Рішення № 75773799, 09.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року справа № 823/1930/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши по суті в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Міністерство внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (вул. Сунківська, 4, м. Сміла, Черкаська обл., 20701, далі – позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, далі – третя особа), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача про результати розгляду звернення позивача від квітня 2018 року, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3;

- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17 квітня 2018 року, затверджено/відмовлено т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3;

- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу викладену в листі від 17.03.2018 №29/К-27 т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3;

- зобов’язати відповідача скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу у 300 – розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про національну поліцію» для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності, оскільки позивачем до відповідача були надані всі документи, передбачені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, а звільнення позивача зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не через хворобу - на думку позивача не може бути підставою для позбавлення його права на отримання такої одноразової грошової допомоги.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та позов просив задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання звільнення з поліції, а саме – внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням поліцейським служби в органах внутрішніх справ або поліції, однак враховуючи те, що позивач звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням, тому позивач не набув права на отримання вказаної одноразової допомоги.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду пояснення, згідно яких просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач проходив службу в поліції на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи слідчого відділу Смілянського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області та наказом від 03.11.2017 №293 о/с звільнений зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №876150 від 15.12.2017 позивачу з 15.12.2017 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаних з проходженням службових обов’язків.

15 січня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області листом від 17.04.2018 №29/К-27 повідомив позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з тим, що причина звільнення позивача зі служби в поліції не відповідає вимогам п. 4 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та повернув подані позивачем документи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України «Про Національну поліцію» № 580-ІV.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року (далі - Порядок №4).

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 року № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Отже, однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання звільнення особи з поліції, а саме – внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Суд наголошує, що наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 03.11.2017 №293 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Посилання позивача на постанові Верховного Суду від 07.03.2018 по справі №554/155/17, як на обов’язкову умову для суду першої інстанції щодо врахування ним висновків касаційного суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин – не приймається судом до уваги, оскільки із вищевказаного рішення Верховного Суду, судом встановлено, що предметом справи №554/155/17 була відмова у виплаті одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності через звернення позивача не за останнім місцем служби поліцейського, однак предмет розгляду даної адміністративної справи що розглядається №823/1930/18 є бездіяльність щодо виплати одноразової грошової допомоги через невідповідність підстав звільнення зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням, а не через обставини отримання травми «через хворобу», тому обставини та підстави вказаних справ є різними.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 09.08.2018.