Постанова № 75775541, 26.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1958/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря – Скоріної Т.С.

представника апелянта – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними дії щодо складання та направлення претензії про сплату обов’язкових платежів за порушення процедури міжнародного дорожнього перевезення та її скасування,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2В.) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними дії щодо складання та направлення на його адресу претензії від 24.07.2017 року №3168/10/18-70-18-57 про сплату обов’язкових платежів за порушення процедури міжнародного дорожнього перевезення (далі – МДП) у розмірі 1 544 179,41 грн. та скасувати її.

Підставами для задоволення позову ФОП ОСОБА_2 зазначив, що він як держатель книжки МДП, відповідно до ч. 3 ст. 193 Митного кодексу України повинен бути звільнений від обов’язку сплати митних платежів, оскільки товар, що перебував під митним контролем і переміщувався транзитом був знищений внаслідок обставин непереборної сили.

Обставини непереборної сили, на думку позивача, підтверджуються наявністю кримінального провадження про викрадення вантажу, що перебував під митним контролем та рішенням про визнання його, в цьому провадженні, потерпілим.

До того ж, позивач зосереджував увагу суду на тому, що відсутні судові рішення або рішення компетентного органу про встановлення його винуватості в порушенні митних правил, а також у порушенні законодавства, що регулює міжнародне перевезення вантажів, що свідчить про відсутність підстав для застосування до нього ст. 38 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі – Конвенція МДП).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Сумської митниці ДФС щодо складення та направлення (пред'явлення) претензії ФОП ОСОБА_2 від 24.07.2017 року №3168/10/18-70-18-57 про сплату обов'язкових платежів за порушення процедури МДП у розмірі 1 544 179,41 грн. та скасував спірне рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції поважав необґрунтованою правову позицією Сумської митниці ДФС, що єдиним належним доказом наявності обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати та наголосив на тому, що чинними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок митного оформлення перевезення вантажів, не встановлено чіткого переліку доказів, які засвідчують форс-мажорні обставини.

На думку суду першої інстанції, позаяк втрата вантажу сталася не з вини позивача і ним здійснені всі можливі дії щодо його розшуку, немає підстав вважати про наявність порушень, з його боку, умов перевезення товарів при виконанні операції МДП.

В апеляційній скарзі Сумська митниця ДФС, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та про прийняття нового – про відмову в задоволенні позовних вимог.

У своїх доводах митний орган наполягав на тому, що ч. 3 ст. 193 Митного кодексу України встановлює чіткий перелік обставин, за яких перевізник звільняється від зобов’язання сплати митних платежів.

Втім, обставини зазначені позивачем, на думку апелянта, не підпадають під такий перелік, зокрема під обставини знищення товару у зв’язку з непереборною силою.

За ствердженням апелянта, для підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) перевізнику необхідно отримати відповідний сертифікат від Торгово-промислової палати України.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 зазначає про необґрунтованість доводів апеляції та наполягає на тому, що рішення суду першої інстанції є вмотивованим, обґрунтованим та прийнятим з дотриманням вимог процесуального права.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляції та просила її задовольнити.

Позивач до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України просила слухати справу без її представника.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не є перешкодою для її розгляду.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору від 13.03.2014 року № 73647 позивач є учасником Асоціації, допущеним до роботи в системі МДП (т.1 а.с.26). Тією ж датою, позивач уклав з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» договір 14-00 73647 страхування відповідальності авто перевізника – учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародною Гарантійною ланкою (т.1 а.с.24-25).

Протягом 2015 року позивач здійснював вантажні перевезення автомобільним транспортом з використанням книжки МДП в митному режимі транзиту.

03.11.2015 року в органах ДАІ ОСОБА_3 здійснена тимчасова реєстрація на позивача за номером АА 4788ОХ/АА0982ХР транспортного засобу у вигляді спеціалізованого вантажного силового тягача - E Renault Magnum AA4758OX із загальним напівпричепом Schmitz S01 АА0982ХР.

