Рішення № 75772519, 31.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

6.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1670/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 13.01.2009 на підставі рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.11.2008 № 43/31 фізична особа ОСОБА_2 уклав із Рубіжанською міською радою Договір оренди землі, зареєстрований у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 040942000002, відповідно до умов якого ОСОБА_2 як орендар прийняв у строкове платне користування строком на 25 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0225 га, для будівництва магазину.

12.06.2014 рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області № 42/92 ОСОБА_2 надано згоду на передачу вказаної земельної ділянки в суборенду громадянці ОСОБА_1 (позивачу) на умовах, обмежених Договором оренди землі від 13.01.2009 № 040942000002, укладеним між Рубіжанською міською радою та ОСОБА_2

На підставі вказаного рішення Рубіжанської міської ради від 12.06.2014 № 42/92 між позивачем та ОСОБА_2 27.11.2015 було укладено Договір суборенди землі, а саме: земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0225 га. Зазначений Договір суборенди укладено в межах строку дії Договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2, до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Право суборенди позивача на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2015, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.12.2015 № 50433861.

У зв'язку з реалізацією намірів щодо забудови земельної ділянки, а саме - будівництва магазину, відповідно до положень статей 35, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачем 09.06.2017 було зареєстровано повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих будівельних робіт за № ЛГ 103171595212.

На виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 19.09.2017 позивач звернулася до управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради з заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні (суборенді) позивача. До вказаної заяви, окрім інших необхідних документів, відповідно до вимог частини третьої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивачем було надано містобудівний розрахунок з інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Але листом від 29.09.2017 за вих. № 151 управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради відмовило позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку № 39-г по вул. Володимирській (Леніна) м. Рубіжне.

Згідно вказаного листа підставою для відмови зазначено таке: "Розглянувши наданий містобудівний розрахунок слід зазначити, що розміщення об'єкту містобудування (магазин продовольчих товарів) в районі будинку 39г по вул. Володимирській не відповідає вимогам п. 2* додатку 3.1, п. 3.8*, п. 3.11* ДБН 360-92**".

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області в особі управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Рубіжанської міської ради Луганської області в особі управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради в наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку АДРЕСА_1, викладену в листі від 29.09.2017 № 151. Зобов'язано Рубіжанську міську раду Луганської області в особі управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2017 про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку АДРЕСА_1.

На виконання вказаного рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача від 19.09.2017 про видачу містобудівних умов та обмежень земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів. Листом від 20.04.2018 № 119, повторно відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Підставою для відмови відповідачем зазначено "у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні".

Позивач вважає повторну відмову відповідача протиправною.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку № АДРЕСА_1, викладену в листі від 20.04.2018 № 119;

- зобов'язати Рубіжанську міську раду Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку № АДРЕСА_1 від 19.09.2017 на підставі її заяви від 19.09.2017.

Ухвалою суду від 18 червня 2018 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 05 липня 2018 року.

02 липня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 95-97), в якому останній заперечує проти позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На теперішній час на території міста Рубіжне є чинними генеральний план м. Рубіжне, затверджений рішенням Ворошиловградського обласного виконавчого комітету від 08.07.1986, та генеральний план (концепція розвитку) м. Рубіжне, затверджений рішенням 16 сесії Рубіжанської міської ради від 09.04.2017.

На схемі генерального плану відображені об'єкти, що будуються, та запроектовані об'єкти. На території існуючої забудови, обмеженою АДРЕСА_1, не запроектований об'єкт, для будівництва якого позивач звернувся із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

На підставі викладеного та керуючись частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління землеустрою, архітектури та містобудування дійшло висновку про невідповідність намірів забудови ОСОБА_1 містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - генеральному плану.

Розглянувши наданий позивачем містобудівний розрахунок, відповідач дійшов висновку, що розміщення об'єкту містобудування (магазин продовольчих товарів) в районі будинку 39-г по вул. Володимирській не відповідає вимогам п. 2* додатку 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень", а саме: при проектуванні проїздів і пішохідних шляхів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення.

