Рішення № 75775701, 03.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/1991/18

категорія 8.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 № НОМЕР_1,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Н" Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.11.2017 №0003895412. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки № 84/06-30-54-12-31 від 13.11.2017 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003895412 від 22.11.2017, яким товариству за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 47274,87 грн. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки відповідачем акт перевірки № 84/06-30-54-12-31 від 13.11.2017 та оскаржуване податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 № НОМЕР_1 надіслані разом одним поштовим конвертом, чим було позбавлено позивача права на подання заперечень. Таким чином, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У зв'язку з усуненням позивачем визначених судом недоліків, ухвалою від 23 квітня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 14.06.2018 о 10:40.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст. 162, ч.1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву № 771/06-30-10-04 від 08.06.2018 (а.с. 71-73).

В підготовче судове засідання, призначене на 09.07.2018 о 10:40 прибули представник позивача та представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та здійснено перехід до розгляду справи по суті.

В судове засідання призначене на 03.08.2018 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, в обґрунтування якого зазначив, що позиція позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є цілком необґрунтованою та безпідставною, оскільки він не був позбавлений права на оскарження акта перевірки та податкового повідомлення-рішення перевіряючим після їх отримання.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Новоград-Волинського управління Головного управління ДФС у Житомирській області, на підставі п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 розділу І, п.57.2 ст.57, п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 розділу ІІ, п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, у порядку ст.8 гл.8 розділу ІІ Кодексу проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" щодо своєчасності зареєстрованих податкових накладних з податку на додану вартість за січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року товариством в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складено акт № 84/06-30-54-12-31 від 13.11.2017 та встановлено порушення п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період (а.с. 10-11).

На підставі висновків вказаного вище акту перевірки, 22.11.2017 Головним управлінням ДФС в Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003895412, згідно з яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 472 748,73 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 47 274,87 грн.

Вказаний акт перевірки та податкове повідомлення-рішення позивач отримав в одному поштовому конверті 27.12.2017.

В подальшому, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2017 №0003895412, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.03.2018 №9347/6/99-99-11-03-01-25 Державна фіскальна служба України залишила податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.11.2017 №0003895412 без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.11.2017 №0003895412 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.191.1.2 п.191 ст.191 ПК України, до функцій контролюючих органів належить контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Приписами п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції чинній на час складання та реєстрації податкових накладних) встановлено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Суд наголошує, що фактична дата реєстрації податкових накладних, що і стало підставою винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, позивачем не заперечується. Доказів зворотного позивачем не надано та матеріали справи не містять.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що питання дати фактичної реєстрації податкових накладних посадовими особами товариства не перевірялось.

Єдиним правовим обґрунтуванням власної правової позиції позивача є доводи про те, що відповідачем акт про результати камеральної перевірки та податкове повідомлення - рішення направлені одним поштовим конвертом.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем, що акт про результати камеральної перевірки ТОВ "ЮНІК ФАРМА" від 13.11.2017 № 84/06-30-54-12-31 та податкове повідомлення-рішення №0003895412 від 22.11.2017 направлені разом позивачу в одному поштовому конверті 27.12.2017.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як зазначалось раніше, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745), згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Суд зазначає, що дії щодо складання акту та сам акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Акт є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

При дослідженні обставин справи визначальним є те встановлення факту, як саме зазначене порушення вплинуло на права платника податку, та які саме права є порушеними. Чи звертався позивач до контролюючого органу яз запереченнями на акт перевірки та чи може зазначене позивачем порушення спростовувати факт здійсненого позивачем та підтвердженого податкового правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем реалізовано право на адміністративне оскарження результатів перевірки, про що свідчить наявне в матеріалах справи рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" №9347/6-99-99-11-03-01-05 від 19.03.2018.

Таким чином, посилання позивача на недоліки щодо надсилання акту перевірки не можуть спростовувати факту встановлених порушень, своєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених за січень - квітень 2017 року, липень - серпень 2017 року.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.01.2018 (провадження №/9901/440/18) та постанові від 27.02.2018 у справі №808/918/17, які, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вищевказаних мотивів суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (вул. Шевченка, 19, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11701. Код ЄДРПОУ 30600896) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 № 000389512 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 09 серпня 2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова