Постанова № 75775557, 08.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/99/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської митниці ДФС України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. по справі № 821/99/18 за позовом Товариства с обмежною відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення; стягнення коштів,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Строй Мастер» звернулося до суду із адміністративним позовом до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.11.2017 року № UA508070/2017/000036/2;

- стягнути з відповідача зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару у сумі 38313,95 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що у листопаді 2017 р. згідно до умов укладеного зовнішньоекономічного контракту № CH-UA-17/01/04 від 04.01.2017 р. та на підставі супроводжувальних документів продавець - компанія JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1) здійснив на адресу покупця -ТОВ «КФ Строй Мастер» поставку товару - «Плівка з полімерів вініл хлориду вторинної сировини - код товару 39204310». Під час декларування товару позивачем відповідно до ст. 57, 58 Митного кодексу України самостійно визначена митна вартість товарів за основним методом, а саме: за ціною контракту, яка склала 8651,00 дол. США. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано Херсонській митниці ДФС України повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, відповідачем прийняте рішення № UA508070/2017/000036/2 від 23.11.2017р., яким за резервним методом на рівні 1,31 дол. США/кг. скориговано митну вартість товару на суму 14181,01 дол. США. Позивач вважає протиправним таке рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої доводи щодо подання ТОВ «Комерційна фірма «Строй Мастер» документів, які не дозволяли відповідачу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни. Позивач зазначає, що документи ним подані у обсязі, достатньому для визначення відповідачем митної вартості задекларованого товару, оскільки містять усю необхідну інформацію про вартість товару, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є протиправним. Також позивач зазначив, що умови поставки СІF передбачають витрати за поставку та страхування товару за рахунок продавця, а тому позивач не повинен надавати документи про вартість страхування та перевезення товару. Безпідставними також є доводи митного органу про наявні розбіжності у поданих для декларування документах, що стосуються відправника товару. Так згідно пункту 6.3 контракту відправником товару є компанія JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1), згідно коносаменту 962419012 від 26.10.2017 вказано, що відправником товару є K-TARP VINA СО., LTD. VIETNAM. Позивач зазначає, що надав відповідачу додаткову угоду від 09.09.2017 року, якою внесені зміни у п. 6.3 Контракту та визначено, що відправником товару є: K-TARP VINA СО., LTD. На думку позивача, зміна відправника товару у даному випадку не вплинула на вартість товару. Позивач також вказує, що в результаті прийняття відповідачем оскаржуваного рішення підприємство змушено було додатково сплатити до бюджету 38313,95 грн. митних платежів, що є предметом стягнення у даній справі. Обґрунтовуючи вказану вимогу позивач зазначає, що відповідно до ст. 27 Митного кодексу України зайво сплачені коштів підлягають поверненню позивачу, як доказ повного поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, надавши до суду відзив, в якому зазначив, що 23.11.2017 декларантом підприємства ТОВ «КФ "СтройМастер» до сектору митного оформлення митного поста «Херсон-центральний» Херсонської митниці ДФС подано митну декларацію № UA508070/2017/000928 для здійснення митного оформлення товару «Плівка з полімерів вініл хлориду вторинної сировини», країна походження ОСОБА_1. Товар ввезено на умовах поставки CIF – ОСОБА_2 (Україна) на виконання умов договору від 14.01.2017 року. Під час надходження декларації здійснено перевірку за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), якою виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов’язкових митних процедур, зокрема, про можливе заниження митної вартості та необхідність здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до МКУ, тощо. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснювався згідно з вимогами розділів III та XI Митного кодексу України шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зазначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. До вказаних складових митної вартості відносяться витрати на страхування та транспортування товарів, які за контрактом не включені до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар та не були заявлені декларантом, як складова митної вартості. Також наявні розбіжності у поданих для декларування документах, що стосуються відправника товару та порядку оплати товару: згідно пункту 6.3 контракту відправником товару є компанія JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1), згідно коносаменту 962419012 від 26.10.2017 вказано, що відправником товару є K-TARP VINA СО., LTD. VIETNAM; у відповідності до п.5.5 контракту розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати протягом 40 діб після отримання товару на склад покупця, а п. 2.5 передбачає здійснення передоплати за товар до початку його виробництва. Декларантом не було надано митному органу додаткову угоду та/або комерційні документи, в яких міститься інформація про зміну вищезазначених умов договору. У результаті виявлених порушень митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508070/2017/000036/2 від 23.11.2017р. та оформлено картку відмови № UA508070/2017/00033 від 23.11.2017р. року в митному оформленні декларації № UA508070/2017/000928 від 23.11.2017 року. Обрано резервний метод визначення митної вартості. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару була обрана декларація від 30.08.2017 року № UA500020/2017/002861. Рівень визначеної митної вартості товару складає 1,31 дол/кг. Щодо стягнення надміру сплачених коштів у сумі 38313,95 грн., відповідач зазначив, що законодавством визначено порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, а тому стягнення з відповідача вказаної суми є передчасним, зважаючи також на ту обставину, що позивач неправильно визначив розмір митних платежів, які необхідно йому повернути у разі скасування спірного рішення. Представники відповідача у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову із вказаних підстав.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці ДФС №UA508070/2017/000036/2 від 23.11.2017р. про коригування митної вартості товарів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39624611) судовий збір у сумі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» (код ЄДРПОУ 36236056).

Не погодившись з ухваленим рішенням Херсонська митниця Державної фіскальної служби України звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову. Апелянт просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були порушені норми матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення та невірного вирішення спору.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.01.2017 року між ТОВ «КФ Строй Мастер» (Покупець) та компанією JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № CH-UA-17/01/04 (далі – Контракт), предметом якого є поставка ручний інструмент і будівельні матеріали за номенклатурою, кількістю та цінами згідно супровідних документів.

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIF ОСОБА_2/Чорноморськ/Южний відповідно до Міжнародних правил роз’яснення торгових термінів «Інкотермс» (Публікація МТП в редакції 2010 року).

09.09.2017 року між сторонами укладена додаткова угода, якою внесені зміни у п. 6.3 Контракту та визначено, що відправником товару є: K-TARP VINA СО., LTD.

З метою розмитнення поставленого товару 23.11.2017 року ТОВ "КФ "Строй Мастер" подано відповідачу митну декларацію № UA 508070/2017/000928 за товаром "Плівка з полімерів вініл хлориду вторинної сировини - код товару 39204310" та документи, що підтверджували заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.01.2017 року № CH-UA-17/01/04, додаткову угоду 09.09.2017р.,пакувальний лист від 09.09.2017 року, рахунок-фактура (інвойс) від 09.09.2017 року, коносамент від 26.10.2017 року, автотранспортна накладна від 06.09.2017 року, прас-лист від 04.09.2017 року, декларація про походження товару, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю, договір про надання послуг митного брокера.

При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов'язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст.53 Митного кодексу України по товару № 1.

Так, за результатами перевірки змісту контракту № CH-UA-17/01/04 від 04.01.2017 р. відповідачем встановлено, що витрати на страхування та транспортування не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар та не були заявлені декларантом, як складова митної вартості. Так, згідно п. 4.1 контракту від 01.04.2017 № CH-UA-17/01/04 ціна за одиницю товару вказана у товаросупровідних документах, при цьому, пунктом 4.2. визначено, що до ціни товару включена вартість таких складових як пакування та маркування товару, проте не вказано про включення до ціни товару витрат на страхування та транспортування до митного кордону України, що є обов'язковим при умовах поставки товарів CIF. Також встановлені розбіжності у поданих для декларування документах, що стосуються відправника товару: згідно пункту 6.3 контракту відправником товару є компанія JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1), згідно коносаменту 962419012 від 26.10.2017 вказано, що відправником товару є K-TARP VINA СО., LTD. VIETNAM.

З огляду на вказане, відповідачем зроблено висновок, що документи надані ТОВ «КФ «Строй Мастер» для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, внаслідок чого відповідачем на підставі ч. 3 ст. 53 МК України було запропоновано ТОВ «КФ «Строй Мастер» надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; банківські платіжні документи; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково повідомлено декларанта, що згідно з ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прас - лист фірми JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1); комерційна пропозиція фірми JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1); копія митної декларації країни відправлення.

23.11.2017 р. Херсонською митницею ДФС України прийнято рішення № UA508070/2017/000036/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої відкоригована митна вартість товару склала 14181,01 дол. США, яке є предметом оскарження у даній справі. Вказане рішення містить причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: не усі відомості і розрахунки підтверджені та неподанням усіх додаткових документів ( які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару.

На думку митного органу, незважаючи на подані позивачем додаткові документи, заявлена декларантом митна вартість товару не могла бути визнана, оскільки позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а подані документи містять розбіжності, зокрема,

- згідно пункту 3.1 контракту від 01.04.2017 № CH-UA-17/01/04 поставка товару здійснюється на умовах CIF за правилами ІНКОТЕРМС - 2010, відповідно до якого «вартість, страхування, фрахт» застосовується для морського або внутрішнього водного транспорту та означає, що продавець здійснив поставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином і зобов'язаний укласти контракт (договір) перевезення й оплатити витрати на перевезення, необхідні для поставки товару до названого місця та за власний рахунок застрахувати вантаж з мінімальним покриттям.

- відповідно до п. 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

- згідно п. 3.2, 6.1 та 6.2 контракту строк фактичної передачі товару складає 45 днів від дати підтвердження замовлення, а місце фактичної передачі товару - порти України, проте протягом 45 днів з дати підтвердження замовлення вантаж все ще перебував у в’єтнамському порту, що відповідає умовам поставки FОВ В’єтнам. (Дата підтвердження замовлення - 09.09.2017, що відповідає даті підписання рахунку-фактури №817-052 від 09.09.2017 та доповнення до контракту №4; 26.10.2017 - дата підписання договору на перевезення вантажу (коносаменту) з В’єтнаму до України; 22.11.2017 - дата прибуття вантажу в порт України).

- згідно пункту 6.3 контракту відправником товару є компанія JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1), згідно коносаменту 962419012 від 26.10.2017 вказано, що відправником товару є K-TARP VINA СО., LTD. VIETNAM.

- у відповідності до п.5.5 контракту розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати протягом 40 діб після отримання товару на склад покупця, а п. 2.5 передбачає здійснення передоплати за товар до початку його виробництва. Декларантом не було надано митному органу додаткову угоду та/або комерційні документи, в яких міститься інформація про зміну вищезазначених умов договору.

Оскаржуване рішення містить посилання на джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості, зокрема, рівень визначеної митної вартості товару № 1 складає 1,31 дол/кг. Так, при прийнятті оскаржуваного рішення митним органом відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України здійснено порівняння ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено та обрано подібний товар з найнижчою митною вартістю та максимально наближеним часом декларування до дати імпорту ТОВ "КФ "Строй Мастер", а саме, декларація від 30.08.2017 р. № 500020/2017/002861.

Отже спірні правовідносини стосуються визначення митної вартості задекларованого позивачем товару. Позивач вважає, що правильно обрав основний метод визначення вартості товару – за ціною договору та надав митному органу усі необхідні для цього документа.

Відповідач вважає, що із наданих документів неможливо достовірно встановити митну вартість товару, відтак вона була скоригована за резервним методом. Позивач не погодився з цим та звернувся з позовом на захист своїх порушених прав до суду.

ОСОБА_3 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів, як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості, відповідач послався на те, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності: в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-17/01/04 від 04.01.2017 р., а саме:

- згідно пункту 3.1 контракту від 01.04.2017 № CH-UA-17/01/04 поставка товару здійснюється на умовах CIF за правилами ІНКОТЕРМС - 2010, відповідно до якого «вартість, страхування, фрахт» застосовується для морського або внутрішнього водного транспорту та означає, що продавець здійснив поставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином і зобов'язаний укласти контракт (договір) перевезення й оплатити витрати на перевезення, необхідні для поставки товару до названого місця та за власний рахунок застрахувати вантаж з мінімальним покриттям.

- відповідно до п. 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

- згідно п. 3.2, 6.1 та 6.2 контракту строк фактичної передачі товару складає 45 днів від дати підтвердження замовлення, а місце фактичної передачі товару - порти України, проте протягом 45 днів з дати підтвердження замовлення вантаж все ще перебував у в’єтнамському порту, що відповідає умовам поставки FОВ В’єтнам. (Дата підтвердження замовлення - 09.09.2017, що відповідає даті підписання рахунку-фактури №817-052 від 09.09.2017 та доповнення до контракту №4; 26.10.2017 - дата підписання договору на перевезення вантажу (коносаменту) з В’єтнаму до України; 22.11.2017 - дата прибуття вантажу в порт України).

- згідно пункту 6.3 контракту відправником товару є компанія JIANGSU JIUDING NEW MATERIAL CO.,LTD. (ОСОБА_1), згідно коносаменту 962419012 від 26.10.2017 вказано, що відправником товару є K-TARP VINA СО., LTD. VIETNAM.

- у відповідності до п.5.5 контракту розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати протягом 40 діб після отримання товару на склад покупця, а п. 2.5 передбачає здійснення передоплати за товар до початку його виробництва. Декларантом не було надано митному органу додаткову угоду та/або комерційні документи, в яких міститься інформація про зміну вищезазначених умов договору.

Проте, вказані посилання відповідача судом першої інстанції вірно визнані безпідставними.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до Інкотермс-2010, СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак додаткові витрати на транспортування товару та його страхування позивач не поніс.

Як встановлено відповідно до пункту 3.1 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIF ОСОБА_2/Чорноморськ/Южний відповідно до Міжнародних правил роз’яснення торгових термінів «Інкотермс» (Публікація МТП в редакції 2010 року).

Пунктом 3.3 контракту також встановлено, що поставка товару повинна бути здійснена морем у контейнері.

При цьому, розділом 4 контракту встановлена ціна і загальна вартість контракту, яка визначається товаросупровідних документах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами погоджено, що товари можуть поставлятися за визначеними у ньому умовами, згідно ІНКОТЕРМС 2010 року за певними товаросупровідними документами.

Пунктом 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Враховуючи викладене, згідно умов контракту від 15.07.2017 року № CH-UA-17/07/15 всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а тому надання додаткових документів згідно митного законодавства, в тому числі, окремо зазначати вартість страхування в документах митним законодавством не передбачається.

Колегія суддів наголошує, що у спірному випадку не є важливим, які страхові/транспортні платежі сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

В свою чергу, жодних зауважень саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару у митного органу не виникло.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При апеляційному розгляді справи позивачем заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу по справі.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч. 6, 7 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, згідно додаткової угоди №1/36/2 до договору про надання правової допомоги від 15.03.2018 року №1СМ між ТОВ «КФ Строй Мастер» та Адвокатським бюро «Євгена Малюка» під час розгляду справи в апеляційному порядку визначено вартість послуг (гонорару) за надання правової допомоги, що включає в себе ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовку відзиву на скаргу (вартість послуги - 1 000 грн.), представництво інтересів клієнта в апеляційному суді (вартість послуг - 4 000 грн.).

Відповідно до платіжного доручення від 19.06.2018 року №31 ТОВ «КФ Строй Мастер» здійснило оплату цих послуг у сумі 5 000 грн. на підставі виставленого Адвокатським бюро «Євгена Малюка» рахунку на оплату послуг №9 від 18.06.2018 року.

В подальшому представником ТОВ «КФ Строй Мастер» було подано до суду апеляційної інстанції клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому він просив стягнути 3 000 грн.

Колегія суддів враховує те, що апелянтом не наведено достатніх підстав щодо необґрунтованості вказаних витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вказані витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року без змін.

Стягнути на користь ТОВ «КФ Строймастер» (73000, м.Херсон, вул.Стрітенська,21-А, код ЄДРПОУ 36236056) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської митниці ДФС (73000, м. Херсон, вул. Гоголя,13,код ЄДРПОУ 39624611).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_1 ОСОБА_5