Постанова № 75775819, 08.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року справа №805/42/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенко І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., позивача особисто, представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 р. (повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/42/18-а (головуючий І інстанції суддя Буряк І.В. ) за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) 02.01.2018 звернулась до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок періодів надання їй додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на державній службі за періоди з 2014 року по 2017 рік з урахуванням стажу роботи у відділенні Держказначейства у Куйбишевському районі м. Донецька; стягнути з відповідача невиплачену компенсацію за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, тривалістю 10 календарних днів; стягнути з відповідача невиплачену компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на державній службі, тривалістю 11 календарних днів за період з 23.03.2016 року по 22.03.2017 року (а.с. 3-4).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 805/42/18-а адміністративний позов задоволено повністю.

Зобов'язано Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області здійснити перерахунок періодів надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на державній службі за періоди з 2014 року по 2017 рік з урахуванням стажу роботи в відділенні Держказначейства у Куйбишевському районі м. Донецька.

Стягнуто з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області невиплачену компенсацію за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, тривалістю 10 календарних днів.

Стягнуто з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області невиплачену компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на державній службі, тривалістю 11 календарних днів за період роботи з 23.03.2016 року по 22.03.2017 року (а.с. 150-153).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стаж роботи в відділенні Держказначейства у Куйбишевському районі м. Донецька зараховано до стажу державної служби позивача, оскільки стаж роботи ОСОБА_2 в податкових органах становить на дату звільнення 13 років 07 місяців 27 днів; в програмному комплексі AIC «DPS PRO 7» дані необхідні для обчислення періоду додаткової оплачуваної відпустки (у період ведення бази даних ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області) відсутні. За таких обставин, відповідач не має можливості здійснити перерахунок періодів надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на державній службі за період з 2014 по 2017 роки, за відсутності програмного забезпечення.

Вказує на те, що згідно витягу з наказу про звільнення позивача № 46-0 від 28.04.2017 року, останній виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, що має дитину віком до 18 років за 2017 рік у кількості 10 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 09.07.2002 року по 24.12.2002 року працювала у відділенні Дежказначейства у Куйбишевському районі м. Донецька, з 08.09.2003 року по 12.05.2016 року працювала у державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, з 13.05.2016 року у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Калінінському районі м. Донецька шляхом приєднання до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області призначена на посаду головного державного ревізора інспектора відділу податків і зборів, 04.05.2017 звільнена в порядку переведення до Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 9-11).

Наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у м. Калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області, першого заступника начальника від 12.05.2016 року № 29-0 «Про звільнення працівників» ОСОБА_2 12 травня 2016 року звільнено з посади головного державного ревізора - інспектору відділу аудиту та контролю за обігом і оподаткуванням підакцизних товарів, на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_3, в порядку переведення до Калінінського районного у м. Донецьку відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» та заяви позивача перерахувати кошти грошової компенсації за 23 календарних дня невикористаної відпустки на рахунок Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області: основної щорічної відпустки за період роботи з 02.08.2015 року по 12.05.2016 року тривалістю 23 календарних днів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» виплатити компенсацію за невикористані дні: основної щорічної відпустки за період роботи з 02.14.2014 року по 01.08.2015 року тривалістю 11 календарних днів; додаткової оплачуваної відпустки за період роботи з 08.09.2015 року по 07.09.2016 року у кількості 07 календарних днів (а.с. 15).

Згідно довідки, що видана Державною податковою інспекцією № 2224/07-05-63-04 від 12.05.2016 року позивач працювала в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 08.09.2003 року по 12.05.2016 року, відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на державній службі за період роботи з 08.09.2014 року по 07.09.2015 року у кількості 07 календарних днів, та за період роботи з 08.09.2015 року по 07.09.2016 року у кількості 09 календарних днів. Основної щорічної відпустки за період роботи з 02.08.2014 року по 01.08.2015 року - тривалістю 23 календарних днів (а.с. 5).

Не погодившись із розміром компенсації, позивач 12.05.2017 звернулася із заявою до начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, відповідно до якої просила повідомити підставу невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, що має дитину віком до 18 років за 2016 рік у кількості 10 календарних днів, а також зазначила що документи, які підтверджують статус одинокої матері було надано нею у відділ кадрів у 2016 році, а саме: довідку Центральної районної адміністрації №05/1347 від 14.12.2016 року та копію рішення суду (а.с. 12).

Зазначені обставини не є спірними.

Проблемою даного спору є правомірність дій відповідача щодо неврахування стажу роботи позивача з 09.07.2002 року по 24.12.2002 року у відділені Держказначейства у Куйбишевському районі м. Донецька у зв'язку із чим не вірно розраховано періоди надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на державній службі за періоди з 2014 року по 2017 рік; правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсацію за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, тривалістю 10 календарних днів за 2016 рік; правомірність дій відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на державній службі, тривалістю 11 календарних днів за період роботи з 23.03.2016 року по 22.03.2017 року.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» наказу ДФС України від 27.03.2017 року №202 ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області ліквідовано, правонаступником усіх прав та обов'язків визначено Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено, що позивач з 13.05.2016 року по 04.05.2017 працювала в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Таким чином, саме Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області має відповідати за вимогами позивача, як правонаступник ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII).

Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII (до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону). Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі Порядок № 283), та додатку до нього.

Підпунктом 1 пункту 2 Порядку № 283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII установлюються такі категорії посад державних службовців: п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).

Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон). До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону (п. 4 Порядку).

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні такі записи про роботу позивача: запис № 1 09.07.2002 призначена на посаду тимчасово економіста 1 категорії відділу доходів та видатків на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, як таку що пройшла за конкурсом (наказ ВДК від 09.07.2002 №5-0); запис № 2 09.07.2002 року присвоєна VII категорія 15 ранг державної служби (наказ ВДК від 09.07.2002 №5-0); запис № 3 прийнята присяга державного службовця Закону України «Про державну службу».

З огляду на викладене, стаж державної служби позивача розпочався з 09.09.2002 року у відділі Держказначейства у Куйбишевському районі. Проте, відповідачем не враховувався при розрахунку періодів надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на державній службі.

Зарахування відповідачем стажу роботи позивача у відділенні Держказначейства в Куйбишевському районі м. Донецька до стажу державної служби не спростовує того, що при розрахунку періодів надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на державній службі не враховувався.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога ОСОБА_2 щодо здійснення перерахунку періодів надання додаткової оплачуваної відпуски за стаж роботи на державній службі за періоди роботи з 2014 року по 2017 рік із врахуванням стажу роботи в відділенні Держказначейства у Куйбишевському районі при розрахунку періодів надання додаткової оплачуваної відпуски - підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченої компенсації за невикористану додаткову відпуску працівникам, які мають дітей, тривалістю 10 календарних днів за 2016 рік, суд зазначає наступне.

Згідно витягу з наказу про звільнення позивачки № 46-о від 28.04.2017 року, останній виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, що має дитину віком до 18 років за 2017 рік у кількості 10 календарних днів (а.с. 26).

Разом з тим, компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері за 2016 рік позивачу не виплачено, хоча підстави для такої виплати настали у 2016 році, та відповідні документи, які ці підстави підтверджують, наявні в особистій справі позивача.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Законодавчо поняття "одинока матір" не визначено.

Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 р. N 9 зазначає, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити розлученій жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання права на додаткову соціальну відпустку та компенсацію при звільненні за невикористану додаткову відпустку. А отже, для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виховує дитину сама, без участі батька, а саме: згідно рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 травня 2016 року шлюб між нею та гр. ОСОБА_4 був розірваний та на її користь з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Згідно відповіді Служби у справах дітей Маріупольської міської ради від 14.12.2016 року № 05/1347 батько ОСОБА_4 не звертався до органів опіки та піклування з питання участі у вихованні дитини ОСОБА_5 Крім того, згідно довідки від 01.12.2016 року № 218 Комунального закладу «Маріупольської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 35 Маріупольської міської ради Донецької області" вихованням доньки займається тільки мати. Батько дитини не цікавиться успішністю доньки, батьківські збори не відвідує, не бере участь у житті та навчанні дитини. Супроводжує та забирає дитину зі школи тільки мати (а.с. 13, 198).

Зазначені документи були надані відповідачу у 2016 році, даний факт не заперечується апелянтом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача невиплачену компенсацію за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, тривалістю 10 календарних днів підлягають також задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області невиплаченої компенсації за 11 календарних днів за період з 23.03.2016 року по 22.03.2017 року невикористаної відпустки державного службовця суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 889-VIII за кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 58 Закону № 889-VIII).

Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 270 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» (далі Порядок № 270). Цей Порядок визначає механізм надання додаткових оплачуваних відпусток (далі - додаткова відпустка) державним службовцям.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 270 додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.

Пунктом 9 Порядку № 270 визначено, що за бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 889-VIII щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

З урахуванням наведеного та підтвердження матеріалами справи недоотримання позивачем компенсації за 11 днів невикористаної відпуски державного службовця, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача невиплачену компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на державній службі, тривалістю 11 календарних днів за період з 23.03.2016 року по 22.03.2017 року підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянт факт невиплати такої компенсації не заперечує, а нездійснення такого перерахунку та виплати обґрунтовує відсутністю в програмному комплексі АІС «DPS PRO 7» даних, які необхідні для обчислення періоду додаткової оплачуваної відпустки (у період ведення бази даних ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області).

Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що він діяв правомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 р. у справі № 805/42/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 09 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко