Рішення № 75773466, 06.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 серпня 2018 р. справа № 820/3764/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представників позивача - Верещагін Є.В., Комарова О.М.,

представника відповідача - Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.04.2018 року №2;

- визнати протиправними дії Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 23.04.2018 року №2.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 03.05.2018 з розрахункових рахунків Акціонерної компанії "Харківобленерго" у банках у примусовому порядку було списано кошти у розмірі 795347,06 грн. Згідно з роздруківкою книги обліку витрат таке списання проведено на виконання рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.04.2018 року № 2. При цьому вказане рішення позивач не отримував та його зміст невідомий. Позивачем був направлений запит від 04.05.2018 № 02-13/2378 з проханням надати копію цього рішення, на який листом від 10.05.2018 №19980/10/28-10-50-20-21 було надано копію оскаржуваного рішення. Позивач вважає, що рішення від 23.04.2018 №2 є незаконним та підлягає скасуванню, виходячи з того, що п. 95.5. ст. 95 ПКУ прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Однак на час прийняття оскаржуваного рішення (23.04.2018), згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" у структурного підрозділу Бази відпочинку "Тюзлер" АК "Харківобленерго" наявна переплата в розмірі 112882,05 грн. з податку на прибуток підприємств. Також представник позивача зазначив, що відповідно до інкасових доручень (розпоряджень) від 23.04.2017 № 1, від 24.04.2018 № 8 у призначенні платежу є посилання на оскаржуване рішення Відповідача. У свою чергу, в рішенні зазначено, що податковий борг стягується на підставі п. 95.5 Податкового кодексу України, при цьому податковою інспекцією в інкасових дорученнях зазначено неправильний рахунок.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що оскаржуване рішення винесено у відповідності до приписів Податкового кодексу України, рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Статтею 43 ПКУ не передбачено зарахування суми переплати з інтегрованої картки одного платника до інтегрованої картки іншого платника, про що і було повідомлено підприємство АК «Харківобленерго» листом від 20.12.2017 року №65794/28-10-50-08-18. Також представник відповідача зазначив, що стягнення безготівкових коштів з рахунків, що відкриті в СЕА ПДВ, відповідно до пункту 95.5 статті 95 Кодексу є неможливим та недоцільним, оскільки: такі рахунки вважаються транзитними та цільовими; поповнення таких рахунків здійснюється лише самостійно його власником, за його бажанням та у разі необхідності; перерахування з таких рахунків здійснюється лише ДКСУ та на підставі реєстрів, направлених ДФС; за відсутності поповнення платником свого рахунку в СЕА ПДВ коштами, у сумі необхідній для погашення суми податкового боргу з ПДВ. З огляду на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 23.04.2018 р. №2 відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

На запит АК "Харківобленерго" від 04.05.2018 р. №02-13/2378 Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 10.05.2018 р. № 19980/10/28-10-50-20-21 надало копію рішення №2 від 23.04.2018 р. та повідомило, що станом на 23.04.2018 р. відповідно до інтегрованих карток платника АК "Харківобленерго" обліковується податковий борг з податку на додану вартість по Харківському управлінню Офіса великих платників, який виник у зв'язку із несплатою самостійно задекларованих грошових зобов'язань у сумі 253523,4 тис. грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом на підставі вказаного рішення оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення від 23.04.2017 № 1, від 24.04.2018 № 8.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 23.04.2018 р. №2 та діями щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 23.04.2018 р. №2, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків боргу, контролюючий орган формує вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 р. № 1797-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017 р., пункт 95.5 доповнено абзацами другим - шостим такого змісту: "У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 4) відсутні зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише в сукупності перелічених вище умов.

Суд зазначає, що наявність зобов'язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Згідно зі змістом мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.20189 року по справі №820/6139/17, судом встановлено наявність зобов'язань держави щодо повернення АК "Харківобленерго" надмірно сплачених грошових коштів, а саме - станом на 24.10.2017 р., згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" у структурного підрозділу Бази відпочинку "Тюзлер" АК "Харківобленерго" наявна переплата в розмірі 112 882,05 грн. з податку на прибуток підприємств. Судом також встановлено, що позивач та його структурний підрозділ зверталися до контролюючого органу із заявами від 20.01.2017 р. за № 01-12/428, № 01-12/429 щодо зарахування переплати структурного підрозділу позивача Бази відпочинку "Тюзлер" у сумі 112 882,05 грн. у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача, проте, відповідач вказану переплату не перерахував. Отже, у держави наявні зобов'язання з повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у сумі 112 882,05 грн.

Відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом в межах даної справи, з пояснень сторін також встановлено, що станом на час розгляду справи зарахування переплати структурного підрозділу позивача Бази відпочинку "Тюзлер" у сумі 112 882,05 грн. у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача не відбулось.

Відповідно до ст. 95, 191 Цивільного кодексу України та п. 152.4 ст. 152 ПК України (у редакції до 01.01.2015р.) фактичним власником всіх активів відокремлених підрозділів, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток цих підрозділів, які сплачували податок до 01.01.2015 р. як окремі платники, з позиції цивільного законодавства є головне підприємство, тобто позивач.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПК України надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення позивачу як платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача біли відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення, отже рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.04.2018 року №2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно позовної вимоги про визнання протиправними дій Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 23.04.2018 року №2, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 19 п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція №22) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючого органу) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Листом від 27.01.2015 року № 25-110/4833 Національний банк України повідомив територіальні управління Національного банку України, Операційний департамент, банки України, Незалежну асоціацію банків України, Асоціацію українських банків, Асоціацію "Український Кредитно-Банківський Союз", Департамент аудиту про обов'язковість і негайність виконання інкасових доручень (розпоряджень), ініційованих органами Державної фіскальної служби та зазначив, що на виконання вимог Закону № 71 банки до 01 липня 2015 року приймають та виконують інкасові доручення (розпорядження) на стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та які оформлені органами державної фіскальної служби на підставі рішення керівника органу Державної фіскальної служби. У реквізиті "Призначення платежу" такого інкасового доручення (розпорядження) мас зазначатися дата видачі та номер рішення керівника органу Державної фіскальної служби. Рішення керівника органу державної фіскальної служби, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження) банку не надсилається.

Згідно з положеннями п.12.7 Інструкції №22, якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 12.11 цієї глави.

За приписами абз. 35 п. 1.4. Інструкції №22, операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Тобто, інкасове доручення (розпорядження) чинне лише протягом операційного часу, одного банківського дня.

Відповідно до п.12.11 зазначеної вище Інструкції, банк платника у разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом) / передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Отже, інкасові доручення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а являють собою розрахунковий документ.

Дії щодо складення інкасових доручень від 23.04.2017 № 1, від 24.04.2018 № 8 є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих чинним законодавством. Отже, вказані дії суб'єкта владних повноважень не порушують прав позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.04.2018 року №2.

В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.04.2018 року №2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.08.2018 року.

Суддя Біленський О.О.