Постанова № 75774236, 08.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/318/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю..

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (повний текст виготовлено 21 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

скасувати рішення відповідача від 10 січня 2017 року № 3, оформлене протоколом засідання Комісії з питань призначення одноразової грошової допомоги Адміністрації Державної прикордонної служби України;

зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у відповідності до ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 499, станом на день встановлення інвалідності.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу у яких просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов залишити без розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, посилається на те, що розпорядником бюджетних коштів при призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є Міністерство оборони України. Крім зазначеного, у апеляційній скарзі вказується на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду та про наявність судових рішень у справах між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, строкову військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР в період з 26 жовтня 1979 року по 09 лютого 1982 року, під час якої брав участь у бойових діях на території республіки Афганістан.

Відповідно до довідки серії МСЕ-ЧНВ №147903 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 листопада 2013 року, причина інвалідності - мінно-вибухова контузія з закритою черепно-мозковою травмою, захворювання, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою до Акта огляду МСЕК серії АВ №0111711 від 15 жовтня 2013 року, позивач є інвалідом ІІ групи без терміново, інвалідність пов'язана із виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.

У 2015 році позивач звернувся до військового комісара Чернігівського об'єднаного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, документи направлено до Міністерства оборони України.

29 лютого 2016 року листом №248/3/6/990 департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи позивача без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року визнано протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо направлення заяви ОСОБА_3 та доданих до неї документів до Міністерства оборони України, зобов'язано направити заяву позивача та додані до неї документи до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

На виконання зазначеного судового рішення, Чернігівський обласний військовий комісаріат направив до Адміністрації Державної прикордонної служби України заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та додані до неї документи.

25 липня 2016 року Адміністрація Державної прикордонної служби України листом №11/Ж-4442 відмовила у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги з огляду на те, що таке питання має розглядати Міністерство оборони України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 750/8279/16-а зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України розглянути заяву ОСОБА_3 щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, станом на день встановлення інвалідності, та прийняти відповідне рішення.

У січні 2017 позивач направив відповідачу документи щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Рішенням комісії з питань призначення одноразової грошової допомоги Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформленим протоколом від 10 січня 2017 року, відмовлено ОСОБА_3 у призначенні та виплаті вищевказаної допомоги у зв'язку з відсутністю правових підстав, а саме зазначено, що питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 має розглядати Міністерство оборони України.

27 грудня 2017 року листом № 0.11-12116/0/6-17, наданим на адвокатський запит, відповідач направив копію вказаного протоколу.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, що встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 751/8279/16-а, а органом, уповноваженим приймати рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги є Адміністрація Державної прикордонної служби України, що встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі № 825/546/16. Крім зазначеного, ефективним способом юридичного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції визначив зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у відповідності до ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідачем у протоколі від 10 січня 2017 року визначено те, що питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 має розглядати Міністерство оборони України, оскільки останній проходив службу у Прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР.

Так, положеннями ст. 26 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців Державної прикордонної служби України та компенсаційної виплати у випадку заподіяння шкоди майну військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України чи їх близьким родичам.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця Державної прикордонної служби України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідності до ч. 9 ст. 163 вказаного Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок не лише Міністерства оборони України, а й інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до п. 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 399/2011 (далі - Положення), Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Виходячи із основних завдань Адміністрації Державної прикордонної служби України, визначених у п. 3 Положення та визначення поняття головного розпорядника коштів, наведеного у ст. 22 Бюджетного кодексу України, а також враховуючи пп. 14 п. 11 Положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що Адміністрації Державної прикордонної служби України є головним розпорядником коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Державної прикордонної служби України та за рахунок яких, згідно зі ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплачується одноразова грошова допомога.

Вирішуючи питання про наявність правового зв'язку між Державною прикордонною службою України та позивачем, який проходив службу Прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР, колегія суддів виходить із такого.

У відповідності до п. 3 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ України, створюється на їх основі, у тому числі матеріально-технічній базі, у межах штатної чисельності та фінансування за станом на 01 січня 2003 року.

У свою чергу Прикордонні війська України, згідно з п. 1 Положення про порядок комплектування, військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Прикордонних військ України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 04 листопада 1991 року № 1781-XII, створюються на базі Прикордонних військ СРСР, дислокованих на території України.

Відповідачем не заперечується, що позивач проходив строкову військову службу у складі Прикордонних військ КДБ СРСР.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про те, протиправними є підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що таке рішення повинно приймати Міністерство оборони України.

Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивач, крім іншого, просить зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у відповідності до ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання уповноважених органів вчинити дії щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення певного змісту, що не належить до компетенції суду.

Так, прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової допомоги за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17.

Більш того, підставою для відмови позивачу у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги відповідачем визначено процедурне порушення, а саме: розгляд даного питання не віднесено до компетенції відповідача. Таким чином, очевидним є те, що відповідачем по суті не розглядалось питання про призначення та виплату позивачу такої допомоги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Щодо посилання відповідача у апеляційній скарзі на наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається зі змісту зазначеного положення, для застосування вказаної підстави для закриття провадження, постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, мають бути винесені за результатами розгляду спору: 1) між тими самими сторонами; 2) що стосується одного й того самого предмету; 3) позов у справі заявлений з тих самих підстав.

Так, відповідач посилається на те, що судами розглядались аналогічні справи за позовом ОСОБА_3: № 751/8279/16-а та № 825/546/16.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що у зазначених справах відмінними є склад сторін (зокрема, відповідачі), предмет та підстави спору - у даній справі оскаржується відмова, оформлена протоколом від 10 січня 2017 року № 3 засідання Комісії з питань призначення одноразової грошової допомоги Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка не була предметом судового розгляду.

Щодо посилання відповідача у апеляційній скарзі на наявність правових підстав для залишення позовних вимог без розгляду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2017 року відповідач направив позивачу лист №11/Ж-53 від 02 лютого 2017 року, у якому викладені мотиви відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. На підтвердження зазначеного факту відповідачем надано копію відповідного аркуша Журналу передачі кореспонденції на відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, витяг з Журналу передачі кореспонденції на відправлення не підтверджує належним чином факт відправлення такого листа та, тим більше, не встановлює факт його отримання позивачем.

Отже, колегія суддів не приймає до увагу доводи відповідача про наявність правових підстав для закриття провадження у справі та залишення позовних вимог без розгляду.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині задоволених позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, з ухваленням у цій частині нового рішення, яким зобов'язати відповідача повторно розглянути таке питання. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року скасувати у частині задоволених позовних вимог позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 28 травня 200 8року №499, станом на день встановлення інвалідності.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням висновків, викладеній у даній постанові.

У решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 08.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма