Постанова № 75774836, 07.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1466/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

07 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Сапальової Т.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Ліщишина О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На апеляційну скаргу позивача надійшов відзив відповідача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 06.08.2018 року за вх. № 1854/18.

У поданому відзиві відповідач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2014 року.

Відповідно до наказу ГУНП від №396 о/с "По особовому складу" 19.12.2016 позивач прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду слідчого слідчого відділення Ярмолинецького відділення поліції ГУНП в Хмельницькій області.

У відповідності до ст.14 Дисциплінарного статуту та п. 2.6 Інструкції №230 начальником ГУНП в Хмельницькій області полковником поліції Віконським В.В. виданий наказ №274 від 19.02.2018 року "Про призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни слідчим СВ Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій з області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2." з подальшими змінами внесеними наказом ГУНП від 13.03.2018 № 416, яким відповідно призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування, посадовими особами відповідача складений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни слідчим СВ Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 №19-2018 від 14.03.2018, який затверджений начальником ГУНП в Хмельницькій області полковником поліції Віконським В.В. Під час розслідування відповідачем встановлено, що 17.02.2018 за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_2 працівниками поліції складений адміністративний протокол серії БР № 205360 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 053880 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом без реєстраційних документів та документів на право керування), протокол про адміністративне затримання серії ХМ № 003074 та відповідно до ст. 5 ЗУ "Про Національну поліцію" застосовано спеціальний засіб "кайданки", а на місці події старший лейтенант поліції ОСОБА_2 проявив нещирість та відмовився від надання будь-яких усних чи письмових пояснень, посилаючись на права, визначені ст. 63 Конституції України.

На підставі вказаних у висновку адміністративних правопорушень наказом начальника Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 16.03.2018 №445 за неналежне виконання службової дисципліни, яке полягає у порушенні вимог ст.12, п.п.1,2,3 ст.18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", ст.1,2,7 Закону України від 22.02.2006 №3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" ст.37, 38 Закону України "Про запобігання корупції", ст.14 Закону України "Про дорожній рух", ч.4 ст.380 Митного кодексу України , пп.Б п.2.1 розділу ІІ ПДР України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, на слідчого СВ Ярмолинецького ВП ГУНП у Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби у Національній поліції.

Наказом начальника ГУНП у Хмельницькій області від 23.03.2018 №84 о/с "По особовому складу" відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, наказано звільнити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0065226) слідчого слідчого відділення Ярмолинецького відділу поліції ГУНП, з 23 березня 2018 року.

Позивач, не погоджуючись з вказаними вище наказами, вважає їх протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано неправомірно, що підтверджують рішення від 05.05.2018 та 18.04.2018 Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Позивач вважає, що його права порушені та підлягають відновленню, у зв'язку із чим змушений звернутись до суду за їх захистом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VІІІ до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст.2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Згідно із ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пунктів 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно п.8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, та співставивши їх з характером спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Стосовно твердження позивача про те, що постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05.05.2018 року провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, за ст. 130 ч.1 КУпАП закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Право накладати дисциплінарні стягнення відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України віднесено до компетенції відповідача за результатом службового розслідування та не пов'язано з рішенням суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.

Суд вважає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало не керування ним автомобілем у нетверезому стані, а неналежне виконанням ним службової дисципліни, яке полягає в прояві негідної поведінки під час спілкування з поліцейськими (перешкоджання поліцейським виконувати свої службові обов'язки, при цьому позивач поводив себе зухвало та зверхньо по відношенню до поліцейських та свідків події), пропонування поліцейським неправомірної вигоди, тощо.

Суд зазначає, що за результатами службового розслідування встановлено, що під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_2 перешкоджав поліцейським виконувати свої службові обов'язки, на зауваження працівників поліції під час спілкування реагував вкрай агресивно, при цьому поводив себе зухвало та зверхньо по відношенню до поліцейських та свідків події.

Суд звертає увагу позивача на той факт, що останній усвідомлюючи, що він є поліцейським, намагався вплинути на поліцейських УПП шляхом пропонування їм неправомірної вигоди, використання наданих йому службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей на їх користь, а тому така поведінка з боку ОСОБА_2 категорично суперечить вимогам ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС.

Згідно ст.1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII, корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей;

Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Згідно п. "з", ст.3 цього Закону, суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є зокрема, поліцейські.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України "Про запобігання корупції", за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Суд наголошує, що Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, зобов'язано поліцейського за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики, а також: при зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати та іронізувати.

При цьому, посилання позивача на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18.04.2018, якою визнано протиправною та скасовано постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, є безпідставним, оскільки згідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 вказану вище постанову скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено, рішення набрало законної сили 04.06.2018.

Водночас, судом здійснено перегляд відеозаписів з відеореєстратора, боді камер працівників УПП в Хмельницькій області ДПП НПУ на 3 (трьох) DVD - дисках, та встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, позивач проявив негідну поведінку, яка характеризується неодноразовим висловлюванням ненормативною лексикою, намаганням домовитись із поліцейськими з метою уникнення адміністративної відповідальності, шляхом пропонування неправомірної вигоди.

Вказані обставини, також підтверджуються відомостями зазначеними у висновку службового розслідування №19/2018 від 14.03.2018 складеним за результатами службового розслідування відносно ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та "Про дорожній рух", а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі було допущено грубе порушення службової дисципліни.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 серпня 2018 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Сапальова Т.В. Курко О. П.