Рішення № 75772086, 03.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/961/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2018 року №0086061307, №0086251307, вимоги від 19.02.2018 року №0086431307 та рішення про застосування штрафних санкцій від 19.02.2018 року №0086391307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 26.12.2017 року по 17.01.2018 року у позивача проходила планова виїзна перевірка. За її результатами складений акт ГУ ДФС у Волинській області від 24.01.2018 року № 1273/03-20-13-07/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.12.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вищевказаний період.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0086061307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 468 726,28 грн. з яких 374 981,02 грн. - за основним платежем та 93 745,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); від 19.02.2018 року №0086181307 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн.; від 19.02.2018 року №0087141307 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн.; від 19.02.2018 року №0086251307 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 36 633,90 грн. з яких 29 307,12 грн. - за основним платежем та 7 326,78 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19.02.2018 року №0086431307 на суму 110 609,52 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.02.2018 року №0086391307 на суму 26 905,78 грн.

Із податковими повідомленнями-рішеннями від 19.02.2018 року № НОМЕР_2 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн. та від 19.02.2018 року №0087141307 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. ФОП ОСОБА_1 погодилася та сплатила їх.

Проте, із рештою податкових повідомлень-рішень, вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску вона не погодилася та подала скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 17.04.2018 року №5545/М/99-99-1102-0225 «Про результати розгляду скарги» скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Позивач вважає необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки, оскільки нею під час здійснення господарської діяльності не було занижено податок з доходів фізичних осіб, а відповідно донарахування військового збору та єдиного внеску також є неправомірним, а відтак, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнали, просили суд в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що у період з 26.12.2017 року по 17.01.2018 року проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.12.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року. За її результатами складений акт ГУ ДФС у Волинській області від 24.01.2018 року № 1273/03-20-13-07/НОМЕР_1.

Контролюючим органом було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму - 374 981,02 грн., в тому числі за 2015 рік - 185 447,15 грн. та за 2016 року – 189 533,87 грн.; п. 2 ч. 1 ст.. 7, п. 2, 3, 9 ст. 9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донарахованню підлягає єдиний внесок на загальну суму 110 609,52 грн., в тому числі за 2015 р. на 47 838,78 грн. та за 2016 р. - 62770,74 грн.; пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX перехідних положень ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на 29 307,12 грн., в тому числі за 2015 рік – 13 512,63 грн. та за 2016 рік – 15 794,49 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0086061307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 468 726,28 грн. з яких 374 981,02 грн. - за основним платежем та 93 745,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); від 19.02.2018 року №0086181307 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн.; від 19.02.2018 року №0087141307 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн.; від 19.02.2018 року №0086251307 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 36 633,90 грн. з яких 29 307,12 грн. - за основним платежем та 7 326,78 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19.02.2018 року №0086431307 на суму 110 609,52 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.02.2018 року №0086391307 на суму 26 905,78 грн.

Із податковими повідомленнями-рішеннями від 19.02.2018 року № НОМЕР_2 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн. та від 19.02.2018 року №0087141307 - яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. ФОП ОСОБА_1 погодилася та сплатила їх.

Проте, із рештою податкових повідомлень-рішень, вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску вона не погодилася та подала скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 17.04.2018 року №5545/М/99-99-1102-0225 «Про результати розгляду скарги» скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписи п.75.1 ст.75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 вказаного Кодексу передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зазначеним підпунктом статті 75 ПК України також передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України визначено підстави проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Щодо заниження податку з доходів фізичних осіб.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року встановленими в ході перевірки, встановлено їх завищення за 2015-2016 роки на загальну суму 1 953 807,71 грн., в тому числі за 2015 рік на 900 841,75 грн. та за 2016 рік на 1 052 965,96 грн.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 164.1. пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.1 статті 177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

п.177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

- п.п.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (тобто собівартість придбаних для подальшої реалізації товарів);

- п.п.177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- п.п.177.4.3. суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (Підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016);

- п.п.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.п.177.4.5п.177.4ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, слід прийти до висновку, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг. У відповідній графі Книги обліку доходів і витрат відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Системний аналіз наведених норм права у їх взаємозв'язку дозволяє дійти висновку, що фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, перелік яких визначено у пунктах 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що позивачем до перевірки були надані авансові звіти та підтверджуючі витрати документи за 2014-2016 роки, проте ревізорами вони були взяті і відображені до акта перевірки вибірково і на значно меншу суму від поданих фактичних витрат. Тому позивачем було подано до відповідного заперечення на акт перевірки в якому зазначено про необхідність бути присутнім на розгляді заперечень та подання решти неврахованих перевіркою документів по фактичних витратах.

З оглянутих в судовому засіданні копії заперечення до акта перевірки вбачається, що вони були отримані податковим органом 05.02.2018 року, що й не заперечується представниками сторін. В даних запереченнях ФОП ОСОБА_1 зазначає, що у зв’язку із значною кількістю первинних документів, що підтверджують витрати, остання не може додати їх до заперечення, тому просила повідомити про дату, час та місце розгляду вказаних заперечень.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що податковим органом направлявся лист до позивача за №568 від 07.02.2018 року з повідомленням, що о 15 год. 13.02.2018 року відбудеться розгляд заперечень до акту перевірки.

Як встановлено в судовому засіданні, доказів вручення позивачу зазначеного листа не надано, відтак позивач чи її представник на розгляді заперечень не були присутні, тому відповідачем були прийняті оскаржувані рішення.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що оскільки лише про частину понесених позивачем витрат зазначено в акті перевірки, тому інша частина валових витрат у формі авансових звітів, доданих до них чеків, посвідчень про відрядження водіїв та платіжних доручень всього на загальну суму 2 727 053,70 грн. за 2015 рік та на суму 2 942 400,48 грн. за 2016 рік було подано безпосередньо до позову та в судовому засіданні. При цьому, підтвердив, що за 2016 рік фактичні витрати є більшими від задекларованих у річній декларації. Погодився, що за 2015 рік структура понесених витрат є меншою від задекларованих підприємцем в річній декларації, а саме в декларації зазначила підприємець 2 895 264 грн., витрат а подано документів по витратах лише на 2 727 050,70 грн. Тому вважає, що лише з цієї різниці 168 210 грн., контролюючий орган мав право нарахувати порушення. Підтвердив, що вимогу ревізорів про необхідність подання документів що підтверджують показники господарської діяльності у встановленому законодавством порядку від відповідача ФОП ОСОБА_1 не отримувала та підпис під нею не ставила. Вважають, що дана вимога була зроблена представниками відповідача вже після подання позову, щоб показати законність нарахування сум у податкових повідомленнях-рішеннях.

У відповідності до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України (в редакції на момент здачі авансових звітів), податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), і обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у І вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі і електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх І придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.

До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження | за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену цим підпунктом.

Сума добових визначається в разі відрядження:

у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю

роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов’язково необхідно здійснити страхування життя або здоров'я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), то витрати на таке страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника податку.

За запитом представника контролюючого органу роботодавець/сторона, що відряджає, забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових ^ коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Як вбачається з матеріалів перевірки та пояснень наданих представниками сторін в судових засіданнях, підстави для збільшення позивачу зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору ґрунтуються на одних і тих же висновках про заниження позивачем у 2015 році чистого оподатковуваного доходу як бази оподаткування вказаними податками і зборами.

Одразу ж слід зазначити, що ревізорами відповідача не встановлено порушень законодавства у позивача при формуванні показників доходу в перевірених податкових періодах.

Натомість, виходячи із висновків акту перевірки та доводів відповідача, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.

З оглянутого судом додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік ФОП ОСОБА_1 було задекларовано в тому числі: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції – 2 895 264 грн., а за 2016 рік – 3 213 965 грн.

В ході судового розгляду справи представником позивача на підтвердження вартості витрат долучено до матеріалів справи копії авансових звітів та платіжних доручень за 2015-2016 роки, які оглянуті судом, та які не були взяті до уваги контролюючим органом при проведенні перевірки, всього на загальну суму 2 727 053,70 грн. за 2015 рік, при тому, що задекларовано підприємцем витрат за 2015 рік на загальну суму 2 895 264 грн. Таким чином різниця становить 168 210,30 грн., яку позивачем не підтверджено в ході судового розгляду справи та не надано письмового підтвердження таких витрат.

На підставі наведеного суд вважає, що витрати в розмірі 2 727 053,70 грн., які позивач понесла у результаті ведення господарської діяльності за 2015 рік правомірно включено до складу витрат, а тому вони підлягають врахуванню під час визначення чистого оподатковуваного доходу та нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та інших нарахувань, як і витрати за 2016 рік в сумі 3 221 652,78 грн.

