Вирок № 75773972, 09.08.2018, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/1055/17

Провадження №1-кп/440/20/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м.Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Шендрікової Г.О.

за участю секретаря судового засідання Волошин Х.С.

за участю прокурора Нижник Л.М.

за участю захисника ОСОБА_1

за участю обвинуваченої ОСОБА_2

за участю потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Буську Львівської області в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, працююча ПАТ «Галичфарм» - апаратник, зареєстрована та проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучена, на утриманні дочка - ІНФОРМАЦІЯ_4, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима,

за ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор Буського відділу Радехівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 скерувала до Буського районного суду 03.07.2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017140170000315 від 25 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Досудовим органом ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 23 травня 2017 року близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи на присадибній земельній ділянці ОСОБА_3 в с. Полтва, Буського району, Львівської області, під час раптово виниклого конфлікту, умисно нанесла один удар дерев’яним стовпцем по лівій руці, якою остання прикрила свій живіт, а також хапала руками за шию та подряпала нігтями в ділянці грудей, в результаті чого заподіяла потерпілій згідно висновку судово-медичної експертизи № 72/2017 від 29 травня 2017 року одне садно в ділянці лівого плеча, два синці в ділянці лівого передпліччя, одне садно в ділянці грудей зліва, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитана в ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_2 вину у пред’явленому обвинуваченні не визнала. Суду повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_3 23 травня 2017 року приблизно о 16 годині 30 хвилин до неї додому прийшла сусідка ОСОБА_3 з метою з’ясувати, в черговий раз, відносини. Предметом розмови були стовпці, які були вкопані в межу і розділяли господарства. ОСОБА_3 вимагала, щоб два стовпці були викопані. Обвинувачена відмовилась це робити. Згодом обвинувачена ОСОБА_2 побачила, як сусідка ОСОБА_3 виймає дерев’яні стовпці, які були встановлені для визначення меж земельної ділянки. Вона вийшла з свого будинку до городу. Там побачила, що сусідка ОСОБА_3 вийняла два стовпці. Один вона поклала на межі, а інший несла до себе на господарство. Коли ОСОБА_2 підійшла до сусідки, щоб забрати стовпець з її рук, ОСОБА_3 стовпець перекинула через огорожу на своє господарство. ОСОБА_2

хотіла пройти через хвіртку на господарство ОСОБА_3, щоб забрати стовпець, однак дорогу їй перегородила ОСОБА_3 ОСОБА_2 будь-яких дій, які б спричинили тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 не вчиняла. В той момент, коли вона впритул стояла до потерпілої, дочка потерпілої ОСОБА_5 нанесла обвинуваченій сапою удар по сідницях. З приводу неправомірних дій ОСОБА_5 обвинувачена звернулась з заявою до Буського ВП ГУ НП Львівської області. У кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 вона була визнана потерпілою. З сусідкою ОСОБА_3 та членами її сім’ї склались недоброзичливі відносини. Просить суд виправдати її за пред’явленим їй обвинуваченням.

В силу ст. 129 Конституції України та ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.

За змістом ст.ст. 22, 21, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об’єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав.

Оцінюючи зібрані органом досудового слідства докази, які були представлені суду під час судового розгляду стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені судом, суд приходить до наступного висновку.

В ході судового розгляду була допитана потерпіла ОСОБА_3 Потерпіла суду повідомила, що вона є сусідкою обвинуваченої ОСОБА_2 23 травня 2017 року вона прийшла на господарство ОСОБА_6 з вимогою забрати стовпці, які були вкопані не по межі, а на думку потерпілої, саме на її частині городу. Обвинувачена ОСОБА_2 відмовилась. Потерпіла ОСОБА_3 сама пішла і забра стовпці. Стовпці є тяжкими і вона спочатку один забрала і віднесла ближче до входу свого господарства, а потім пішла за другим. Коли вона несла другий стовпець, до неї підійшла ОСОБА_2 і стала виривати цей стовпець, вирвавши його з рук ОСОБА_2 нанесла потерпілій два удари в нижню і верхню частину лівої руки, якою ОСОБА_3 прикривала живіт. Потім потерпіла почала тікати на своє господарство, зачинила хвіртку, яка розділяє город та господарство. ОСОБА_2 вирвала хвіртку, потім схопила за шию ОСОБА_3 і стала душити її, подряпала нігтями грудну клітку. Дії ОСОБА_2 зупинила дочка, яка вдарила ОСОБА_2 сапою по сідниці. За це дочка вже понесла покарання призначене судом – штраф. Про цю подію ОСОБА_3 повідомила працівників поліції через номер 102. Коли дізналась, що ОСОБА_2 написала заяву про вчинене на її дочку ОСОБА_5, тоді вона також написала заяву про вчинене ОСОБА_2

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Судом встановлено, що досудове розслідування було розпочато на підставі заяви ОСОБА_3 від 25.05.2017 року (а.с. 96). В даній заяві потерпіла стверджувала, що 23.05.2017 року обвинувачена нанесла тілесні ушкодження. Цю заяву вона написала, оскільки їй стало відомо, що ОСОБА_2 звернулась з заявою на дії її дочки ОСОБА_5

Суд звертає увагу на ту обставину, що в день події 23.05.2017 року також була написана заява потерпілою ОСОБА_3 (а.с. 95). В цій заяві потерпіла просила прийняти міри до сусідки ОСОБА_2, щодо події яка мала місце 23.03.2017 року приблизно о 16 години 30 хвилин у вигляді конфлікту під час якого сусідка шарпала за верхній одяг,

голосно викрикувала та ображала і погрожувала фізичною розправою, про те, що потерпілій були нанесені тілесні ушкодження не зазначено.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України передбачено, що обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Допитані в ході судового розгляду свідки суду показали наступне.

Так, свідок ОСОБА_7 є працівником поліції, точної дати він не пригадує, однак пам’ятає, що будучи оперативним черговим, отримав повідомлення про виклик із с. Полтва через конфлікт між сусідами, через поділ межі. Скерував до місця події наряд патрульних. Хто саме здійснив виклик він не пригадує. Однак, пам’ятає, що інформації про нанесення тілесних ушкоджень не було, оскільки б тоді, за повідомленням наряду патрульних необхідно було б скеровувати оперативно-слідчу групу.

Свідок ОСОБА_5, яка є донькою потерпілої ОСОБА_3, і пригадує, що 23 травня 2017 року після обіду вона із потерпілою помітила стовпці вбиті на їх городі. Потерпіла виявила ці стовпці, спочатку пішла до ОСОБА_2 на господарство, потім повернулася і витягла один стовпець та почала витягати другий, потім підбігла ОСОБА_2 вихопила стовпець з рук мами і почала наносити мамі удари. Мама вирвалась і побігла до хвіртки, яка розділяє город та територію господарства, закрила її, ОСОБА_2 цю хвіртку виламала і почала душити маму руками. Потім втрутилась вона, нанесла ОСОБА_2 два удари по сідницях, за це вона понесла покарання у вигляді штрафу в сумі 850 гривень, який вже сплатила. Бачила у мами синяки на руці ще до приїзду працівників поліції. В цей день були працівники поліції, однак вона з ними не спілкувалась.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що він є працівником Буського відділу поліції, точної дати не пригадує, однак пам’ятає, що він виїжджав на місце конфлікту в с.Полтва Буського району. Цей конфлікт стався між сусідами, а саме між двома жінками. Більше нічого він пригадати не може.

Свідок ОСОБА_9, який приходиться батьком потерпілій ОСОБА_3 Після конфлікту йому телефонувала його дочка і повідомила йому, що на неї напала ОСОБА_2 і він сказав дочці, щоб та звернулась в поліцію і повідомила про цей конфлікт.

Свідок ОСОБА_10, яка повідомила, що бачила конфлікт між потерпілою і обвинуваченою. Вона знаходилась на своєму городі, а це через два городи. Загалом у неї поганий зір, і вона не бачила, як ОСОБА_2 била ОСОБА_3.

Оцінюючи в сукупності покази свідків, суд приходить до висновку, що покази різняться між собою і вказують на те, що конфлікт мав місце, однак, чи саме обвинуваченою ОСОБА_2 наносились тілесні ушкодження, які саме, кількість і локалізація їх нанесення різняться.

З показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що мав місце конфлікт між потерпілою та обвинуваченою під час якого не заподіювались тілесні ушкодження.

До показів свідка ОСОБА_5 суд відноситься критично, оскільки приходиться дочкою потерпілій і визнана винною судом в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2

До показів свідка ОСОБА_10 суд також відноситься критично, оскільки сам свідок спочатку ствердно повідомила суду, що бачила як обвинувачена била потерпілу, а потім повідомила, що це відбувалось на значній відстані від неї, оскільки в неї поганий зір, то стверджувати, що вона все бачила не може.

Відтак, в ході судового розгляду встановлено, що саме 23 травня 2017 року приблизно о 16 годині 30 хвилин мав місце конфлікт між обвинуваченою і потерпілою, однак, наслідки цього конфлікту є сумнівними для суду.

Так, згідно висновку експерта № 72/2017 (а.с. 62) від 29.05.2017 року убачається, що при судово-медичному огляді у громадянки ОСОБА_3 було виявлено: одне садно в ділянці лівого плеча, два синці в ділянці лівого плеча, два синці в ділянці лівого передпліччя, одне садно в ділянці грудей зліва. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, можливо 23.05.2017 року за умов на які вказує освідуваний і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_11 суду показав, що дійсно ним проводилась експертиза на предмет тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 Експертний висновок він підтримує. Звернув увагу на те, щоб заподіяти тілесне ушкодження в нижній частині плеча руки в районі ліктя і на самому плечі не достатньо одного удару, мало бути декілька ударів. Стискання шиї пальцями рук може бути, оскільки пальці рук людини можна вважати тупим предметом, однак в цій ситуації цього не було. Синець на тілі людини утворюється моментально від удару або утворення синця може бути від декількох годин.

Згідно обвинувального акту, досудовим слідством було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 нанесла один удар дерев’яним стовпцем.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунете в порядку, встановленого цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунете обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків встановлених цією статтею.

Відтак, суд не може вийти за межі пред’явленого обвинувачення, оскільки сама потерпіла повідомляла, що було два удари нанесено їй стовпцем.

Крім того, дослідженими в ході судового розгляду протокол слідчого експерименту від 16.06.2017 року (а.с. 130-134) не відповідає вимогам КПК України, зокрема ст.ст. 223, 240 КПК України.

В силу п. 3 ч. 7 ст. 223 КПК України понятим не може бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Сторона захисту звернула увагу суду і заявила клопотання в ході судового розгляду про визнання цього доказу недопустимим, оскільки до цієї процесуальної дії в якості понятого був залучений працівник правоохоронного органу ОСОБА_12.

З метою перевірки вказаної обставини, судом був зроблений запит до Буського ВП Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області (а.с. 111). Згідно отриманої відповіді (а.с. 113) убачається, що ОСОБА_12 перебуває на посаді діловода Буського ВП Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області.

В силу ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання недопустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Суд приходить до висновку, що протокол слідчого експерименту від 16.06.2017 року слід визнати недопустимим доказом.

Крім того, дослідженим в ході судового розгляду протокол слідчого експерименту від 21.06.2017 року (а.с. 122-129) також не відповідає вимогам КПК України, зокрема ст. 223 КПК України.

Сторона захисту звернула увагу суду і заявила клопотання в ході судового розгляду про визнання цього доказу недопустимим, оскільки в цій процесуальній дії приймав участі як понятий і як статист ОСОБА_13

Згідно протоколу слідчого експерименту від 21.06.2017 року, до даної процесуальної дії були запрошені свідок ОСОБА_5, поняті ОСОБА_13, ОСОБА_14 Однак, в ході проведення слідчого експерименту, понятий ОСОБА_13 був задіяний як і учасник слідчого експерименту, тобто одночасно був і учасником слідчої дії, і понятим.

В силу ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання недопустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Суд приходить до висновку, що протокол слідчого експерименту від 21.06.2017 року слід визнати недопустимим доказом.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства відповідно до статті 9 Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина звинувачена в скоєнні злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до Закону. Кожна людина при визначенні його громадських прав і обов’язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Так у справі “Барбера, Мессере і Хабардо проти Іспанії” від 06 грудня 1988 року ЄСПЛ встановив, що “принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов’язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов’язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь обвинуваченого (підсудного).

В силу ч. 2, 3, 4 ст. 17 КПК України Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть грунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таким чином, перевірені в ході судового розгляду докази, представлені стороною обвинувачення прямо не вказують на винуватість обвинуваченої ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв’язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суду не було представлено, суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення не доведене під час судового розгляду, а тому її необхідно виправдати у зв’язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв’язку з недоведеністю її вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_15