Постанова № 75774280, 07.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12675/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним правочинів щодо перерахування грошових коштів 19 травня 2016 року з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_4:

- у розмірі 209,03 грн. - оплата процентів по договору № 980-052-000237861 від 12 травня 2016 року,

- у розмірі 50 000,00 грн. - повернення коштів згідно з договором № 980-052-000237861 від 12 травня 2016 року;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою у розмірі 50 209,03 грн. на підставі договору № 980-052-000001155 банківського рахунку «поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 03 листопада 2015 року.

Надалі представником позивача подано заяву про зменшення позивачем позовних вимог, в якій зазначено про часткове отримання гарантованої суми у розмірі 75 676,07 грн., з яких: 70 000 грн., повернення коштів за договором № 980-052-000184430 від 02 лютого 2016 року та 5676,07 грн. - проценти. У заяві представник позивача зазначив, що залишилась невиплаченою сума у розмірі 209,03 грн. - проценти за договором № 980-052-000237861 від 12 травня 2016 року та 50 000 грн. - повернення коштів за цим договором.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року даний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується встановлення нікчемності правочину (транзакції) від 19 травня 2016 року відносно зарахування (повернення) на рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_3 у ПАТ «Банк Михайлівський» суми позики та процентів за договором № 980-052-000237861 від 12 травня 2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невнесення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомостей щодо рахунку НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 із сумою до виплати у розмірі 33 512,06 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот дванадцять грн. 06 копійок).

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 із сумою до виплати у розмірі 33 512,06 грн. та зобов'язано подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ці зміни та доповнення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність правових підстав щодо не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом. З огляду на те, що сума коштів, отримана позивачем на умовах договору - є сумою повернення позики, тому, позивач в розумінні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не набув статусу вкладника, а тому гарантії, встановлені цим Законом на нього не поширюються.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1476/15.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року за клопотанням позивача провадження у справі поновлено, оскільки 04 липня 2018 року Верховним Судом розглянута справа № 826/1476/15.

Разом з тим, 06 серпня 2018 року від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1476/15. Наведене клопотання вбачається безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що відхиляється колегією суддів.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, між Банком та ОСОБА_4 укладено договір № 980-052-000001155 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 03 листопада 2015 року, в рамках якого відкрито рахунок НОМЕР_3.

В подальшому між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» був укладений договір позики № 980-052-000237861 «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) від 12 травня 2016 року. Відповідно до цього договору сума коштів - 50000,00 грн., строк - не більше 182 днів, кошти передаються до 10 листопада 2016 року, розмір процентів - ставка 31,68 % річних. Передбачено повернення коштів на рахунок позивача у ПАТ «Банк «Михайлівський».

Повернення коштів на рахунок позивача відбулось 19 травня 2016 року.

При цьому, 04 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ІРЦ» через повіреного ПАТ «Банк «Михайлівський» укладено договір позики № 980-052-000184430 Суперкапітал. Сума за договором складає 70 000 грн. Крім того, було укладано договір позики № 980-052-000237861 від 12 травня 2016 року «Капітал+» між позивачем та ТОВ «ІРЦ». Сума договору - 50 000 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23 травня 2016 року №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23 травня 2016 року №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22 липня 2016 року включно.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12 липня 2016 року №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12 липня 2016 року №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року №1702 повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 18 липня 2016 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський».

Однак, як зазначає позивач, у Загальному реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування вкладів відсутнє відшкодування за вкладами позивача у межах гарантованої суми відшкодування.

З урахуванням висновків Комісії Уповноваженою особою Фонду наказом від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджені результати проведеної перевірки правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті №2, за яким встановлена нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахування «ІРЦ» коштів. Наказ прийнятий з посиланням на положення пунктів 7-9 ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно витягу з цього додатку № 2 до акту № 2 від 01 червня 2016 року визначено і позивача, на рахунок якого 19 травня 2016 року здійснено перерахування коштів з рахунку ТОВ «ІРЦ»

За таких обставин, не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах суми 200000 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI).

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Частина 1 статті 26 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні п.4 ч.1 статті 2 Закону № 4452-VI - є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У даному випадку позивач є вкладником в розумінні Закону № 4452-VI, оскільки між Банком та позивачем був укладений договір банківського рахунку на який, власне, було перераховано вказану суму коштів.

За правилами ч.1-3 статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до норм розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі по тексту - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно матеріалів справи позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, у зв'язку із нікчемністю, на думку відповідача-1, переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача на підставі ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

Разом з тим, переведені кошти були прийняті банком, вказані дії вчинялися платником ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з виконання договору, який на той момент діяв та не був розірваний у судовому порядку з підстав його неналежного виконання стороною. Вказані обставини відповідачем не заперечувались і не спростовані.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону №4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч.2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону № 4452-VI; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно ч.2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо нікчемності правочину із зарахування коштів на поточний рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» з поточного рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у ПАТ «Банк Михайлівський», як такого, що мав на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду гарантування вкладів, оскільки на час надходження коштів на рахунок позивача його сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення тимчасової адміністрації.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Згідно ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, із вищезазначеного слідує, що Уповноважена особа Фонду наділена розпорядними повноваженнями реагування за наслідками перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 статті 215 ЦК України та ч.3 статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №826/1476/15.

Також, договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже, операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Також, 19 листопада 2016 року набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Колегія судів також зазначає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. В свою чергу, сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів відповідачем не заперечується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2016 року № К/800/46158/15 по справі №826/12161/15.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач є тією особою, яка набув право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому позивач протиправно не був включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, оскільки в матеріалах справи у наявності належні та допустимі докази щодо підтвердження надходження коштів на рахунок позивача в установі банку.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень, позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав достатньо належних та допустимих доказів, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у випадках, передбачених пп.2 ч.5 статті 328 КАС України безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.