Постанова № 75774269, 07.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2018 року м. Дніпросправа № 808/3877/17

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Лукманова О.М.,

суддів: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 12.02.2018 року) у справі № 808/3877/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2017 року ТОВ «Запоріжполімерресурси» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012681403 від 19.09.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток - 30687,00 грн., згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0012691403 від 19.09.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 34096,00 згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, як такі, що є протиправними та суперечать законодавству України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Головне управління ДФС у Запорізькій області, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що суд при прийнятті рішення не врахував, що контрагент позивача - ТОВ «Юнітакс» у своїй діяльності не створює реальних дій по наданню послуг, та метою діяльності якого є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача були відсутні первинні документи, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій з контрагентом. Апелянт вказував, що господарські операції з ТОВ «Юнітакс» не є фактичними, оскільки не відповідають основній діяльності контрагента. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїм контрагентом, які не пов'язані з господарською діяльністю товариства, операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність отримання послуг, відсутні акти приймання-передачі послуг підряду, використання їх у власній діяльності позивачем. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, інші первинні документи взагалі відсутні. Апелянт вказував, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, з огляду на те, що операції не відповідають основному принципу господарської діяльності, не призводять до отримання прибутку, такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок інших джерел. Апелянт вказав про фіктивність ТОВ «Юнітакс», що підтверджується вироком Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2016 року у кримінальній справі № 757/45458/15-к, яким визнано винним засновника ТОВ «Юнітакс» ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, вирок набрав законної сили 09.03.2016 року.

Справа розглянута згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового кредиту визначена позивачем на підставі господарських взаємовідносин та на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент позивача є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Юнітакс». Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій надання послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків. Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції. Не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено. Суд першої інстанції вказував, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Зі змісту вироку Печерського районного суду м. Києва по справі №757/45458/15-к від 05.02.2017 року вбачається, що під час досудового слідства та судового розгляду документи по господарським відносинам між ТОВ «Юнітакс» та ТОВ «Запоріполімерресурси» не досліджувались та не перевірялись.

Матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області з 19.07.2017 року по 25.07.2017 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжполімерресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 рік при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Юнітакс», з податку на додану вартість за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Юнітакс». За результатами перевірки 31.07.2017 року складено акт № 429/08-01-14-03/36977142. Згідно висновків перевірки викладених у акті - ТОВ «Запоріжполімерресурси» порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30687 грн., встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34096 грн. Підставою для визначення таких висновків на думку податкового органу є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Запоріжполімерресурси» з ТОВ «Юнітакс», відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення замовлений операцій.

На підставі акту перевірки 19.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області були винесені податкові повідомлення - рішення: №0012681403 з податку на прибуток, яким ТОВ «Запоріжполімерресурси» нараховано 30687,00 грн., з яких основний платіж 30687,00 грн., штрафні санкції відсутні; № 0012691403, яким ТОВ «Запоріжполімерресурси» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 34096,00 грн. за вересень 2015 року.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Запоріжполімерресурси» подано скаргу до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 06.12.2017 року №28856/6199-99-11-01-02-15, яким скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 19.09.2017 року №0012681403 та № 0012691403 залишено без змін.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2015 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Юнітакс» (підрядник) було укладено договір підряду на виконання робіт № 0108, умовами договору передбачено, що підрядник в межах договірної ціни виконує ремонтні роботи споруд ВАТ «Запоріжсталь», замовник приймає та оплачує виконані роботи. Умовами договору передбачено, що ціна підрядних робіт складає 500000,00 грн., ціна є динамічною, строки виконання робіт з 01.08.2015 року по 30.09.2015 року. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Юнітакс» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності.

В матеріалах справи відсутні податкові накладні, які видані ТОВ «Юнітакс» за результатами виконання договору від 01.08.2015 року № 0108.

У якості доказу здійснення оплати за отримані будівельні послуги підряду, ТОВ «Запоріжполімерресурси» надало звіт про дебетові та кредитні операції по рахунку, відповідно до якого 17.09.2015 року ТОВ «Запоріжполімерресурси» перерахувало ТОВ «Юнітакс» 260281,09 грн. оплати за будівельно-монтажні роботи, тобто оплату здійснено не в повному обсязі. Додаткові угоди або розрахунки зміни договірної ціни відсутні.

У якості доказу виконання будівельних (підрядних) робіт позивачем надано акти приймання будівельних робіт № ЮН-090108 від 01.09.2015 року, № ЮН-090109 від 01.09.2015 року за вересень 2015 року, № ЮН-090105 від 01.09.2015 року довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Інших первинних документів, які б підтверджували дійсність виконання господарських операції, їх отримання та оплату за них, позивач не надав.

В матеріалах справи наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 05.02.2016 року по справі № 757/45458/15-к, який набрав законної сили 09.03.2016 року, директор та засновник ТОВ «Юнітакс» ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. ст. 205 КК України. Вироком встановлено фіктивність ТОВ «Юнітакс».

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що первинні документи ТОВ «Юнітакс» щодо господарських відносин з позивачем є неналежними, оскільки вони укладені з підприємством, утворення якого визнано фіктивним у встановленому Законом порядку.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента послуги підряду.

Згідно п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Передбачено, що якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд вважає прийнятними доводи відповідача про те, що факт того, що контрагент визнаний у судовому порядку фіктивним, є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на обґрунтованість належності цього конкретного доказу. Неможливо здійснювати законні господарські операції з підприємством, яке у судовому порядку визнане фіктивним, директор якого погодився, що створив підприємство для прикриття незаконних економічних операцій, для отримання неправомірної фінансової вигоди.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Юнітакс» у зв'язку з відсутністю підтвердження дійсності виконання господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що судове рішення відповідно до ст. 249 КАС України повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що витрати задекларовані ТОВ «Запоріжполімерресурси», не пов'язані з отриманням послуг. В матеріалах справи відсутні податкові накладні, які є обов'язковими документами при формуванні показників податку, надані докази часткової оплати послуг - колегія суддів вважає неналежним доказом з підстав, які приведені у даному судовому рішенні.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Непередбачено повернення судового збору суб'єкту владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 808/3877/17- скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Здійснити новий розподіл судових витрат. У зв'язку з відмовою Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» у задоволенні позовних вимог, повернення судових витрат не здійснюється.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Суддя-доповідач: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова