Постанова № 75770102, 08.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа№ 910/3563/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.05.2018 (повний текст рішення складено 01.06.2018)

у справі №910/3563/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

про стягнення 45 948,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення 45 948,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виявленням нестачі товару на суму 45 948,74 грн., перевезення якого здійснював відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 45 948 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 74 коп. збитків та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору в розмірі

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3563/18 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник вказує грубе порушення норм матеріального і процесуального права, висновки викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3563/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3563/18. Роз'яснено учасникам справи, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", як вантажовідправник по залізничним накладним №52089893 від 23.09.2017, №52178985 від 28.09.2017 та №52229713 від 02.10.2017 здійснило відправлення вагонів № 53502266, № 56253834 та № 56256241.

До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничних накладних, а саме: у вагоні №53502266 - 67 750 кг., №56253834 - 65 000 кг., №56256241 67 100 кг., проте після прибуття вагонів на станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці були складені комерційні акти, якими встановлена вагова нестача у спірних вагонах: у вагоні №53502266 -12450 кг., у вагоні №56253834 - 8150 кг., у вагоні №56256241 - 2550 кг., складені комерційні акти №450003/341, №45003/350 та №493102/51.

Відповідно до комерційного акту №450003/341 при контрольному переважуванні вагону №53502266 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 77500 кг, тара - 22200 кг, нетто - 55300 кг, що менше вантажного документу на 12450 кг. Над 1-4 люками виявлене поглиблення по ширині вагону, глибиною 0,8 м. Вагон в технічному відношенні справний. Люки, двері зачинені. Просипання вантажу не було. На станції призначення в розділі Є був зроблений запис, згідно з яким різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту був доданий індекс /362.

Відповідно до комерційного акту №450003/350 при контрольному переважуванні вагону №56253834 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 79050 кг, тара - 22200 кг, нетто - 56850 кг, що менше вантажного документу на 8150 кг. Над 4-7 люками є поглиблення розміром довжиною 650 см, шириною 280 см., глибиною 40-50 см. Вагон в технічному відношенні справний. Просипання вантажу не було. На станції призначення в розділі Є був зроблений запис, згідно з яким різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту був доданий індекс /368.

Відповідно до комерційного акту №493102/51, при контрольному переважуванні вагону №56256241 на справних - 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось тара - 22000 кг, нетто - 64550 кг, що менше вантажного документу на 2550 кг. Над 1 люком виявлене поглиблення довжиною 1,8 м, шириною 2.8 м, глибиною 0,8 м. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Просипання вантажу не було. На станції призначення в розділі Є був зроблений запис, згідно з яким різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту був доданий індекс /373.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагони №№53502266, 56253834 та № 56256241з вантажем (вугілля кам'яне), прибули з недостачею.

За доводами позивача, відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 45 948,74 грн.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення у залізничних накладних зазначено, що маса вантажу (вугілля кам'яного ) у вагоні №53502266 - 67 750 кг., №56253834 - 65 000 кг., №56256241 - 67 100 кг. Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом представника відправника.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при прибутті вагонів з вантажем на станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської, працівниками залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України здійснено перевірку маси вантажу, що надійшов, шляхом контрольного зважування вагону на тензометричних вагонних вагах.

За результатами зважування було встановлено факт недостачі вантажу, що підтверджується підписаними відповідальних осіб залізничної станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці комерційними актами, оригінали яких містяться в матеріалах справи.

Так, відповідно до комерційного акту № 450003/341 при контрольному переважуванні вагону №53502266 виявилось брутто - 77500 кг, тара - 22200 кг, нетто - 55300 кг, що менше вантажного документу на 12450 кг.

Відповідно до комерційного акту №450003/350 при контрольному переважуванні вагону №56253834 виявилось брутто - 79050 кг, тара - 22200 кг, нетто - 56850 кг, що менше вантажного документу на 8150 кг.

Відповідно до комерційного акту №493102/51, при контрольному переважуванні вагону №56256241 виявилось тара - 22000 кг, нетто - 64550 кг, що менше вантажного документу на 2550 кг.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№ 53502266, №56253834 та №56256241.

При цьому колегія суддів зазначає, що заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.

Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно із ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно з ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявна довідка, підписана генеральним директором та начальником відділу економіки та фінансів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", про те, що вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на адресу ВП "Бурштинська ТЕС" ПАТ "Західенерго" у вагоні № 53502266 по накладній № 52089893 становить 2276,23 грн. з ПДВ, у вагоні № 56253834 по накладній № 52178985 - 2584,10 грн. з ПДВ, у вагоні № 56256241 по накладній № 52229713 - 2439,86 грн. з ПДВ.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів. Таким чином, колегія суддів погоджується із наданим розрахунком збитків (вартості недостачі вантажу) у розмірі 45 948,74 грн.

В свою чергу контр-розрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків відповідачем суду не подано.

В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, та є предметом договорів №52089893, №52178985, №52229713, позивачем суду не надано та матеріали справи не містять. Позивачем проведення компенсації в розмірі 45 948, 74 грн. належними доказами не доведено.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що Статут залізниць не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення 45 948,74 грн.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3563/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3563/18 без змін.

Матеріали справи №910/3563/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 08.08.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко