Рішення № 75774134, 25.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2018 року Справа № 316/2061/17 провадження № ЗП/808/6/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (71500, АДРЕСА_1)

до Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А)

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 січня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Енергодарського міського суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1А.) до Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач або Енергодарське ОУПФУ в Запорізькій області), в якому позивач (з урахуванням уточнень від 26.02.2018) просить суд:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.06.2017;

зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.06.2017 та проводити її виплати.

Ухвалою суду від 19 січня 2018 року адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою суду від 26 березня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №316/2061/17, провадження №ЗП/808/6/18.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, проте одержав відмову у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують роботу із шкідливими і важкими умовами праці за період з 02.09.1985 по 23.11.1998. Довідка ВАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин», яка надавалась позивачем, не відповідає вимогам чинного законодавства, а атестація робочого місця позивача не проводилась. Вважає, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є насамперед наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а обов’язок проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (від 18.04.2018 №12267), в якому пояснив, що без уточнюючих документів неможливо визначити ні зайнятість працівника повний робочий день, ні шкідливість роботи на відповідних посадах. Довідка, яку надав позивач, не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ній не зазначено характер виконуваної роботи та нормативно-правовий документ, яким затверджені відповідні Переліки посад, робіт тощо. Вказує, що атестація на підприємстві у 1998 році не проводилась у цеху, в якому працював позивач. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився 20 червня 1962 року.

Відповідно до даних трудової книжки, у спірному періоді з 02.09.1985 по 23.11.1998 позивач працював на Заводі будівельно-опоряджувальних машин в м. Дніпрорудному, про що свідчать наступні записи:

з 02.09.1985 – шліфувальником сухим способом п’ятого розряду в цеху №3;

з 01.01.1986 – цех №3 перейменовано в дільницю свердлильних патронів механообробного цеху №2;

з 01.07.1988 – у зв’язку із введенням нових тарифних умов оплати праці ЕТКС випуск №2 1986 р. затверджено 4 розряд шліфувальника;

з 01.08.1992 – шліфувальником п’ятого розряду, постійно зайнятим на роботах по обробці деталей сухим способом абразивними колами;

з 04.08.1995 – завод перетворено на ВАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин»;

з 23.11.1998 – майстер ремонтно-механічної дільниці.

15.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Енергодарського ОУПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2), до якої додав копії необхідних документів.

Листом від 14.12.2017 №5856/02 орган Пенсійного фонду відмовив позивачу у призначенні пенсії на підставі того, що довідка від 30.03.2001 №12/312, видана ВАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин», не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме відсутній характер виконуваної роботи та посилання на постанову КМУ, якою затверджено «Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, робітникам яких підтверджено пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2». Крім того, позивач працював на дільниці свердлильних патронів механообробного цеху №2, а атестація робочого місця проводилася в інструментальному цеху.

Не погоджуючись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом досліджено копію довідки від 30.03.2001 №12/312, виданої ВАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин», та встановлено, що вона відповідає зазначеним вимогам: вказано період роботи (з 02.09.1985 по 23.11.1998); посада (шліфувальник); характер виконуваної роботи (зайнятий на обдирці, точці, різці, шліфовці металевих виробів та інструмента абразивними колами сухим способом); розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери (розділ 12, пункт 2151200а-1753а); первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (особова картка, відомості нарахування заробітної плати, штатний розклад, табель обліку виходів, накази по заводу, технічний проект, технологічні процеси, наказ від 05.05.1998 №48.

Вказана довідка містить всі відомості, необхідні для врахування позивачу пільгового стажу за період з 02.09.1985 по 21.08.1992 включно. Вимогу органу Пенсійного фонду про надання іншої інформації, яка не вимагається законодавством, суд розцінює як неправомірну.

Щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 22.08.1992 по 22.11.1998 слід зазначити наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Позивачем до матеріалів справи надано копію наказу ВАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин» від 26.10.1998 №89 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове забезпечення за Списком №2», яким затверджено Перелік місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Відповідно до наданого Переліку, до Списку №2 входить посада шліфувальника в інструментальному цеху, в той час як позивач працював в дільниці свердлильних патронів механообробного цеху №2. Крім того, позивач своєю заявою від 26.03.2018 вх. №9759 просив вважати даний доказ таким, що не підтверджує обставини, за яких відбулося порушення його прав.

Таким чином, оскільки атестація робочого місця позивача не проводилась, інших доказів суду не надано, включенню до пільгового стажу підлягає спірний період з 02.09.1985 по 21.08.1992 включно, підстави для зарахування до пільгового стажу періоду з 22.08.1992 по 23.11.1998 відсутні.

Відповідач у відзиві на позов підтверджує стаж роботи позивача на посадах, передбачених Списком №2 за період з 04.07.2003 по 31.01.2005 (01 р. 06 міс. 28 дн.).

За таких обставин, позивачем не підтверджено наявність стажу роботи за Списком №2 не менше 12 р. 6 міс., а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко