Рішення № 75775692, 08.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2018 року № 826/2788/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1,

до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка полягає у ненаданні відповіді на запит від 13.01.2017р.;

- зобов'язати Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати належну та обґрунтовану відповідь на запит від 13.01.2017р. надавши відповідну запитувану інформацію та документи в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не надано запитувану інформацію, що порушує його право на отримання інформації.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому він зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, а відтак не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести перевірку дотримання вимог законодавства щодо автобусних перевезень та укладеного договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва ТОВ "Союз-Авто".

У відповідь позивачу направлено лист від 03.01.2017р. № 053-053/Я-73-2 в якому зазначено, що автобус з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 належить ТОВ "Союз-Авто" та 28.09.2016р. працював на автобусному маршруті" 230, однак термін дії договору "Про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва" укладеного між Департаментом транспортної інфраструктури та ТОВ "Союз-Авто" на обслуговування маршруту № 230 закінчився 19.08.2016р., а відтак відсутні правові підстави для проведення перевірки. (а.с. 7)

13.01.2017р. позивачем направлено запит до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просив:

- надати правове обґрунтування безпідставного обслуговування маршруту № 230 ТОВ "Союз-Авто" (ЄДРПОУ 30729545) в період, зокрема із 20.08.2016р. по 28.09.2016р.;

- повідомити щодо наявності діючої ліцензії ТОВ "Союз-Авто" (ЄДРПОУ 30729545) на перевезення пасажирів станом на 28.09.2016р. та на дату відповіді на даний запит; направити її (їх) копію.

- повідомити про укладені та діючі Договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва між Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Союз-Авто" (ЄДРПОУ 30729545) на дату відповіді на даний запит. (а.с. 6)

Листом відповідача від 23.01.2017р. № 053-493 позивача повідомлено про те, що його запит буде опрацьовано в порядку ЗУ "Про звернення громадян". (а.с. 8)

Листом відповідача від 13.02.2017р. № 053-1205 позивача повідомлено про те, що Департаментом транспортної інфраструктури у грудні 2016р. було проведено конкурси з визначення автомобільних перевізників на автобусних маршрутах м. Києва, в тому числі і на автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі, які попередньо обслуговував автомобільний перевізник ТОВ "Союз-Авто". Наразі триває оформлення відповідних дозвільних документів. Також зазначено, що в основному договори, що попередньо укладались з перевізниками переможцями конкурсів, їх зміст, а також всі додаткові угоди до договорів та додатки до них, як і будь-яка інша інформація та відомості, що є предметом таких договорів або їх стосуються, є конфіденційними і не підлягають розголошенню або використанню сторонами у будь-яких недозволених цілях, крім випадків, коли передача інформації пов'язана з отриманням офіційних дозволів, оформленням документів для виконання таких договорів, а також у випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. (а.с. 9)

Позивач вважаючи таку відповідь неповною та необґрунтованою звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Аналіз визначення публічної інформації та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);

інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до преамбули Закону України "Про звернення громадян", цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що запит позивача від 13.01.2017р. підлягає розгляду в порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації", а не як помилково зазначено відповідачем у листі від 23.01.2017р. в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Необхідність розгляду запиту позивача в порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації" підтверджується і самим відповідачем у листі від 13.02.2017р., оскільки відповідач зазначає, що витребувана інформація, зокрема, договори, що попередньо укладались з перевізниками переможцями конкурсів, їх зміст, а також всі додаткові угоди до договорів та додатки до них, як і будь-яка інша інформація та відомості, що є предметом таких договорів або їх стосуються, є конфіденційними. Однак, відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", конфіденційна інформація це різновид публічної інформації з обмеженим доступом, а відтак різновид публічної інформації.

Оскільки запит позивача підлягає розгляду, як запит на публічну інформацію, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із запитом 13.01.2017р., який отримано відповідачем 16.01.2017р., що підтверджується копією повідомлення про вручення (а.с. 6 на звороті) проте відповідь датована лише 13.02.2017р.

В матеріалах справи відсутні докази продовження строку розгляду запиту, а відтак суд приходить до висновку про те, що відповідь була надана відповідачем з порушенням строку.

Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З відповіді відповідача від 13.02.2017р. № 053-1205 вбачається, що запитувана позивачем інформація надана не була, причини не надання такої інформації не зазначено.

Більше того, суд звертає увагу на те, що доводи відповідача про конфіденційність договорів з перевізниками не приймається судом до уваги, оскільки позивач просив надати інформацію про договори відповідача з конкретним перевізником, ТОВ "Союз-Авто" проте в обґрунтування неможливості їх надання, відповідач зазначив, що: "що в основному договори, що попередньо укладались з перевізниками переможцями конкурсів, їх зміст, а також всі додаткові угоди до договорів та додатки до них, як і будь-яка інша інформація та відомості, що є предметом таких договорів або їх стосуються, є конфіденційними і не підлягають розголошенню або використанню сторонами у будь-яких недозволених цілях...".

Таким чином, відповідачем не надано запитувану інформацію, оскільки у відповіді не зазначено про укладені та діючі Договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва між Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Союз-Авто" (ЄДРПОУ 30729545).

Також, суд звертає увагу, що позивач не просив у запиті надати самі договори, а просив лише повідомити про укладені та діючі договори.

Щодо прохання позивача у запиті повідомити щодо наявності діючої ліцензії ТОВ "Союз-Авто" (ЄДРПОУ 30729545) на перевезення пасажирів станом на 28.09.2016р. та на дату відповіді на даний запит та направлення йому її (їх) копії, суд також приходить до висновку про те, що відповідачем не надано належну та обґрунтовану відповідь з означеного питання та не надано витребовувані документи.

Листом відповідача від 23.01.2017р. № 053-495 позивача було повідомлено про те, що з метою надання вищезазначеної інформації було направлено звернення до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для відповідного розгляду та інформування, проте станом на дату розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту надання позивачу запитуваної ним інформації.

Доводи відповідача, які стосуються заяви позивача за результатом розгляду якої було надано відповідь від 03.01.2017р. № 053-053/я-73-2 не приймаються судом до уваги, оскільки предметом спору у цій справі є ненадання належної відповіді за запитом позивача від 13.01.2017р., а відтак відповідь надана листом від 03.01.2017р. № 053-053/я-73-2 не розглядаються на предмет її правомірності або протиправності.

Належних та допустимих доказів про надання позивачу інформації про законність обслуговування маршруту № 230 ТОВ "Союз-Авто" в період з 20.08.2016р. по 28.09.2016р., як на момент пред'явлення позивачем позову, так і на момент розгляду справи по суті, відповідачем також не надано.

З огляду на те, що хоча відповідь і була надана відповідачем, проте, як вбачається з її змісту в ній відсутня запитувана інформація, запит розглянуто з порушення порядку та строків, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка полягає у ненаданні відповіді на запит від 13.01.2017р.;

3. Зобов'язати Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати належну та обґрунтовану відповідь на запит від 13.01.2017р. надавши відповідну запитувану інформацію та документи в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська