Рішення № 75772433, 08.08.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/5362/18

Провадження № 2/243/2026/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 серпня 2018 року м. Слов'янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона працювала у ВАТ «Содовий завод» на посаді прибиральниці службових приміщень з 17 вересня 1952 року по 04 серпня 1997 року. З 1997 року працівникам почали нерегулярно виплачувати заробітну плату.

Рішенням Слов'янського міського суду, справа № 2-2741-98 від 17 листопада 1998 року вирішено стягнути ВАТ «Содовий завод» на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 697 гривня 79 копійок. Виконавчий лист за рішенням Слов'янського міського суду було своєчасно надано до відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції та він був взятий до виконання, але на теперішній час рішення суду не виконано.

24 січня 2013 року позивачем одержано лист № 11-05-00801 Фонду Державного майна України в Донецькій області, в якому йдеться про те, що станом на 01 січня 2013 року у реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100 відсотків статутного капіталу ВАТ «Содовий завод».

10 вересня 2013 року колектив працівників ВАТ «Содовий завод» звернувся зі скаргою на невиконання Рішень Слов'янського міськрайонного суду до Президента України. 07 жовтня 2013 року ними отримана відповідь з Прокуратури в Донецькій області, відповідно до якої їх колективна скарга направлена до Головного Управління юстиції в Донецькій області за належністю. 18 жовтня 2013 року одержано лист від Державної виконавчої служби України на ім'я ОСОБА_3 (для інформування інших), відповідно до якого постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом.

Керуючись п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. У

відповідності до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 08.03.2011) всі виконавчі документи, згідно акту передачі виконавчих документів від 21 березня 20013 року, передані арбітражному керуючому ВАТ «Содовий завод».

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ліквідатора ВАТ «Содовий завод» з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, але отримала відмову. В довідці ліквідатора йдеться про те, що «… рішення Слов'янського міського суду, справа № 2-2741-98 від 17 листопада 1998 року по виконавчому листу про стягнення з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 697 гривень 79 копійок виконати не має можливості, оскільки у цілому заборгованість по заробітній платі станом на 01 грудня 2017 рокускладає 3 941,0 тисяч гривень. Враховуючи викладене…виконати рішення суду по справі відносно ОСОБА_1 не має можливості…».

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду, провадження № 2/243/549/2018, номер справи 243/10569/17 від 19 січня 2018 року вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 646 гривень 80 копійок та індексацію заробітної плати у сумі 17 244 гривні 11 копійки.

Виконавчий лист за рішенням суду було своєчасно надано до ліквідаційної комісії ВАТ «Содовий завод» та він був взятий до виконання.

19 квітня 2018 року ОСОБА_1 знову отримала довідку ліквідатора, в якій йдеться про те, що «…рішення Слов’янського міськрайонного суду, провадження № 2/243/549/2018, номер справи 243/10569/17 від 19 січня 2018 року по виконавчому листу про стягнення з ВАТ «Содовий завод» заборгованості по заробітній платі у сумі 646 гривень 80 копійок та індексації заробітної плати у сумі 17 244 гривень 11 копійок виконати не має можливості, оскільки у цілому заборгованість по заробітній платі станом на 01 квітня 2018 року складає 394 000 тисячі гривень. Враховуючи вищесказане…виконати рішення суду по справі відносно ОСОБА_1 не має можливості…».

Зазначає, що ОСОБА_2 відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави. Виплату заборгованості по заробітній платі вона чекає більше десяти років та за цей час інфляція поглинула нараховану заробітну плату.

Просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 646 гривень 80 копійок та індексацію заробітної плати у сумі 17 244 гривень 11 копійок.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.19).

Представник відповідача ОСОБА_2 Україна в особі Державної Казначейської служби України належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явився, заяв про відкладення або перенесення судового розгляду до суду не надходило (а.с.25).

Представник третьої особи Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4, який діє на підставі Довіреності від 29 грудня 2017 року, до суду не з’явився, хоча був повідомлений про дату та час слухання справи належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 27).

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2018 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, але в судове засідання не з’явився без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив на позов та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов’язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов’язків, передбачений пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку ОСОБА_2.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2018 року, вбачається, що з ВАТ «Содовий завод» стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 646 гривень 80 копійок та індексацію заробітної плати у сумі 17 244 гривень 11 копійок (а.с.7-9).

Відповідно Довідки ВАТ «Содовий завод» № 01-23/167 від 19 квітня 2018 року виданої ОСОБА_1 про те, що Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, справа № 243/11582/17, провадження № 2/243/549/2017 від 19 січня 2018 року за виконавчим листом про стягнення з ВАТ «Содовий завод» заборгованості по заробітній платі у сумі 646 гривень 80 копійок та індексації заробітної плати у сумі 17 244 гривень 11 копійок на даний час виконати не має можливості (а.с.10).

З листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області № 11-05-00801 від 24 січня 2013 року вбачається, що станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ «Содовий завод» (а.с.11).

Відповідно до повідомлення Головного Управління Юстиції у Донецькій області № К-326-3992 від 18 жовтня 2013 року вбачається, що Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року 5/174Б Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» визнано банкрутом (а.с.5-6).

Нормами ст. 619 ЦК України регулюються правовідносини зобов’язального характеру, за якими договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 176 ЦК України розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, АРК, територіальних громад та створених ними юридичних осіб - ОСОБА_2, АРК, територіальні громади не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, ст. 176 ЦК України закріплено загальну норму про розмежування відповідальності публічно-правових утворень за своїми зобов’язаннями та створених ними юридичних осіб. Цивільний кодекс України передбачає загальне правило, згідно з яким держава, інші публічно-правові утворення (АРК, територіальні громади) не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб. Ця норма направлена на конкретизацію положень ч. 3 ст. 96 ЦК України згідно з якою юридична особа самостійно відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями його учасника (засновника).

Засновником ВАТ «Содовий завод» є держава в особі Фонду Державного майна України.

Отже органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Проте позовні вимоги ОСОБА_1 пред'явлені до Державного казначейства України, яке в даних правовідносинах не є належним відповідачем, оскільки законодавством не передбачено, що ОСОБА_2 казначейська служба України повинна нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії юридичних осіб.

Відповідно до положення про ОСОБА_2 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковується; Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку та не несе відповідальності за дії органів державної влади, тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України.

Відповідно до положень частини 2 статті 152 ЦК України, частини 2 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

При цьому акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Таким чином, правовідносини, які склалися між ВАТ «Содовий завод» та ОСОБА_2 України - є правовідносини засновника та створеного ним підприємства, за якими засновник не відповідає по боргах підприємства, а підприємство не відповідає по боргах засновника, положення ст.77 ГК України на правовідносини ВАТ «Содовий завод» та Фонду держмайна України не розповсюджуються, тому ОСОБА_2 Україна в силу ст. 176 ЦК України не несе субсидіарну відповідальність по боргах ВАТ «Содовий завод», до того ж Фонд держмайна України не являється правонаступником ВАТ «Содовий завод».

Суд зазначає, що позов подано до Державної казначейської служби України, яка не є засновником ВАТ «Содовий завод» і за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися державними коштами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною другою та третьою статті 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. ОСОБА_2 може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 81 ЦК України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення і правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Відкрите акціонерне товариство «Содовий завод» не являється юридичною особою публічного права (державним підприємством), тому положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо гарантування державою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника - державного підприємства на спірні правовідносини не поширюється.

Крім того, стаття 4 вказаного Закону передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених ним, а не шляхом звернення з новим позовом до Державної казначейської служби України про стягнення коштів.

Суд також зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1, які є предметом даного судового розгляду, є тотожними із вимогами до ВАТ «Содовий завод», вже були предметом судового розгляду і задоволені в повному обсязі Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2018 року.

У зв’язку з викладеним, підстави для задоволення позову стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та індексації заробітної плати у суду відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, а тому їх слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст.ст. 2, 81, 152, 619 ЦК України, Положенням про ОСОБА_2 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, ст.ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_5