У наданому містобудівному розрахунку (схема генплану розміщення об'єкта містобудування) відсутня можливість проїзду пожежних машин до стін магазину, що проектується.

Також визначена невідповідність будівництва, що проектується, п. 3.11 ДБН 360-92**, яким передбачено, що для під'їзду до груп житлових будинків, великих установ і підприємств обслуговування, торгових центрів треба передбачити основні проїзди, а до будинків, що стоять окремо, - другорядні проїзди, розміри яких приймаються відповідно до таблиці 7.1 цих норм, а саме 3.0-3.5 м. На другорядних (односмугових) проїздах треба передбачати роз'їзні майданчики завширшки 6 і завдовжки 15 м на відстані не більше 75 м один від одного. Тупикові проїзди повинні бути завдовжки не більше 150 м і закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин.

Стосовно невідповідності будівництва п. 3.8* ДБН 360-92** відповідач повідомляє таке.

Розглянувши існуючий стан міста (графічні матеріали генерального плану), земельна ділянка, на якій планується будівництво магазину, знаходиться на території, планувальна структура якої сформована, тому здійснення нового будівництва є реконструкцією житлової забудови, що склалася.

Пунктом 3.8* ДБН 360-92** встановлено, що реконструкція житлової забудови, яка склалася, повинна передбачати: планомірне упорядкування територій; модернізацію старих капітальних будинків; знесення частини придатного для експлуатації фонду з метою вирішення невідкладних загальноміських потреб; винос або перепрофілювання шкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухово -, пожежонебезпечному відношенні об'єктів; використання вивільнюваних ділянок для розміщення нового житлового і культурно-побутового будівництва, озеленення, улаштування спортивних і дитячих майданчиків, куточків відпочинку тощо. Тобто, для нового будівництва повинні використовуватися вивільнювані у ході проведення реконструкції забудови, що склалися, земельні ділянки, а не вільні від забудови земельні ділянки, як у випадку будівництва магазину по вул. Володимирській, в районі житлового будинку 39 г.

Таким чином, відповідач вважає, що відмова в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є обґрунтованою та законною та просить у задоволенні позову відмовити.

05 липня 2018 року підготовче засідання відкладено до 16 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 16 липня 2018 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 липня 2018 року.

У судове засідання позивач та представник позивача не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради від 21.08.2007 № 738 ОСОБА_2 було надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва магазину по вул. Леніна, в районі буд. 39-г, та відділом містобудування та архітектури Рубіжанської міської ради Луганської області (а.с. 15).

Також відповідно до висновку Відділу містобудування та архітектури Рубіжанської міської ради Луганської області від 22.08.2007 № 600, Відділу містобудування та архітектури Рубіжанської міської ради Луганської області погодив відведення в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0225 га під будівництво магазину продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1. У висновку також зазначено, що земельна ділянка за своїм цільовим призначенням не суперечить містобудівній документації, діючим містобудівним нормам і правилам, обмежень на використання земельної ділянки не має (а.с. 17).

У висновку Рубіжанської міськСЕС № 28 від 14 квітня 2008 року зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 придатна для відведення земельної ділянки для будівництва магазину (а.с. 18).

Висновком до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відділу містобудування і архітектури Рубіжанської міської ради № 136 від 03.04.2008 (а.с. 19).

13.01.2009 на підставі рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.11.2008 № 43/31 фізична особа ОСОБА_2 уклав із Рубіжанською міською радою Договір оренди землі, зареєстрований у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 040942000002, за умовами якого ОСОБА_2 як орендар прийняв у строкове платне користування строком на 25 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0225 га, для будівництва магазину (а.с. 20-23).

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 12.06.2014 № 42/92 ОСОБА_2 надано згоду на передачу вказаної земельної ділянки в суборенду громадянці ОСОБА_1 (позивачу) на умовах, обмежених Договором оренди землі від 13.01.2009 № 040942000002, укладеним між Рубіжанською міською радою та ОСОБА_2 (а.с. 30). Тобто у строкове платне користування строком на 25 років загальною площею 0,0225 га, для будівництва магазину.

На підставі вказаного рішення Рубіжанської міської ради від 12.06.2014 № 42/92 між позивачем та ОСОБА_2 27.11.2015 було укладено Договір суборенди землі, а саме: земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0225 га. Зазначений Договір суборенди укладено в межах строку дії Договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31-32).

Право суборенди позивача на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2015, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.12.2015 № 50433861 (а.с. 35).

Відповідно до положень статей 35, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивачем 09.06.2017 було зареєстровано повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих будівельних робіт за № ЛГ 103171595212 (а.с. 36).

19.09.2017 позивач звернулася до управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради з заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні (суборенді) позивача. До вказаної заяви позивач додала копію паспорту і коду, копію договору оренди і суборенди землі, копію повідомлення про початок виконання підготовчих/будівельних робіт, витяг з державного реєстру від 2014, 2015 років, копію рішення від 12.06.2014 № 42/92, витяг з ДЗК, містобудівний розрахунок (а.с. 38).

Листом від 29.09.2017 № 151 управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради відмовило позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку № 39-г по вул. Володимирській (Леніна) м. Рубіжне. Підставою для відмови зазначено таке: "Розглянувши наданий містобудівний розрахунок слід зазначити, що розміщення об'єкту містобудування (магазин продовольчих товарів) в районі будинку 39-г по вул. Володимирській не відповідає вимогам п. 2* додатку 3.1, п. 3.8*, п. 3.11* ДБН 360-92**" (а.с. 62-63).

Рішенням Рубіжанської міської ради від 16.05.2013 № 32/33 вирішено вважати Генеральний план м. Рубіжне, затверджений рішенням Ворошиловградського обласного виконкому № 266 від 08.07.1986 та Генеральний план (концепція розвитку) м. Рубіжне, затверджений рішенням 16 сесії Рубіжанської міської ради від 09.04.2003 придатним для подальшого використання при вирішенні питань розвитку та містобудівельного освоєння територій до моменту розробки проекту змін у Генеральний план м. Рубіжне, проведення суспільних обговорень, експертизи та затвердження (а.с. 80).

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області в особі управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Рубіжанської міської ради Луганської області в особі управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради в наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку АДРЕСА_1, викладену в листі від 29.09.2017 № 151. Зобов'язано Рубіжанську міську раду Луганської області в особі управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2017 про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку АДРЕСА_1 (а.с. 81-85).

На виконання вказаного Рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача від 19.09.2017 про видачу містобудівних умов та обмежень земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів. Листом від 20.04.2018 № 119, повторно відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Підставою для відмови відповідачем зазначено "у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні" (а.с. 86-87).

Вирішуючи питання щодо правомірності вказаних дій та рішення відповідача щодо відмови в наданні позивачеві містобудівних умов та обмежень, суд керується таким.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI, який застосовується судом у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Статтею 29 Закону № 3038-VI передбачено, що основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

На час виникнення спірних правовідносин також діяв Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 р. за № 912/19650 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2.1 вказаного Порядку містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до п. 2.4 Порядку розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Судом встановлено, що позивачем подано всі необхідні документи визначені статтею 26 Закону № 3038-VI для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Щодо посилань відповідача у своєму відзиві на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ч. ч. 1, 2 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В межах вирішення справи «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

У справі «Megadat.com. S.r.l. проти Молдови» Європейський Суд з прав людини також наголосив, що здійснюючи свої визначені законом повноваження щодо контролю за майном, якими органи державної влади наділені відповідно до абзацу 2 статті 1 Протоколу, вони повинні діяти своєчасно, у належний спосіб та послідовно, аби не допускати порушення законних прав та інтересів власника.

У своєму відзиві відповідач посилається на те, що на території міста Рубіжне є чинними генеральний план м. Рубіжне, затверджений рішенням Ворошиловградського обласного виконкому № 266 від 08.07.1986 та Генеральний план (концепція розвитку) м. Рубіжне, затверджений рішенням 16 сесії Рубіжанської міської ради від 09.04.2003. На підставі, яких відповідач дійшов висновку про невідповідність намірів забудови генеральному плану міста.

Як зазначено вище, рішеннями Рубіжанської міської ради від 21.08.2007 № 738 та від 26.11.2008 № 43/31 було дозволено ОСОБА_2 проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва магазину продовольчих товарів та надано останньому в оренду строком на 25 років земельну ділянку, загальною площею 0,0225 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва магазину, що також визначено договором оренди землі від 13.01.2009 № 040942000002 укладеного між Рубіжанською міською радою та ОСОБА_2.

Також, висновком комісії виконкому Рубіжанської міської ради було зазначено, що спірна земельна ділянка придатна для будівництва магазину продтоварів (а.с. 16).

Крім того, відповідно до висновку Відділу містобудування та архітектури Рубіжанської міської ради Луганської області від 22.08.2007 № 600, було погоджено відведення в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0225 га під будівництво магазину продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 та зазначено, що земельна ділянка за своїм цільовим призначенням не суперечить містобудівній документації, діючим містобудівним нормам і правилам, обмежень на використання земельної ділянки не має (а.с. 17).

В подальшому відповідач своїм рішенням від 12.06.2014 № 42/92 надав згоду ОСОБА_3 на передачу земельної ділянки, площею 0,0225 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в суборенду громадянці ОСОБА_1 на умовах обмежених договором оренди землі № 040942000002 від 13.01.2009, укладеного між Рубіжанською міською радою та ОСОБА_3. Суд зазначає, що при укладенні договору суборенди землі від 27.11.2015 з ОСОБА_1 відповідач фактично погодився на умови зазначеного договору.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої, восьмої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Як передбачено статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

З матеріалів справи судом встановлено, що детальний план територій у межах вказаного населеного пункту щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Рубіжне, вул. Володимирська (Леніна), 13-г, не розроблявся з 1986 року.

Однак, на думку суду, сама по собі відсутність детального плану території, розроблення та затвердження якого відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування (частина восьма статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), в розумінні частини п'ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки таке рішення приймається виключно у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, так як і не може бути підставою для скасування уже виданих містобудівних умов та обмежень.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Статтею 38 ЗК України передбачається, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що землі житлової та громадської забудови призначенні для будівництва, в тому числі громадських будівель та споруд.

Додатком А ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди» до видів громадських будинків та споруд віднесено, зокрема, будинки для підприємств роздрібної торгівлі.

Отже, відповідність намірів позивача щодо забудови вищевказаної земельної ділянки відповідають положенням містобудівної документації та цільовому призначенню земельної ділянки.

Зі змісту статей 18 та 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. В свою чергу, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Положеннями частин третьої та четвертої цієї ж статті встановлено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Таким чином, суд вважає, що забудовники земельної ділянки, які у встановленому законодавством порядку одержали документ про право користування земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням, не можуть нести відповідальності та зазнавати негативних наслідків у зв'язку з відсутністю не з їх вини детального плану території.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем порушено принцип законної послідовності своїх дій, оскільки в даних спірних правовідносинах має місце втручання державного органу в право набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Отже, відмова відповідача у видачі позивачеві містобудівних умов та обмежень є протиправною, такою, що суперечить вимогам закону.

Таку саме позицію висловив Верховний Суд висловив в постанові від 11.04.2018 по справі № 803/1231/17.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1409,60 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1057730099.1 (а.с. 3).

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку АДРЕСА_1, викладену в листі від 20.04.2018 № 119.

Зобов'язати Рубіжанську міську раду Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва магазину продовольчих товарів в районі будинку № АДРЕСА_1 на підставі її заяви від 19.09.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанської міської ради Луганської області в особі Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26023286, місцезнаходження юридичної особи 93000, Луганська обл., місто Рубіжне, площа Володимирська, будинок 2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Ірметова