Рішення № 75775459, 09.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/878/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними дії Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії;

- зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що вона перебувала на обліку в Малиновському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримувала пенсію за віком з 22.04.1998 року, та оскільки виїхала на постійне місце проживання до США, виплату пенсії їй було припинено. В серпні 2017 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про поновлення виплат раніше призначеної пенсії та рішенням Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №116/Е-1 від 07.08.2017 року позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії, у зв'язку із відсутністю спеціального Закону України, яким передбачені умови, норми та механізм виплат пенсій громадянам, які виїхали або будуть виїжджати на постійне проживання за кордон.

Посилаючись на положення ч.ч.1,2 ст.24, ч.1 ст.46 Конституції України, ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 вказує, що право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України та позивач, яка проживає у Сполучених Штатах Америки, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

У позовній заяві позивач, з посиланням на ч.3 ст.22, ч.2 ст.152 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав основоположних свобод, ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, №1-32/2009, вказує, що з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009. Тобто, виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера. ОСОБА_1 вказує, що оскільки вона не отримує пенсію по теперішній час з вини Малиновського об'єднаного УПФ України в м.Одесі, її відновлення має бути проведено з моменту припинення виплати пенсії.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Будченко проти України», рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/200, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконними дії Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії та зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Копію вказаної ухвали суду від 05.03.2018 року отримано представником позивача 12.03.2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

Так, в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду доказів та інформації, визначених в ухвалі суду та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (з копіями для відповідача).

21 березня 2018 року за вх. №7977/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшов лист на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху разом із:

- заявою про поновлення строку звернення до суду,

- копією листа відповідача від 07.08.2017 року №116/Е-1,

- копією конверта, в якому позивачу надійшов лист від 07.08.2017 року №116/Е-1,

- копією паспорта громадянки Сполучених штатів Америки ОСОБА_1,

- копією запиту про надання документів;

- клопотанням про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви строком на 15 днів.

Ухвалою суду від 26.03.2018 року судом задоволено клопотання представника позивача та продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 10.04.2018 року.

06 квітня 2018 року через канцелярію суду за вх. №9687/18 нарочно від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 05.03.2018 року та ухвали суду від 26.03.2018 року, в якій зазначається, що УПФУ в Малиновському районі м. Одеси було реорганізовано на підставі постанови КМУ №988 від 21.12.2016 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду Ураїни" шляхом злиття та з квітня 2017 року утворений новий територіальний орган - Малиновське об'єднане управління ПФУ в м. Одесі, що є правонаступником УПФУ в Малиновському районі м. Одеси та УПФУ в Біляївському районі Одеської області. Оскільки ОСОБА_1 пенсія була призначена в 1998 році, то для отримання інформації щодо дати припинення виплати пенсії було надано запит до Малиновського об'єднаного УПФУ в м. Одесі, згідно відповіді на який зазначається, що виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з січня 1999 року та зазначено, що архівна пенсійна справа в об'єднаному управлінні не збереглася.

До вказаної заяви позивачем додано копію відповіді Малиновського об'єднаного УПФУ в м. Одесі від 24.03.2018 року №130/Е-1.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1; відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу та призначено підготовче засідання на 10.05.2018 року.

26 квітня 2018 року за вх. №11685/18 (у визначений судом строк) через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його копії на адресу позивача (а.с.78-84).

Так, у відзиві на позовну заяву Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі вказує, що наявність обов'язку у об'єднаного управління відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Як стверджує відповідач, після прийняття та опублікування Рішення Конституційного Суду України №25-рн/2009 та не відновлення виплати пенсії позивачу, ОСОБА_1 повинна дізнатись про порушення свого права. Також, відповідач стверджує, що на сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, які б регулювали автоматичне поновлення раніше призначених пенсій.

У відзиві зазначено, що лише в серпні 2017 року позивач звернулась до Управління з письмовою заявою про поновлення виплат раніше призначеної пенсії та рішенням 07.08.2017 року №116/Е-1 позивачу повідомлено, що на теперішній час між державами України та США угоду про виплату пенсії не укладено. Питання щодо виплат пенсій особам, які перебувають на постійному проживанні у країнах, з якими не укладено угод про пенсійне забезпечення, законодавством не врегулювало.

Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі у відзиві на позовну заяву стверджує, що до заяви не були долучені документи про фактичне проживання позивача в межах України та документи, підтверджуючі повноваження ОСОБА_3.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що поновлення пенсії здійснюється при зверненні з відповідною заявою за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У підготовче судове засідання 10.05.2018 року позивач та представник позивача не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання представник позивача повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, представник позивача у прохальній частині позовної заяви просила суд розглядати справу за відсутності позивача та її представника.

У підготовчому судовому засіданні 10.05.2018 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, встановлено позивачу семиденний строк з дати отримання відзиву для подання відповіді на відзив, встановлено відповідачу семиденний строк з дати отримання відповіді на відзив для подання заперечень та відкладено підготовче засідання на 24.05.2018 року для надання можливості представникам сторін подати заяви по суті справи.

Водночас, з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, у підготовчому судовому засіданні 10.05.2018 року судом зобов'язано представника відповідача з'ясувати інформацію щодо місцезнаходження пенсійної справи позивача та надати до суду відповідні відомості.

Як встановлено судом, копію відзиву на позовну заяву отримано представником позивача нарочно 11.05.2018 року, що підтверджується відповідною розпискою.

У визначений судом строк, відповіді на відзив від позивача до суду не надходило та станом на 24.05.2018 року з боку відповідача не надходило відомостей щодо пенсійної справи позивача.

У підготовче засідання 24.05.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Як вже зазначалось, представник позивача у прохальній частині позовної заяви просила суд розглядати справу за відсутності позивача та її представника.

При цьому 23.05.2018 року за вх. №ЕП/2961/18 засобами електронної пошти від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі Управління.

Ухвалою суду від 24.05.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 815/878/18 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 10 липня 2018 року о 16 год. 00 хв., викликано у підготовче засідання учасників справи та зобов'язано Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надати до суду у строк до 25.06.2018 року:

- належним чином засвідчені копії: заяви ОСОБА_1 (вх. №116/Е-1 від 24.07.2017 року) та доказів, які були додані до неї, а також, всіх доказів, які були враховані відповідачем при наданні відповіді від 07.08.2017 року №116/Е-1;

- інформації щодо місцезнаходження матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, а також, інформацію щодо дати, з якої позивачу фактично припинено виплату пенсії.

23 червня 2018 року за вх.№17917/18 від представника відповідача надійшов лист на виконання ухвали суду від 24.05.2018 року, в якому повідомлено, що надання матеріалів пенсійної справи унеможливлює та обставина, що пенсійна справа ОСОБА_1 відсутня в об'єднаному управлінні, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонд» та Порядку передачі функцій з призначення і виплати пенсій органами праці та соціального захисту населення органам Пенсійного фонду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 497, передавались закриті особові рахунки та відомості на виплату пенсії за останні три роки, архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років. Пенсійна справа ОСОБА_1 до об'єднаного управління не передавалась. Також, у вказаному листі вказано, що об'єднаним управлінням направлено лист - запит від 20.06.2018 року № 12958/04 до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики, щодо надіслання архівної пенсійної справи ОСОБА_1 на адресу управління. Станом на теперішній час архівна пенсійна справа до об'єднаного управління не надходила. Додатково у листі повідомлено, що датою останнього нарахування пенсії ОСОБА_1 є 01.12.1998 р. згідно витягу з центральної бази даних архівних особових рахунків (дата формування 19.06.2018 р.), а датою зняття з обліку 20.01.1999 р. Також, у листі вказано, що ОСОБА_1 звернулась до об'єднаного управління в порядку звернення громадян, та додатково ніяких документів не надавала.

У підготовчому судовому засіданні 10.07.2018 року судом долучено до матеріалів справи лист відповідача від 21.06.2018 року щодо надання інформації разом із доданими до нього доказами. При цьому, представник відповідача у підготовчому судовому засіданні зазначив, що від позивача до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі 24.07.2017 року надійшла лише заява без будь-яких додатків до неї.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу №815/878/18 до судового розгляду по суті на 25 липня 2018 року о 09:10 год.

У судове засідання, призначене на 25.07.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином та своєчасно. При цьому, як вже зазначалось вище, представник позивача у прохальній частині позовної заяви просила суд розглядати справу за відсутності позивача та її представника.

В той же час, як вже зазначалось судом, засобами електронної пошти від представника відповідача раніше надходило клопотання про розгляд справи без участі Управління.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників справи, судом вирішено проводити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст.194 КАС України та ч.9 ст.205 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 09.08.2018 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивом відповідача на адміністративний позов, наданими до суду доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до начальника Малиновського об'єднаного УПФУ в м.Одесі із заявою, в якій просила відновити виплату пенсії, яку вона одержувала з 22.04.1998 року і яку припинили виплачувати у зв'язку з тим, що вона виїхала на проживання в Америку в 1999 році.

У вказаній заяві ОСОБА_1 також зазначила, що 07.10.2009 року прийнято рішення Конституційного Суду України №25рп, відповідно до якого, незалежно від країни проживання пенсіонера, вона має право на отримання пенсії в Україні за весь час з моменту даного рішення і до кінця її життя.

На підставі цього, ОСОБА_1 просила не відмовити в її проханні і виплатити їй пенсію з усіма перерахунками та індексацією з моменту вступу в законну силу рішення і продовжувати виплати до кінця її життя. Відповідь на вказаний лист заявник просила надати на ім'я її представника ОСОБА_3

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що вказана заява 19.07.2017 року надіслана представником позивача ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку та зареєстрована Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України 24.07.2017 року за №116/Е-1.

З копій вказаної заяви, які надані і представником позивача і представником відповідача вбачається, що вона не містить дати заяви, підпису, прізвища, ім'я та по батькові особи, яка її написала (текст заяви є написаним). Також, у заяві не зазначається, щодо надання будь-яких додатків (документів), які подаються разом з нею.

Водночас, адреса заявника та адреса зазначеної довіреної особи, вказаної у цій довіреності, є однаковою.

07 серпня 2018 року листом №116/Е-1 Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі у відповідь на вказане звернення щодо поновлення виплати пенсії, повідомлено ОСОБА_1 про положення статей 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вказано, що на теперішній час між Україною та США угоду про виплату пенсій не укладено.

Крім того, у вказаному листі зазначено, що реалізація рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 про визнання неконституційним положень пункту 2 частини першої ст.49 та другого речення ст.51 Закону потребує прийняття спеціального Закону України, яким будуть передбачені умови, норми та механізми виплати пенсій громадянам, які виїхали або будуть виїжджати на постійне місце проживання за кордон. Крім цього, у рішенні Конституційного Суду звернуто увагу Верховної Ради на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими не укладено відповідного договору. На теперішній час, як зазначено у даному листі, питання виплати пенсій особам, які перебувають на постійному проживанні у країнах, з якими не укладено угод про пенсійне забезпечення, законодавчо не врегульовано.

Враховуючи зазначене, а також те, що до заяви не долучені документи про фактичне проживання в межах України, у листі від 07.08.2017 року №116/Е-1 вказано, що для поновлення виплати пенсії підстави відсутні. У листі також зазначено, що оскільки до звернення не долучені документи, підтверджуючі повноваження ОСОБА_3, відповідь надіслана на адресу ОСОБА_1, яка зазначена у листі (а.с.22).

Разом з цим, у листі від 07.08.2017 року №116/Е-1 вказано, що відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застраховані особи та члени їх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

Вважаючи дії Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії незаконними та вказуючи, що підставою для звернення позивача з даною позовною заявою слугувало те, що Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі відмовлено ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії, про що прийнято рішення №116/Е-1 від 07.08.2017 року, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, але не виключно, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III встановлено, що документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з ч.4 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ст.46 даного Закону, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІVдержава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, проживаючи в Сполучених Штатах Америки як громадянин України, будь-яка особа має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

В свою чергу, позивач у позовній заяві посилаючись на те, що Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права та отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України, до позовної заяви додає копію паспорта позивача ОСОБА_1 як громадянки Сполучених Штатів Америки, дата видачі паспорта 27.04.2017 року (а.с.12-13).

При цьому, ні до суду, ні до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, з боку позивача не було надано документу згідно ст.5 Закону України «Про громадянство України», що підтверджує, що позивач на момент звернення до відповідача мала громадянство України.

Як зазначено відповідачем, датою останнього нарахування пенсії ОСОБА_1 є 01.12.1998 р. згідно витягу з центральної бази даних архівних особових рахунків (дата формування 19.06.2018 р.), а датою зняття з обліку - 20.01.1999 р.

З урахуванням рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV, суд зазначає, що, навіть у разі наявності у позивача документу, що підтверджує громадянство України, за відсутності встановлення судом інших обставин щодо права позивача на поновлення виплати пенсії, не має законодавчо встановлених підстав для поновлення їй виплати пенсії з моменту її припинення та до дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року.

Більш того, позивач у своїй заяві, поданій до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, просила пенсійний орган виплатити їй пенсію з усіма перерахунками та індексацією з моменту вступу в законну силу Рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії з моменту її припинення, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів та до дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими як документально, так і нормативно.

В свою чергу, щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача у поновленні виплати пенсії та зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (після набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року), суд виходить з наступного.

Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25 листопада 2005 року за № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Цим Порядком передбачено, що заява про призначення (поновлення) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) (п.1.1 Порядку). Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. (п.1.7 Порядку).

Зважаючи на відсутність іншого нормативно-правового акту, що регулює порядок відновлення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, застосуванню підлягають приписи діючого Порядку № 22-1, відповідно до яких для поновлення виплати пенсії особа має подати заяву особисто або через представника, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріально.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Вищого адміністративного суду України (ухвала від 03.04.2014 року у справі № К/800/23445/13).

Як встановлено судом та не спростовано представником позивача, до заяви, яка була надіслана представником позивача ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку та зареєстрована Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України 24.07.2017 року за №116/Е-1, не було надано довіреності, посвідченої нотаріально на ОСОБА_3

При цьому, разом з позовною заявою представником позивача надано довіреність на здійснення, в тому числі, представництва інтересів позивача в судових органах України, яка видана лише 17.10.2017 року (а.с.26-29).

Відповідно до 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з п. 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності.

Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем, при зверненні до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, яке, в свою чергу, не призначало позивачу пенсію, не було надано документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Згідно з п.2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Як вже зазначено судом, до заяви позивача не було надано ні паспорту, ні іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

Згідно з п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

У разі якщо на дату звернення особи за перерахунком пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про страховий стаж за двадцять четвертий місяць після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, за бажанням особи перерахунок пенсії проводиться за наявні місяці страхового стажу або після надходження відповідних даних за цей місяць за умови, якщо дані надійшли не пізніше трьох місяців від дня звернення за перерахунком пенсії. У цьому разі днем звернення за перерахунком пенсії є день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Як вже встановлено судом, заява про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, яка надіслана представником позивача ОСОБА_3 19.07.2017 року засобами поштового зв'язку та зареєстрована Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України 24.07.2017 року за №116/Е-1 (а.с.43-44) не містить підпису, прізвища, ім'я та по батькові особи, яка її написала (текст заяви є написаним).

Як стверджує відповідач та не спростовано належними доказами з боку позивача, до вказаної заяви не було додано доказів, на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на представлення інтересів ОСОБА_1

Також, до суду не надано доказів на підтвердження подання разом із заявою про поновлення виплати пенсії копії паспорта позивача або іншого документу, що засвідчує її особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

Окрім того, в порушення п.4.1 Порядку №22-1 заява позивача була подана не за законодавчо встановленою формою, а у довільній формі, зміст якої не відповідає встановленим вимогам для такої заяви.

Тобто, позивачем не подано заяви про поновлення виплати пенсії встановленого зразка, оскільки у поданій заяві, зокрема, не міститься реєстраційний номер облікової картки платника податків, не зазначено банківські реквізити, не надано договір банківського рахунку.

При цьому, суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної справи, до суду так і не було надано копію паспорта громадянина України - ОСОБА_1

Отже, суд дійшов висновку, що заява про поновлення виплати пенсії, яка зареєстрована Управлінням 24.07.2017 року за №116/Е-1 не відповідає встановленим вимогам для такої заяви та подана без належного пакету документів, а саме, без:

- документів, що підтверджують розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання;

- оригіналу паспортного документу;

- довіреності на представника ОСОБА_3

Отже, особа, як громадянин України, яка виїхала за кордон на постійне місце проживання, має право на призначення пенсії за віком, проте за умови звернення до управління ПФУ з відповідною заявою з дотриманням положень Порядку 22-1, яким врегульовано питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій.

Тобто, поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням положень Порядку 22-1 та з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

При цьому, як встановлено судом, в установі відповідача відсутня пенсійна справа або будь-які документи щодо призначення пенсії позивачеві.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки вона не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення та виплату пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та необхідним пакетом документів для поновлення виплати пенсії, а відтак відповідач не мав достатніх законних підстав для прийняття рішення щодо поновлення раніше призначеної пенсії, в тому числі, зважаючи на факт відсутності у відповідача пенсійної справи ОСОБА_1

Вказані висновки в повній мірі відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах №601/198/16 від 19 квітня 2018 року та №723/2676/14-а від 06 лютого 2018 року.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 72-77, 120, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання незаконними дій Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії та про зобов'язання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.