Ухвала суду № 75775572, 04.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 вересня 2017 року 804/3118/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді судді суддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро клопотання Державної казначейської служби України про залучення відповідачів в адміністративній справі №804/3118/17 за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);

зобов’язати Державну казначейську службу України виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);

зобов’язати Державну казначейську службу України надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).

Ухвалою суду від 04.09.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

До суду надійшло клопотання Державної казначейської служби України щодо залучення до участі у справі №804/3118/17 у якості відповідачів ОСОБА_5 Міністрів України та Міністерства фінансів України.

В обгрунтування даного клопотання заявник зазначає, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходяться виконавчі листи, видані Ленінським районним судом м.Дніпропетровська по справі №2/205/646/15 про стягнення на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 2936, 00 грн. та судових витрат у розмірі 487, 20 грн., які надійшли та зареєстровані в органах Казначейства 18.11.2015р., однак перерахування сум за даними виконавчими документами не здійснено відповідачем внаслідок наявності сформованої черги, у якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та передбаченими у законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. При цьому, відповідач зазначає, що Казначейством постійно направлялись листи до ОСОБА_5 Міністрів України, Прем’єр-міністра України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України в частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, проте відповідні зміни прийняті не були, у зв’язку з чим заявник просить залучити у якості відповідачів по справі №804/3118/17 ОСОБА_5 Міністрів України та Міністерство фінансів України.

При вирішенні клопотання Державної казначейської служби України щодо залучення до участі у справі у якості відповідачів ОСОБА_5 Міністрів України та Міністерства фінансів України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.

В розумінні п. 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

У разі якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (ч. 3 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів державної влади, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 ст. 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни.

Разом з тим, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Отже, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який на думку позивача порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

У відповідності до положень ч. 2,3 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що порушення власних прав, свобод та інтересів, на думку позивача, відбулось внаслідок протиправної бездіяльності, допущеної саме з боку Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні відповідачем рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), які ОСОБА_4 просить зобов’язати саме даний орган виконати у примусовому порядку.

Тобто, у даному випадку позивач не заявляє про порушення власних прав, свобод та інтересів стосовно виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) у вигляді не перерахування на його користь коштів в сумі 2936, 00 грн. та судових витрат у розмірі 487, 20 грн. внаслідок протиправних дій або допущення протиправної бездіяльності зі сторони інших органів державної влади, зокрема – ОСОБА_5 Мінстрів України та Міністерства фінансів України, у зв’язку з чим, враховуючи положення ч. 2, 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає правових підстав для залучення вищезазначених органів державної влади у якості відповідачів по справі №804/3118/17.

Окрім того, слід зазначити, що прийняття судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи №804/3118/17 не зумовує впливу на права, свободи, законні інтереси та обов’язки ОСОБА_5 Міністрів України та Міністерства фінансів України, у зв’язку з чим суд також не вбачає необхідності залучати зазначені державні органи до участі у справі в якості третіх осіб.

Таким чином, зважаючи на те, що представником Державної казначейської служби України подано клопотання щодо залучення до справи у якості співвідповідачів – ОСОБА_5 Міністрів України та Міністерство фінансів України, в той час як ОСОБА_4 до даних державних органів не заявлено позовних вимог та не визначено у якості відповідачів, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Державної казначейської служби України щодо залучення відповідачів по справі №804/3118/17 за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 11, 52, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України щодо залучення відповідачів в адміністративній справі №804/3118/17 за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя С.В. Пруднік

Суддя О.В. Царікова