Постанова № 75771579, 09.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/1242/17

Провадження № 22-ц/772/1709/2018

Категорія: 33

Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. О.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 рокуСправа № 147/1242/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів: Медвецького С.К., Панасюка О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, слідчого Тростянецького відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області Шамрієнка Василя Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління національної поліції у Вінницькій області, про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 06 червня 2018 року зі складанням його повного тексту 15 червня 2018 року під головуванням судді цього суду Патраманського І.О.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, слідчого Тростянецького відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області Шамрієнка В.М.(далі - слідчого, слідчого Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Шамрієнка В.М.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління національної поліції (далі - ГУНП) у Вінницькій області, про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування, мотивуючи його тим, що 01.10.2017 року вона звернулася до Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про кримінальне правопорушення, у якій вказала, що приблизно о 05:00 год. 30.09.2017 року по АДРЕСА_1 їй та її хлопцеві ОСОБА_6 були нанесені тілесні ушкодження з хуліганських мотивів ОСОБА_7, який наніс їй один удар правою ногою в щелепу. Після звернення до поліції з повідомленням про вказане правопорушення, вона отримала талон повідомлення № 139, з якого вбачається, що заяву про злочин в порядку ст. 214 КПК України прийняв слідчий слідчого відділення Шамрієнко В.М., про що було здійснено відповідний запис за № 2379 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення від 01.10.2017 року. Однак станом на зазначену дату витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДР) про внесення відомостей про вчинення злочину вона так і не отримала, а тому за її вказівкою її адвокат звернувся до слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області зі скаргою на бездіяльність слідчого Шамрієнка В.М., яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, яка була ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.10. 2017 року задоволена. Бездіяльністю слідчого їй завдана моральна шкода, яку вона зазнала у зв'язку з душевними стражданнями, які вона пережила внаслідок незаконної бездіяльності слідчого, а тому з урахуванням зменшених та уточнених вимог просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь у відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.06.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким пред'явлений нею позов задовольнити.

ГУНП у Вінницькій області та в.о. керівника Бершадської місцевої прокуратури, який за своєю ініціативою вступив у справу до початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції на підставі ч.3 ст. 56 ЦПК України, подали відзиви на апеляційну скаргу, у яких просять її відхилити як безпідставну.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.

Враховуючи ціну пред'явленого ОСОБА_3 позову та те, що цей позов не віднесено до категорії позовів, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, тому відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на адресу Тростянецького відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 подала заяву від 01.10.2017 року, у якій вона повідомляє про те, що приблизно о 05:00 год. 30.09.2017 року по АДРЕСА_1 їй та її хлопцеві ОСОБА_6 були нанесені тілесні ушкодження з хуліганських мотивів ОСОБА_7, який наніс їй один удар правою ногою в щелепу, тобто вчинено злочин, передбачений ч. 3 ст. 296 КК України, а тому вона просить внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за фактом її побиття, надати відповідний витяг з ЄРДР, талон-повідомлення з реєстраційним номером даної заяви, визнати потерпілою та вручити пам'ятку про її права, надати направлення на проведення судово-медичної експертизи(а.с. 5).

Із талону - повідомлення № 139 видно, що її заяву прийнято 01.10.2017 року та зареєстровано за № 2379 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події(а.с. 6).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12017020300000261 01.10.2017 року до ЄРДР внесено відомості про те, що 30.09.2017 року, близько 05 год. ранку в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 знайомою особою з хуліганських мотивів спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців та забоїв в області голови та інших частин тіла(а.с. 32).

Із повідомлення слідчого СВ Тростянецького ВП, капітана поліції Барського О.М. від 01.10.2017 року, за вих. № 4766/208 -2017 від 02.10.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 повідомлена про те, що її заява з приводу хуліганських дій відносно неї розглянута, попередня кваліфікація кримінального правопорушення : ч. 1 ст. 296 КК України(а.с. 33).

02.10.2017 року вказаним слідчим Задоянчук А.В. було допитано як потерпілу, що підтверджується протоколом допиту(а.с. 35).

Із постанови про призначення судово - медичної експертизи від 02.10.2017 року, видно, що слідчим було призначено судово - медичну експертизу ОСОБА_3, до проведення якої залучено завідуючого Ладижинського районного відділення судово - медичної експертизи Юрченка Д.С.(а.с. 36).

Із скарги адвоката Дудіна Л.В. від 10.10.2017 року видно, що він звернувся до слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області та просив визнати бездіяльність слідчого Шамрієнка В.М., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 296 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві ОСОБА_3 від 01.10.2017 року та зобов'язати внести такі відомості(а.с. 7).

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.10.2017 року визнано незаконною бездіяльність слідчого СВ Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Шамрієнка В.М., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язано слідчого внести такі відомості за заявою ОСОБА_3 від 01.10.2017 року.

Суд першої інстанції, встановивши вказані обставини, дійшов вірного висновку, що з аналізу наведених доказів вбачається, що права позивачки, як потерпілої від кримінального правопорушення, не були порушені, оскільки слідчий не допустив вказаної ОСОБА_3 бездіяльності при розслідуванні кримінального провадження за її заявою, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про те, що такий висновок суду суперечить ухвалі слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.10.2017 року, якою визнано незаконною бездіяльність слідчого, оскільки зі змісту цієї ухвали вбачається, що слідчий суддя дійшов у ній висновку про незаконність бездіяльності слідчого абсолютно голослівно, без посилань на жодний доказ, а доводи позивача про невнесення слідчим відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР насправді повністю спростовуються вказаними вище доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції жодним чином не проаналізував відхилені ним докази є неконкретними та необґрунтованими, оскільки апеляційна скарга не містить посилань на те, які саме докази, крім вказаної ухвали слідчого судді, які доводять ті обставини, на які посилалась позивач як на підставу своїх вимог, суд відхилив.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надана мотивована оцінка кожному наданому позивачкою аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову відхиляється з огляду на таке. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи характер оскаржуваного рішення, суд у достатній мірі виконав обов'язок щодо обґрунтування.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень(ч.3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Таку правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16, на яку посилалась позивачка в обґрунтування своєї правової позиції у заяві про зменшення та уточнення позовних вимог. В апеляційній скарзі вона стверджує, що суд не застосував вказані вище норми матеріального права, а керувався лише наступними роз'ясненнями Верховного суду України, що на її думку є підставою для скасування рішення.

За змістом роз'яснень, які містяться у п.п.3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Незважаючи на те, що на порушення вимог ч. 4 ст. 265 ЦПК України щодо змісту мотивувальної частини рішення суд першої інстанції дійсно не послався на вказані вище норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, проте це не призвело до неправильного вирішення спору судом, тому відсутні підстави вважати, що суд неправильно застосував такі норми матеріального права, про що помилково стверджує апелянт, а відтак такі його доводи відхиляються.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : С.К. Медвецький

О.С. Панасюк