Постанова № 75770212, 07.08.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. Справа № 909/522/18

Місто Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання – Борщ І.О.,

представники сторін:

від позивача - не з’явився.

від відповідача – ОСОБА_2 (адвокат)

від третьої особи - не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “КГД-БУД” від 26.06.2018

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2018 про відмову в забезпеченні позову (головуючий суддя Гриняк Б.П.),

за заявою: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД" про забезпечення позову

у справі № 909/522/18

за позовом: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД", вул. Галицька, 58, с. Ямниця, Івано-Франківської області, 77442,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний екмпортно - імпортний банк України ", вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76018

про визнання іпотеки припиненою

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції: до відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "КГД-БУД" подано заяву про забезпечення позову, в якій ТОВ "КГД-БУД" просить заборонити органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти дії з примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області №909/893/17 від 17.01.2018 та виданих на його виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку на підставі іпотечного договору № 5414Z9 від 05.08.2014, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України", зі способом реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, до вступу в законну силу рішення господарського суду у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2018 за заявою: ТОВ "КГД-БУД" про забезпечення позову у справі № 909/522/18 в задоволенні заяви ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю " КГД-БУД" про забезпечення позову відмовлено.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що посилання позивача на те, що у разі задоволення позовних вимог про припинення іпотечного договору, унеможливить витребування позивачем проданого майна (предмет іпотеки) у набувача та відновлення втраченого права власності є безпідставним, оскільки в судовому рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2018 року по справі №909/893/17 встановлено факт необґрунтованості тверджень ТОВ "КГД-БУД" про те, що змінене основне зобов'язання забезпечене іпотекою відбулося за відсутності відповідної умови про порядок збільшення основного зобов'язання в іпотечному договорі без укладання відповідної додаткової угоди до іпотечного договору та відповідної реєстрації вказаних змін. Даним рішенням навпаки встановлено факт, що спільний ліміт за кредитним договорами № 5414К14 від 05.08.14 та №5414К 13 від 05.08.14 не перевищував ліміту встановленого Генеральною угодою.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги: в апеляційній скарзі скаржник ТОВ “КГД-БУД” просить ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2018 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення позову, мотивуючи заяву тим, що питання встановлення судом обставин перевищення чи відсутності перевищення кредитного ліміту є питання розгляду позову про припинення іпотеки по суті. Для вирішення ж питання забезпечення позову про визнання іпотеки припиненою вирішальне значення має саме наявність чи відсутність обставин, які можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду про припинення іпотеки, а не обставин, встановлених судом при розгляді іншої і справи про звернення стягнення на цю іпотеку чи мотивів прийняття рішення про звернення стягнення на іпотеку. Для правильного застосування ст. 136 ГПК України при розгляд і заяви про забезпечення позову вирішальне значення мають не мотиви прийняття рішення чи встановлені судом обставини.

Згідно з узагальненими доводами та запереченнями на апеляційну скаргу, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи це тим, що недопустимим є забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Правомірне зупинення виконання рішення, що набрало законної сили, може бути здійснено тільки шляхом оскарження його в порядку, передбаченому законами України. Натомість дії позивача направлені саме на зупинення виконання судового рішення.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На адресу апеляційного суду 06.08.18 надійшло клопотання ТОВ «КГД-БУД» про розгляд справи у відсутності представника апелянта.

У судове засідання позивач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що: у справі №909/893/17 рішенням Господарським судом Івано-Франківської області від 17.01.2018, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2018, задоволено позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "КГД-БУД" про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Компанія Рона" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 4 840 180,17 доларів США (чотири мільйони вісімсот сорок тисяч сто вісімдесят доларів сімнадцять центів), 99 099,07 євро (дев'яносто дев'ять тисяч дев'яносто дев'ять євро сім центів) та 26 140 202,06 гривень, яка складається із заборгованості: звернуто стягнення на заставне майно за Іпотечним договором №5414Z9 від 05.08.2014р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "КГД - БУД", що належить на праві власності ТОВ "КГД - БУД".

Зокрема, зазначеними рішеннями встановлено, що іпотечний договір №5414Z9 від 05.08.2014р. укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КГД - БУД" , який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 05.08.2014р. та зареєстрований за №450 із змінами і доповненнями та є укладеним в межах повноважень керівника ТОВ "КГД - БУД", а отже правомірними та дійсними. Тому набуті сторонами права та обов'язки згідно з цими договорами повинні виконуватись.

14.06.18 ТОВ «КГД-БУД» подало позовну заяву до ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" про визнання іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору № 5414Z9 від 05.08.2014 (з договорами про внесення змін), припиненою, зазначаючи, що 05.08.2014 року між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «КГД-БУД» укладено іпотечний договір № 5414Z9, яким забезпечено вимоги кредитора, що випливають з генеральної угоди № 5114 N1 від 05.08.2014 та усіх кредитних договорів, що укладені в рамках цієї угоди.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позовних вимог за даним позовом шляхом заборони органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти дії з примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області № 909/893/17 від 17.01.2018 та виданих на його виконання наказів господарського суду про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку на підставі Іпотечного договору № 5414Z9 від 05.08.2014 зі способом реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, до вступу в законну силу рішення господарського суду у даній справі.

Заява обгрунтована тим, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/893/17 від 17.01.2018 на належне позивачу нерухоме майно, яке на підставі іпотечного договору передане в іпотеку, про припинення якої подано позов, звернено стягнення зі способом реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Невжиття заходу забезпечення позову призведе до наслідків, за яких іпотечне майно у процедурі виконавчого провадження буде реалізоване та вибуде з власності позивача, що у разі задоволення позову унеможливить витребування позивачем проданого предмета іпотеки у набувача та відновлення втраченого права власності, оскільки майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, що унеможливить фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову про визнання іпотеки припиненою.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії, як в даному випадку.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, заявник просить забезпечити позов шляхом заборони органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти дії з примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області № 909/893/17 від 17.01.2018 та виданих на його виконання наказів господарського суду.

Згідно статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно статті 3 зазначеного Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, апеляційний суд приймає до уваги доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що фактично дії позивача/заявника спрямовані на зупинення виконання судового рішення в іншій справі, що набрало законної сили.

ГПК України передбачає окреме нормативне положення стосовно регулювання питання зупинення виконання судового рішення. Зокрема, згідно ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У даному контексті слід зазначити, що у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід’ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вже зазначалось, з огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, подані заявником, які б підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. До заяви про забезпечення позову таких доказів заявником долучено не було.

Відтак, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято правильне рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «КГД-БУД» про забезпечення позову.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2018 про відмову в забезпеченні позову у справі № 909/522/18 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для скасування такої немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Судові витрати. Згідно ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “КГД-БУД” від 26.06.2018 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2018 у справі №909/522/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 08.08.2018.