереалізованості у можливості використання ділянки сільськогосподарського призначення.

У суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що при поданні даного позову він оцінював заподіяну йому відповідачем моральну шкоду у розмірі 150 000 грн, разом з тим, він враховує, що дана сума може бути зменшена судом до 10 000 грн.

Зважаючи на вищевстановлені обставини справи, оскільки позивачу у зв'язку з ненаданням йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, які задоволені судом, були заподіяні розчарування в діяльності державного органу, що викликає у позивача почуття нереалізованості у можливості використання ділянки сільськогосподарського призначення, колегія суддів оцінює заподіяну моральну шкоду в сумі 1 000 грн та вважає за необхідне стягнути її на користь позивача.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року в частині позовних вимог щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди та ухвалення нового рішення в цій частині про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області сплатити ОСОБА_3 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа: Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково в частині позовних вимог щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області сплатити ОСОБА_3 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.

В решті - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 09 серпня 2018 року.