Постанова № 75771632, 08.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/1376/17

Провадження № 22-ц/772/1639/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 рокуСправа № 137/1376/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Берегового О.Ю., Медяного В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Вінниці цивільну справу №137/1376/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення витрат понесених на лікування, поховання спадкодавця та проведення поминальних обідів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року, яке ухвалене суддею Гопкіним П.В. в приміщенні Літинського районного суду Вінницької області о 17 год. 36 хв.,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення витрат понесених на лікування, поховання спадкодавця та проведення поминальних обідів, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна сестра ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3 являється спадкоємцем другої черги. Після смерті спадкодавця в шестимісячний строк подала до Літинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Після звернення до нотаріальної контори їй стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини також звернулась ОСОБА_4, спадкоємець за заповітом.

За життя ОСОБА_6 все своє майно де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_4

Позивач зазначає, що не дивлячись на той факт, що ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_4 все своє майно, остання не проявила ніякого бажання взяти на себе фінансові витрати, пов'язані з лікуванням та в похованні покійної, у зв'язку з чим всі витрати, які були пов'язані з лікуванням її сестри у Літинській центральній районній лікарні, а також похованням та провенням поминальних обідів були понесені особисто позивачем ОСОБА_3

Просила стягнути з відповідача на свою користь витрати на поховання, проведення поминальних обідів та на лікування спадкодавця ОСОБА_6, які складаються з: 14730 грн. - на поховання та проведення поминальних обідів; 6106,75 грн. кошти сплаченні на лікування ОСОБА_6 Також просила суд стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6255 грн. у відшкодування витрат на поховання ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2; 6106,75 грн. у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 на час лікування в Комунальному закладі «Літинська центральна районна лікарня» з 11 липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2; 8227,67 грн. у відшкодування витрат за надання правової допомоги; 386,30 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення Літинського районного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року не відповідає вимогам закону через невідповідність висновків викладених в рішенні суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду змінити, стягнувши з неї на користь позивача ОСОБА_3 1555 грн. у відшкодування витрат на поховання ОСОБА_6, 48,64 грн. судового збору, 367,46 грн. витрат на правову допомогу, а у відшкодуванні витрат на лікування ОСОБА_6 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

У зв'язку з розглядом справи в порядку ст. 369 ЦПК України учасники справи в судове засідання не викликалися та не повідомлялись про дату розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрат на поминальні обіди в сумі 8115 грн. не перевіряється, оскільки сторонами не оскаржується.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 12361,75 грн. витрат на лікування та поховання ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст.1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати витрати, які були зроблені іншою особою на лікування та поховання спадкодавця, зазначивши, що така сума доведена та документально підтверджена.

Колегія суддів, частково не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно заповіту від 02 лютого 2015 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що її буде належати на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_4 (а.с.84 на звороті).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданим 27 липня 2016 року виконавчим комітетом Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №21 (а.с.8).

Своєю заявою від 26 вересня 2016 року ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (а.с.87).

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

З спадкової справи №422/2016, заведеної 06 вересня 2016 року після смерті ОСОБА_6 вбачається, що спадкоємцем майна останньої є відповідач ОСОБА_4 (а.с.80-89).

Як вбачається з накладної №25 від 25 липня 2016 року придбано предмети ритуальної належності на суму 6 255 грн. (а.с.50).

Згідно вимог ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що стягуючи з відповідача на користь позивача документально підтвердженні 6255 грн. у відшкодування витрат на поховання ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як спадкоємець першої черги майна померлої ОСОБА_6 зобов'язана відшкодувати розумні витрати, які були зроблені позивачем на її поховання, як передбачено статтею 1232 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження скаржника, що позивач отримала 2300 грн. від Пенсійного фонду, як допомогу на поховання ОСОБА_6, а тому витрати на поховання мають бути зменшені на вказану суму, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підтверджуючих доказів отримання позивачем цих коштів матеріали справи не містять, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6106,75 грн. у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 в Комунальному закладі «Літинська центральна районна лікарня» з 11 липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, виходячи з наступного.

Згідно довідки Літинської ЦРЛ, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с. Сосни, знаходилась на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 11 липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 з діагнозом «Гостре порушення мозкового кровообігу на ґрунті гіпертонічної хвороби ІІІ ст.

Разом з тим, в довідці вказана загальна сума на котру було придбано ліки для ОСОБА_6 за час лікування, а саме в сумі 6106,75 грн. (а.с.47).

Допитані в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 (фізична особа підприємець) підтвердила перелік, вартість ліків та факт їх придбання у неї в аптеці. Свідок ОСОБА_9 - завідуюча неврологічним відділенням Літинської ЦРЛ повідомила, що пацієнтка ОСОБА_6 лікувалась у неї. Підтвердила, що перелік препаратів відповідає історії хвороби, а також те, що медсестрою погоджено ціни препаратів з аптекою.

Проте, колегія суддів, критично ставиться до показів свідків, які були допитані в суді першої інстанції, а також до довідки Літинської ЦРЛ (а.с.47), оскільки обставини придбання ліків в аптеці повинні бути підтвердженні належними, допустимими та достовірними письмовими доказами (ст. ст.77-79 ЦПК України).

В даному випадку позивачем документально не доведено придбання ліків зазначених у довідці Літинської ЦРЛ (а.с.47), в матеріалах справи відсутні накладні, чеки на придбання цих ліків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6106,75 грн. у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними письмовими доказами (ст. ст.77-79 ЦПК України) придбання ліків.

Згідно ч.1 та п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню на суму 6255 грн., тобто на 30,55% (6255 грн.х100/20476,75 грн. ціна позову), тому підлягають зменшенню витрати на професійну правничу допомогу з 8227,67 грн. до 4164,35 грн. (30,55%*13631,25 грн.), а також підлягають зменшенню витрати по оплаті судового збору з 386,30 грн. до 195,52 грн. (30,55%х640 грн.).

Крім того, відповідно до пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 542,50 грн. (на 56,51% задоволено апеляційну скаргу*960 грн. судового збору за апеляційну скаргу) пропорційно до її задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6106,75 грн. у відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу з 8227,67 грн. до 4164,35 грн.

Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судового збору за подання позовної заяви з 386,30 грн. до 195,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 542,50 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 серпня 2018 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Береговий О.Ю.

Медяний В.М.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.