Згідно розрахунку проведеного представником ГУ ДФС у Волинській області в судовому засіданні виходячи з суми непідтверджених витрат – 168 210,30 грн. вбачається, що податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2015 рік за заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу за 2015 рік з суми 168 210,30 грн. слід нарахувати: 25 231,55 грн. ПДФО за основним платежем (168 210,30 х 15%) та 6 307, 88 грн. штрафних санкцій (25 231,55 грн. х 25%).

Враховуючи зазначене, відповідач протиправно нарахував позивачу в податковому повідомленні-рішенні від 19.02.2018 року №0086061307 податок на доходи фізичних осіб в розмірі 437 186,85 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 349 749,47 грн., та 87 437,38 грн. - за штрафними санкціями, а тому слід скасувати таке податкове повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо заниження військового збору та донарахування єдиного внеску.

З 03 серпня 2014 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 31 липня 2014 року №1621-VII, якими підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого(у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Так, відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.4 та 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, а саме, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, тобто, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску відповідно до статті 6 Закону №2464-VI зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною третьою статті 7 Закону №2464-VI визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як встановлено пунктом 4 частини першої статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно розрахунку проведеного представником ГУ ДФС у Волинській області в судовому засіданні, виходячи з суми непідтверджених витрат – 168 210,30 грн. встановлено, по військовому збору за 2015 рік заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу за 2015 рік на суму 168 210,30 грн. слід нарахувати: 2 523,15 грн. військовий збір за основним платежем (168 210,30 х 1,5%) та 630,79 грн. штрафних санкцій (2 523,15 грн. х 25%).

Оскільки судом встановлено, що позивач правомірно включив до складу витрат за 2015 рік витрати в розмірі 2 727 053,70 грн., тому відповідач помилково, без врахування цієї суми, нарахував позивачу податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2018 року №0086251307 військовий збір в розмірі 33 479,96 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в сумі 26 783,97 грн., та 6 695,99 грн. - за штрафними санкціями, а тому підлягає скасуванню зазначене податкове повідомлення-рішення в цій частині.

Крім того, згідно розрахунку проведеного представником ГУ ДФС у Волинській області в судовому засіданні виходячи з суми непідтверджених витрат – 168 210,30 грн. встановлено, по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2015 рік заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу за 2015 рік на суму 168 210,30 грн. Тому, слід нарахувати: 47 838,78 грн. єдиний внесок за основним платежем (89 995 грн. максимальна ставка ЄСВ за 2015 рік – 42 156,36 грн. задекларованого ЄСВ позивачем) та 14 351,63 грн. штрафних санкцій (47 838,78 грн. х 30%).

Також позивачу протиправно донараховано у вимозі від 19.02.2018 року №0086431307 про сплату боргу (недоїмки) суми в розмірі 48 419,11 грн. В результаті чого також є протиправним нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 12 554,15 грн. відповідно до рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 19.02.2018 року №0086391307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині нарахування грошових зобов'язань. Відтак, вказана вимога та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають визнанню протиправними та скасуванню в цій частині.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (частини 1, 2 статті 77 КАС України)

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на Підприємство.

Беручи до уваги обставини викладені вище, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №0071001207, яким визначено ПП «Гранд Авто» суму завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 625 867 грн., яке з огляду на його безпідставність підлягає скасуванню.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0086061307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 437 186,85 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 349 749,47 грн., та за штрафними санкціями в сумі 87 437,38 грн., податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0086251307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 33 479,96 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в сумі 26 783,97 грн., та за штрафними санкціями в сумі 6 695,99 грн.; вимоги від 19.02.2018 року №0086431307 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 48 419,11 грн.; рішення від 19.02.2018 року №0086391307 про застосування штрафних санкцій в сумі 12 554,15 грн., які слід визнати протиправними та скасувати. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов частково на загальну суму грошових зобов'язань, визначених позивачу в оскаржуваних рішеннях в розмірі 531 640,07 грн., тому на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 5 316,58 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №114 від 25.05.2018 року.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 19.02.2018 року №0086061307, в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 437 186,85 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 349 749,47 грн., та за штрафними санкціями в сумі 87 437,38 грн. та №0086251307, в частині грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 33 479,96 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в сумі 26 783,97 грн., та за штрафними санкціями в сумі 6 695,99 грн..

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 19.02.2018 року №0086431307 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 48 419,11 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 19.02.2018 року №0086391307 про застосування штрафних санкцій в частині в сумі 12 554,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 316,58 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, будинок 2/62, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач ОСОБА_2 управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859)

ОСОБА_3 Костюкевич

Повне рішення суду складено 08.08.2018 року.