Ухвала суду № 75774278, 24.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6410/17 6-а/335/48/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі судового засідання Лєдової А.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву представника заявника (позивача) ОСОБА_1 від 29.05.2018 року, про розгляд звіту про виконання судового рішення, визнання дій та бездіяльності протиправними, встановлення нового строку для виконання судового рішення та про вирішення питання про накладення штрафу на керівника Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя за підсумками розгляду звіту про виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 представник заявника (позивач – ОСОБА_3) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд:

1.Розглянути звіт суб’єкта владних повноважень Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач, ЦОУПФУ м. Запоріжжя) про виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 (з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 ) у справі № 335/6410/17.

2.Дії відповідача щодо утримання 5129,46 грн. податку з доходів фізичних осіб та 427,83 грн. військового збору при нарахуванні 06.04.2018 та виплаті 04.05.2018 року сум довічного утримання судді у відставці ОСОБА_3, вчинені відповідачем на виконання судового рішення визнати протиправними.

2. Бездіяльність ЦОУПФУ м. Запоріжжя щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_3 щомісячного довічного утримання судді з 01.12.2016, виходячи з мінімальної зарплати в розмірі 1600,00 грн. та не призначення грошового утримання за грудень 2016 року у розмірі 21 600,00 грн., вчинені відповідачем на виконання судового рішення визнати протиправною.

4.За наслідками розгляду звіту встановити новий строк відповідачу для подання звіту про виконання судового рішення.

5.Накласти на керівника ЦОУПФУ м. Запоріжжя ОСОБА_4 штраф у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину якого стягнути на користь позивача, іншу половину - до Державного бюджету України.

Заява вмотивована тим, що 04.05.2018 ОСОБА_3 була перерахована на картковий рахунок сума у розмірі 48 619,11 грн. 11.05.2018 року ОСОБА_1 подано заяву до ЦОУПФУ м. Запоріжжя (вх. № 302/С-10) з проханням надати детальні (розгорнуті) відомості відносно донарахованих та сплачених ОСОБА_3 коштів. З відповіді ЦОУПФУ м. Запоріжжя від 17.05.2018 року № 302/С-10 ОСОБА_3 дізнався про порушення відповідачем його прав та інтересів, які виражаються в наступному:

- за грудень 2016 року, всупереч рішенню суду у справі № 335/6410/17 ОСОБА_3 довічне грошове утримання протиправно нараховано та виплачено 19575,00 грн. (90 % від 21750,00 грн.);

- як свідчить додаток до листа від 17.05.2018 року № 302/С-10, протиправними діями відповідача не доплачено ОСОБА_3 за грудень 2016 року суму 1 630,13 грн.;

- при нарахуванні 06.04.2018 року та виплаті 04.05.2018 року сум довічного утримання судді у відставці ОСОБА_3 з нарахованих сум протиправно утримано ПДФО – 5 129,46 грн., військовий збір - 427,83 грн.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 року (з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 ) у справі № 335/6410/17 зобов'язано ЦОУПФУ м. Запоріжжя надати звіт про виконання постанови у місячний строк з моменту набрання законної сили, тобто до 15.04.2018 .

Вважає, що зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач свідомо не виконує судове рішення, тому з посиланням на ст. 382 КАС України просить застосування штрафних санкцій до керівника ЦОУ ПФУ м. Запоріжжя буде правовим стимулюванням для нього до вчинення дій з виконання судового рішення у спосіб та у порядку визначеного законодавством, та сприйняття принципу обов'язковості судових рішень, встановленого Конституцією України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву з зазначених підстав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заяви заперечив повністю. Зазначив, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 набрала законної сили з моменту проголошення, повний текст постанови складено 28.03.2018, копію постанови отримано відповідачем лише 06.04.2018 . На виконання судового рішення відповідачем 04.05.2018 здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_3 48 619,11 грн., з яких 27 019,11 грн. – доплата за рішенням суду, 21 600,00 грн. – місячний розмір довічного грошового утримання судді у відставці. Звіт про виконання судового рішення від 07.05.2018 року (вих. № 8808/11) був наданий суду 04.06.2018 року. 26.06.2018 ОСОБА_3 на виконання рішення суду від 14.08.2017 року по справі № 335/6410/17 відповідачем донараховано 2025,00 грн. (сума з урахуванням арифметичної помилки) і 5 557,29 грн. (з якої 5 129,46 грн. – сума податку на доходи фізичних осіб та 427,83 грн. – сума військового збору), на загальну суму 7 582,29 грн., які відшкодовані ОСОБА_3 через установу банку на його картковий рахунок 14.07.2018 .

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 року у справі № 335/6410/17 задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до ЦОУПФУ м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність ЦОУПФУ м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_3 з 01.12.2016, на підставі довідки господарського суду Запорізької області від 01.12.2016 № 09-13/1217, а також щодо відмови у перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення;

- зобов'язано ЦОУПФУ м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі: 70 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 01.09.2015 по 07.06.2016 включно) та 90 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 08.06.2016) без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу у відставку, на підставі довідок господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 № 09-13/261, від 16.06.2016 № 09-13/692, від 01.12.2016 № 09-13/1217, з урахуванням суми отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 12180,00 грн., починаючи з 01.09.2015, та у розмірі 16000,00 грн., починаючи з 01.12.2016 із урахуванням раніше проведених виплат за вказані періоди;

- стягнуто на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ЦОУПФУ м. Запоріжжя;

- зобов'язано ЦОУПФУ м. Запоріжжя надати звіт про виконання постанови у місячний строк з моменту набрання законної сили.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 апеляційну скаргу ЦОУПФУ м. Запоріжжя задоволено частково, а саме:

- постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 року у справі № 335/6410/17 скасовано в частині задоволених позовних вимог про перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 12180 грн. починаючи з 01.09.2015, та у розмірі 16000 грн. починаючи з 01.12.2016р., відмовлено позивачу у задоволенні цих позовних вимог;

- в решті постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 у справі № 335/410/17(2а/335/297/2017) залишено без змін.

Додатковою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2018 у справі № 335/6410/17 (2-а/335/297/2017) стягнуто на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ЦОУПФУ м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 41248629).

Судові рішення набрали законної сили: постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 – 15 березня 2018 року; додаткова постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2018 – 30.03.2018.

04.04.2018, після апеляційного розгляду, справа надійшла до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (вх. № 13416).

05.04.2018 до суду надійшла заява представника позивача про видачу копії постанови суду першої інстанції з зазначенням дати набрання судовим рішенням законної сили та виконавчих листів.

06.04.2018 на виконання вищевказаних судових рішень Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 3 (три) виконавчі листи направлені позивачу засобами поштового зв’язку:

1-й виконавчий лист, яким зокрема, зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі: 70 % відсотків грошового утримання з судді, який працює на відповідній посаді (з 01.09.2015 по 07.06.2016 включно) та 90 % відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 08.06.2016) без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу у відставку, на підставі довідок господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 № 09-13/261, від 16.06.2016 № 09-13/692, від 01.12.2016 № 09-13/1217 із урахуванням раніше проведених виплат за вказані періоди;

2-й виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.;

3-й виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2700,00 грн.

04.05.2018 року ОСОБА_3 була перерахована на картковий рахунок сума у розмірі 48 619,11 грн.

11.05.2018 представником ОСОБА_3 – ОСОБА_1, подано до ЦОУПФУ м. Запоріжжя (вх. № 302/С-10) заяву з проханням надати детальні (розгорнуті) відомості відносно донарахованих та сплачених ОСОБА_3 48 619,11 грн.

17.05.2018 ЦОУПФУ м. Запоріжжя надана відповідь (вих. № 302/С-10) на вищезазначену заяву, з якої вбачається, що 06.04.2018 пенсійну справу переглянуто та приведено у відповідність до Ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 335/6410/17 за період з 01.09.2015 по 07.06.2016 включно пенсію було перераховано в розмірі 70% заробітної плати судді та з 08.06.2016 в розмірі 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру. 04.05.2018 ОСОБА_3 була перерахована на картковий рахунок сума у розмірі 48 619,11 грн., з яких: 21 600,00 грн. (довічне грошове утримання за травень 2018 року) та доплата грошового утримання у сумі 27 019,11 грн. за період з 01.09.2015 по 30.04.2018. За період з 07.06.2016 по 08.06.2016 та з 01.01.2017 по 28.02.2018, сума утриманого податку становить 5557,29 грн., де: ПДФО – 5129,46 грн. військовий збір – 427,83 грн.

29.05.2018 на адресу суду надійшла заява представника, в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України.

04.06.2018 на адресу суду надійшов Звіт про виконання рішення суду від 07.05.2018 року (вих. № 8808/11), підписаний начальником об’єднаного управління ОСОБА_4, в якому зазначено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 , відповідачем 04.05.2018 здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_3 48 619,11 грн., з яких 27 019,11 грн. – доплата за рішенням суду, 21 600,00 грн. – місячний розмір довічного грошового утримання судді у відставці.

12.07.2018 за вих. № 12521/11 до суду надійшли доповнення до Звіту про виконання рішення (від 07.05.2018 № 8808/11), в якому зазначено, що ОСОБА_3 на виконання рішення суду від 14.08.2017 по справі № 335/6410/17 відповідачем донараховано 2025,00 грн. (сума з урахуванням арифметичної помилки) і 5 557,29 грн. (з якої 5 129,46 грн. - сума податку на доходи фізичних осіб та 427,83 грн. - сума військового збору), на загальну суму 7 582,29 грн., які відшкодовані ОСОБА_3 через установу банку на його картковий рахунок 14.07.2018 .

В обґрунтування доповнень відповідачем надані копії розпорядження № 812042 від 26.06.2018 року, протоколу розрахунку податку на доходи фізичних осіб та військового збору від 10.04.2018 та протоколу від 26.06.2018.

У судовому засіданні 24.07.2018 представником відповідача надано докази перерахунку позивачу 7 582,29 грн. Представник позивача підтвердив зазначену інформацію.

Оскільки судове рішення в частині зобов'язання ЦОУПФУ м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням раніше проведених виплат наразі виконано, то вимога про встановлення нового строку відповідачу для подання звіту про виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 (з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 ) у справі № 335/6410/17 недоречна.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із ч. 2 ст. 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, в порушення вимог ст. 382 КАС України, ЦОУПФУ м. Запоріжжя, з часу отримання відповідачем постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (06.04.2018 ) не надано до суду, у встановлені строки, Звіт про виконання судового рішення. Звіт про виконання судового рішення був підготовлений 07.05.2018 року і поданий до суду лише 04.06.2018, після звернення позивача із заявою, поданою в порядку виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини 2статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь-якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Так, у своїх рішеннях від 29.06.2004 по справі «Войтенко проти України», від 20.07.2004 в справі «Шмалько проти України», від 27.07.2004 у справі «Ромашов проти України», від 09.11.2004 у справі «Бакай та інші проти України», від 11.01.2005 у справі «Дубенко проти України», від 22.02.2005 у справі «Шаренок проти України», від 05.04.2005 у справі «Вараниця проти України», від 19.04.2005 у справах «Піряник проти України», «Долгов проти України», «Щербанов проти України», від 03.05.2005 у справі «Василенков проти України», від 07.06.2005 у справі «Фукльов проти України», від 21.06.2005 у справі «Булинко проти України», від 13.09.2005 у справі «Лютих проти України», від 06.09.2007 у справах «Шамрай проти України», «Лозинський та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що право на суд, закріплене в частині 1 статті 6 Конвенції, було б лише ілюзією, якщо б держави допускали такий стан речей, коли рішення національних судів залишалися б невиконаними. З посиланням на свою попередню прецедентну практику, сформульовану в його попередніх аналогічних справах, Європейський Суд зазначив, що тлумачення частини 1 статті 6 Конвенції винятково як такої, що стосується доступу до суду та процедури розгляду справи у суді, було б несумісним із принципом верховенства права, який держави-учасниці зобов’язались дотримувати, ратифікуючи Конвенцію. Зважаючи на це, виконання рішення будь-якого суду повинно розглядатись у світлі вимог статті 6 Конвенції як складова частина «процесу у справі» (trial).

Таким чином Європейський Суд дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення частини 1 статті 6 Конвенції її корисного значення.

У зв’язку з цим, Європейський Суд з прав людини зазначив, що затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, в будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, Європейський Суд майже в кожному своєму рішенні проти України стосовно надто тривалого виконання судових рішень національних судів вказував, що неможливість особи домогтися виконання судового рішення на свою користь становить втручання в право цієї особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Тобто, аналіз рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, стаття 382 КАС України передбачає судовий контроль та відповідальність як за неподання звіту, так і у разі його подання, але неналежного виконання судового рішення, що встановлюється судом за результатами розгляду поданого звіту. Такий контроль здійснюється судом у разі зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається із правового змісту статті 382 КАС України, зазначена норма є диспозитивною для суду в частині встановлення відповідних наслідків відповідальності у випадку неналежного виконання суб’єктом владних повноважень судового рішення, що знайшло своє відображення у звіті про виконання судового рішення.

За змістом процесуальної норми, варіанти застосування правових наслідків можуть бути різними, як встановлення нового строку на подання звіту, накладання штрафу кожного по окремості застосування, так і можливе застосування їх у сукупності.

Враховуючи встановлені у справі обставини, дослідивши Звіт відповідача з доповненнями, судом виявлено, що судове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 , за виключенням стягнення судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу) станом на дату винесення даної ухвали виконано відповідачем.

За таких підстав, оскільки Звіт підготовлено відповідачем у встановлені строки (протягом місяця з дня отримання судового рішення), який подано до суду із запізненням та який не свідчить про належність первісного виконання судового рішення, у задоволенні заяви про накладення штрафу слід відмовити, оскільки, в даному випадку, на переконання суду, застосування штрафу є передчасним, а належним засобом для судового контролю, слід обмежитись зауваженням, оскільки рішення суду в частині зобов’язання здійснити перерахунок на дату винесення цієї ухвали виконано і зазначені суми позивачем отримані 14.07.2018.

Керуючись статтями 248, 250, 256, 294–297, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо утримання 5129 (п'ять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 46 коп. податку з доходів фізичних осіб та 427 (чотириста двадцять сім) грн. 83 коп. військового збору при нарахуванні 06.04.2018 та виплаті 04.05.2018 сум довічного утримання судді у відставці ОСОБА_3, вчинені вказаним відповідачем на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 (з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 ) у справі № 335/6410/17, визнати протиправними.

Бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_3 щомісячного довічного утримання судді з 01.12.2016, виходячи з мінімальної зарплати в розмірі 1600,00 грн. та не призначення грошового утримання за грудень 2016 року у розмірі 21600,00 грн., вчинену відповідачем на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 (з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018) у справі № 335/6410/17, визнати протиправними.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Соболєва