Рішення № 75773777, 03.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року справа № 823/1678/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника третьої особи – ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши по суті в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (вул. Піщана, 76, с. Руська Поляна, Черкаський р-н, 19602, далі – позивач) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації (вул. В.Чорновола, 157, м. Черкаси, 18003, далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вул. Ярославська, 1, м. Черкаси, 18023, далі – третя особа), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі посвідчення інваліда війни, відповідно до пунктів другого та одинадцятого частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

- зобов’язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни на підставі поданих документів відповідно до пунктів другого та одинадцятого частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення відповідного зразка.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що він 09.05.2016 отримав травму поблизу с. Хутори Черкаського району під час ліквідації викидів парів рідкого аміаку із запобіжного клапану автоцистерни автомобіля, її наслідки пов’язані з виконанням обов’язків служби та 13.03.2018 позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності. Оскільки у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військових формувань та працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій, тому позивач належить до інваліда війни. Проте, всупереч вищевикладеному, відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни на підставі поданих документів відповідно до пунктів другого та одинадцятого частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та у видачі посвідчення відповідного зразка.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача позов не визнав, проти його задоволення заперечив, надав до суду відзив на позов в якому зазначив, що проходив службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, а відповідно до Положення про Державну служба України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, ДСНС не відноситься до жодних військових формувань. Крім того, посилання позивача на пункт одинадцятий частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на думку представника відповідача – є помилковим, оскільки він стосується, зокрема, працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, однак позивач став особою з інвалідністю внаслідок отримання травми, пов’язаної з виконанням службових обов’язків під час ліквідації викидів парів рідкого аміаку із запобіжного клапану автоцистерни автомобіля 09.05.2016 біля с. Хутори Черкаського району. Крім того, формулювання у довідці МСЕК «травма та її наслідки, ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків служби» не відповідає формулюванню, регламентованому у ч. 2 ст. 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Представник третьої особи в судовому засіданні погодилась з доводами представника позивача.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 проходив службу в управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на посаді помічника начальника чергової зміни та в період з 08 год. 00 хв. 09 травня 2016 року по 08 год. 00 хв. 10 травня 2016 року чергував у складі 1-шої зміни ОКЦ управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

09 травня 2016 року близько 13 год. 25 хв. на ОДС надійшло повідомлення, що у Черкаському районі поблизу с. Хутори на об’їзній дорозі м. Черкаси стався викид парів рідкого аміаку із запобіжного клапану автоцистерни автомобіля, на місце події було направлено пожежно-рятувальні підрозділи м. Черкаси, чергову зміну ОКЦ управлінні в якій і перебував позивач та інших.

Під час вчинення дій щодо осадження парів рідкого аміаку із запобіжного клапану автоцистерни автомобіля, позивач отримав отруєння парами аміаку.

За наслідками розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області складено акт розслідування нещасного випадку форми Нцз-5 від 26.07.2016 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Нцз-1 від 26.07.2016 №6.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №13 від 31.01.2018, травма позивача та її наслідки, ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків служби та 13.03.2018 позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності із зазначених підстав (довідка до акту огляду МСЕК Серії 12 ААА №878244 від 13.02.2018).

Позивач 01.03.2018 звернувся до відповідача із заявою про видачу йому посвідчення інваліда війни, однак за наслідками розгляду його заяви, відповідач листом від 03.03.2018 №782/01-12 повідомив його, що підстави для встановлення статусу інваліда війни відповідно до статті 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ, військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Однак суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 Положення про Державну служба України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Таким чином, з аналізу вищевикладених судом встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не визначені законодавством України як військове формування, тому посилання позивача на пункт другий частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як на підставу для задоволення позову є необґрунтованим та спростовується вищенаведеними обставинами.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Оскільки позивач 09.05.2016 поблизу с. Хутори Черкаського району здійснюючи осадження викидів парів рідкого аміаку із запобіжного клапану автоцистерни автомобіля не здійснював захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та не став особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни, відповідно до пункту одинадцятого частини другої статті 7 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв’язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 08.08.2018.