У подальшому органами досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_3 для проведення відповідної реєстрації надав підроблені документи, що посвідчують його особу.

Для здійснення перевезення вантажу смажених горіхів від Республіки Азербайджан до Німеччини, ФОП ОСОБА_2 передав вказаній вище особі, належні йому книжки МДП №RX76393488 і №UX76393489, залишившись, при цьому, перевізником товару.

Зазначений товар був ввезений на митну територію України 06.12.2015 року через митний пост «Бачівськ» Сумської митниці ДФС водієм перевізника ОСОБА_4 та оформлений згідно митної декларації №805120000/2015/15129 від 06.12.2015 року і товаросупровідних документів: CMR №0001552 від 02.12.2015 року, інвойса №01/А від 24.11.2015 року.

Далі, вказаний товар був поміщений у митний режим «транзит» із застосуванням засобу гарантування сплати митних платежів у випадку недоставки товару до митниці призначення – книжки МДП №RX76393488.

Товар переміщувався митною територією України транспортним засобом за реєстраційним номером АА 4788ОХ/АА0982ХР і мав бути доставленим до Волинської митниці ДФС.

Листом від 22.12.2016 року Волинська митниця ДФС повідомила Сумську митницю ДФС про ненадходження товару «смажені горіхи» за митною декларацією №805120000/2015/15129 та книжки МДП №RX76393488.

За заявою позивача 16.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві внесено інформацію про вчинення шахрайських дій та порушено кримінальне провадження за № 12015100100015194.

Постановою слідчого від 02.03.2017 року позивача визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Миколаївська митниця ДФС листом від 18.12.2015 року повідомила Сумську митницю ДФС про звернення перевізника ФОП ОСОБА_2 із заявою про викрадення транспортного засобу за реєстраційним номером АА 4788ОХ/АА0982ХР з товаром «смажені горіхи».

23.12.2015 року до Сумської митниці ДФС надійшла заява перевізника ФОП ОСОБА_2 щодо викрадення невідомими особами у м. Києві орендованого ним транспортного засобу за реєстраційним номером АА 4788ОХ/АА0982ХР разом з товаром «смажені горіхи» та товаросупровідними документами, а саме: була викрадена книжка МДП №RX76393488, CMR №0001552 та інвойс №01/А від 24.11.2015 року.

04.03.2016 року позивач надіслав до Сумської митниці ДФС витяг з кримінального провадження № 12015100100015194, довідку слідчого управління Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції України про знаходження в їх провадженні вказаної кримінальної справи.

05.04.2017 року Сумською митницею ФОП ОСОБА_2В як держателю книжки МДП було направлено повідомлення про порушення умов перевезення товарів при виконанні операції МДП, згідно книжки МДП №RX76393488, де зазначалось, що позивач не надав достатніх (переконливих) доказів того, що товар, зазначений у вантажному маніфесті книжки МДП, не був доставлений до митниці призначення внаслідок злочинних дій третіх осіб. Позивачу запропоновано надати переконливі докази належного виконання операції МДП.

14.07.2017 року позивач повідомив Сумську митницю ДФС про те, що слідство за кримінальним провадженням за № 12015100100015194 триває, а також надано постанову про визнання його потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

24.07.2017 року Сумська митниця ДФС надіслала позивачу претензію щодо сплати обов’язкових платежів за порушення процедури МДП на загальну суму - 1 544 179,41 грн.

Вказана претензія обґрунтовувалась тим, що в ході досудового розслідування не встановлено осіб, що викрали транспортний засіб, а порушення кримінального провадження та визнання особою потерпілим не є підтвердженням факту дії обставин непереборної сили.

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відносини перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом, врегульовані Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, обов'язковість дотримання якої, на території України, встановлена Законом України від 15.07.1994 року «Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП)».

Умови виконання МДП, правила допущення українських перевізників до системи МДП, порядок оформлення книжки МДП на вантажі, що перевозяться між митницями з дотриманням вимог виконання МДП, відповідальність перевізника й гарантійного об'єднання в разі їх порушення, врегульовано Порядком реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, який затверджений Наказом Державної митної служби України №172 від 05.03.2004 року.

Відповідно до ст. 1 Конвенції МДП термін «гарантійне об'єднання» означає об'єднання, визнане митними органами Договірної Сторони гарантом для осіб, які використовують процедуру МДП.

Згідно з главою 1 Порядку гарантійне об'єднання – національна організація в системі МДП, уповноважена Міжнародним союзом автомобільного транспорту (Швейцарія) здійснювати видачу книжок МДП перевізникам і визнана митним органом договірної сторони як гарант сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за товари, що перевозяться на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення 1975 року.

Статтею 36 Конвенції МДП передбачено, що будь-яке порушення положень цієї Конвенції тягне за собою застосування до винного в країні, у якій порушення було вчинено, передбачених законодавством цієї країни санкцій.

Згідно з частиною 4 главою 11 Порядку, митний орган, що виявив недоставку товарів в митницю призначення, відповідно до вимог законодавства складає протокол про порушення митних правил держателем книжки МДП, незалежно від того, чи порушено правоохоронними органами кримінальну справу за фактом недоставки товарів в митницю призначення.

Відповідно до частини 7 глави 11 Порядку визначено, що якщо проміжною митницею, у зоні діяльності якої транспортний засіб виїжджає (вивозиться) з митної території України, виявлено, що товар згідно з поданою цій митниці книжкою МДП у митницю призначення доставлений не був, то вона проводить перевірку і в разі непідтвердження виконання умов операції МДП, держатель книжки МДП притягується до відповідальності згідно із законодавством України.

Порядок здійснення провадження у справах про порушення митних правил визначається Митним кодексом України.

Частина 1 ст. 458 Митного кодексу України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України – переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції МДП гарантійне об'єднання бере на себе зобов'язання сплачувати належні ввізні або вивізні мито і збори, а також будь-які відсотки за прострочення, які можуть належати відповідно до митних законів і правил країні, в якій виявлено порушення у зв'язку з операцією МДП. Гарантійне об'єднання зобов'язується сплачувати згадані вище суми в порядку солідарної відповідальності разом з особами, з яких належать ці суми.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Конвенції кожна Договірна Сторона має право тимчасово або остаточно позбавляти права користування постановами цієї Конвенції будь-яку особу, винну в серйозному порушенні митних законів або правил, застосовуваних при міжнародному перевезенні вантажів.

Якщо держатель книжки МДП або гарантійне об'єднання протягом трьох місяців з дня отримання ними повідомлення про порушення, не нададуть переконливих доказів належного виконання держателем книжки МДП операції МДП або такі докази будуть спростовані митним органом, шляхом проведення експертиз та інших заходів, то митний орган відповідно до пункту 7 статті 8 Конвенції МДП виставляє держателю книжки МДП претензію щодо сплати передбачених законодавством сум податків та зборів (обов'язкових платежів) за недоставку товару при проведенні операції МДП, до якої додаються матеріали про порушення, виявлені при виконанні ним операції МДП. Матеріали претензії надсилаються також митним органом до Держмитслужби України для вирішення питання тимчасового позбавлення держателя книжки МДП права здійснення перевезення товару на умовах Конвенції МДП територією України. У разі несплати претензії держателем книжки МДП протягом трьох місяців з дати її отримання, митний орган надсилає матеріали претензії гарантійному об'єднанню - п.13.1. глави 13 Порядку.

Пунктом 13.2. глави 13 Порядку визначено, що відповідальність гарантійного об'єднання обмежується сумою 50 000 доларів США в національній валюті України в перерахунку за курсом Національного банку України на день прийняття книжки МДП до оформлення митним органом України.

З огляду на викладені положення законодавства, слід зробити висновок, що лише наявність серйозних порушень митних законів або правил є підставою для тимчасового позбавлення права користування постановами Конвенції.

Проте, з моменту виявлення суб’єктом владних повноважень відсутності підтвердження виконання умов операції МДП (грудень 2015 р.), до позивача жодних заходів притягнення до відповідальності, у тому числі і адміністративної, застосовано не було, що свідчить про відсутність підстав для застосування митним органом до нього фінансової відповідальності за недотримання процедури МДП, адже адміністративна і фінансова відповідальність пов’язані між собою і наступають за одне й те саме порушення митних правил.

Частиною 3 ст. 193 Митного кодексу України встановлено, що перевізник звільняється від зобов’язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Апелянт доводячи правомірність свого рішення зазначає, що у розумінні наведеної вище норми права, постанова про визнання позивача потерпілим не є підтвердженням факту дії непереборної сили, оскільки відповідно до ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України заявник визнається потерпілим лише на підставі своєї заяви про вчинення кримінального правопорушення та завдання йому майнової шкоди.

Частини 1 та 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлюють право даних установ засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

При цьому, форс-мажорними обставинами визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору, до переліку яких, входять у тому числі і протиправні дії третіх осіб.

Аналізуючи наведені вище законодавчі норми, апелянт стверджує, що документи кримінального провадження, які були надані ФОП ОСОБА_2 не можуть вважатися належними доказами наявності форс-мажорних обставин, натомість сертифікат торгово-промислової палати є таким, що підтверджує факт обставин непереборної сили.

Оцінюючи даний аргумент, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мінфіну від 31.05.2012 року за № 657 врегульовані правовідносини підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

Пункт 2 цього розділу роз’яснює, в якому значенні вживаються відповідні терміни.

Зокрема, зазначено, що обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Пункт 3 наведеного Порядку передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Таким чином, вказаний нормативний акт надає можливість відповідній особі на підтвердження факту втрати товарів унаслідок дії обставин непереборної сили надавати митному органу документи, що видані державними органами відповідно до їх компетенції.

За таких умов, довід апелянта, що документи кримінального провадження, видані спеціально уповноваженим на це державним органом, не є належними доказами підтвердження обставин непереборної сили, є неспроможним.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному спорі суб’єкт владних повноважень не виконав свій обов’язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, а саме не доказав правомірність свого рішення, а побудував свою правову позицію на припущеннях.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вулич проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянути на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме податкове (митне) управління.

Далі, слід зазначити, що Сумська митниця ДФС у своїй апеляції, спростовуючи довід позивача про те, що відсутність рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, позбавляє митний орган застосувати до нього фінансову відповідальності, керується ч. 4 ст. 467 Митного кодексу України.

Так, апелянт зазначає, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративні стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення.

Колегія суддів, розглядаючи даний довід, вважає, що дана стаття Митного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки кримінальне провадження зареєстрована по факту скоєння злочину третіми особами, а не позивачем.

Слід звернути увагу також на те, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що дії митниці щодо складення та направлення претензії позивачу про сплату обов’язкових платежів за порушення процедури МДП митного органу, а також сама претензія можуть бути предметом оскарження, оскільки породжують обов’язок позивача сплатити кошти безпосередньо до Державного бюджету України або на адресу Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, у разі задоволення зворотної вимоги в порядку регресу.

Окрім того, невиконання претензії про сплату обов’язкових платежів за порушення процедури МДП тягне за собою тимчасове позбавлення позивача права на здійснення перевезень вантажу на умовах Конвенції МДП та призупинення видачі книжок МДП.

Аналогічна правова позиція щодо належності даного спору до адміністративної юрисдикції була висловлена Вищим адміністративним судом України у рішенні від 01.10.2015 року у справі № 820/12373/14.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновків, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому є всі підстави, відповідно до ст. 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про визнання протиправними дії та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський

Повне судове рішення складено 31.07.2018 року.