Постанова № 75770033, 19.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. місто Київ Справа №910/20430/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 19.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) у справі №910/20430/17 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

Державна фінансова інспекція України

про стягнення 64070,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (відповідач) про стягнення 98477,91 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг", третя особа - Державна фінансова інспекція України про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 64070,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами здійсненої Державною фінансовою інспекцією України ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України було встановлено, що позивачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг", який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна хендлінгова компанія "Авівахендлінг" завищену вартість послуг з організації аеропортного, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням повітряних суден та екіпажів, вартість яких не визначена умовами договорів на суму 64070,63 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на те, що факт надання послуг за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг, та наявними у справі копіями платіжних доручень, які підтверджують оплату наданих відповідачем послуг. Також відповідач зазначав про відсутність з боку позивача будь-яких зауважень чи заперечень стосовно кількості, якості та вартості наданих відповідачем послуг. Крім того, відповідач посилався на те, що позивачем не доведено факту завдання останньому шкоди в ході виконання укладених між сторонами договорів.

Третя особа- Державна фінансова інспекція України - в письмових поясненнях по суті спору вказувала на те, що позивачем було оплачено вартість послуг, які не визначені умовами договорів на суму 64070,63 грн., що було встановлено в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Рішенням Господарського суду міста Києва 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) у справі №910/20430/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що відповідач надав позивачеві послуги на загальну суму 10088289,25 грн. з яких по договору від 08.10.2012 №130-54/2012 - 2555103,54 грн., від 26.06.2014 №7.1-526/2014 - 7533185,71 грн., вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями Актів здавання-приймання робіт, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно вартості, кількості або якості наданих відповідачем послуг матеріали справи не містять. Разом з тим, позивачем в повному обсязі було оплачено надані відповідачем послуги на загальну суму 10150737,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, та внаслідок чого за даними позивача значиться кредиторська заборгованість по розрахунку з відповідачем в розмірі 41552,07 грн. Позивачем належними і допустимими доказами не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків у вигляді завищення вартості наданих послуг. За таких обставин суд першої інстанції з посиланням на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 64070,63 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) у справі №910/20430/17 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не було враховано доводів позивача про те, що після виконання між сторонами своїх договірних зобов'язань, представником Державної фінансової інспекції України відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.05.2014 по 01.01.2016 від 18.04.2016 № 06-21/29, встановлено, що позивачу нанесено збитки у розмірі 64 070,63 грн., що є сумою сплачених коштів за послуги, які не визначені сторонами в договорі, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 180, ст. 193 Господарського кодексу України , додатку № 2 до договорів № №130-54/2012 від 08.10.2012 та № 7.1 -526/2014 від 26.06.2014. За результатами вказаної перевірки встановлено сплату позивачем на користь відповідача 64 070,63 грн., які позивачем заявлено до стягнення на підставі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, оскільки вказані кошти є збитками позивача. Крім того, скаржник зазначає, що склад цивільного правопорушення доведено актом ревізії (витягом) від 18.04.2016 № 06-21/29 Державної фінансової інспекції України, яка є головним центральним органом виконавчої влади, який має право і може виявити порушення в даній сфері правового регулювання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/20430/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2018, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20430/17, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України, розгляд справи призначено на 26.06.2018.

12.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказував, що судом першої інстанції вірно вирішено спір, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, відповідач посилався на те, що ним належним чином було виконано свої зобов'язання за договорами № 130-54/2012 від 08.10.2012 та № 7.1-526/2014 від 26.06.2014 щодо організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням повітряних суден, вказані послуги прийняті, в т.ч. послуги з перевезення екіпажів повітряних суден по перону на суму 14 116,57 грн., надання наземного блоку живлення на суму 3 200,00 грн., буксирування повітряного судна на суму 31 520,05 грн., використання авіа драбин на суму 564,00 грн., мийка повітряного судна на суму 1 836,67 грн., що підтверджується актами приймання - передавання послуг, які оплачені і що також підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Позивачем жодних претензій стосовно кількості, якості та вартості послуг згідно зазначених договорів не пред'являлось.

20.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державної фінансової інспекції України надійшли письмові пояснення по суті поданої апеляційної скарги, в яких третя особа зазначала про те, що позивачем було оплачено вартість послуг, які не визначені умовами договорів на суму 64070,63 грн., що було встановлено в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Зокрема, третя особа наголошувала, що відповідачем надавались послуги з перевезення екіпажів повітряних суден по перону, надання наземного блоку живлення для забезпечення повітряного судна електроенергією, буксирування повітряного судна, використання авіа драбин, мийка повітряних суден та їх підігрів. Проте, додатком № 2 Переліку видів послуг з організації обслуговування повітряних суден та розмір плати за організацію (забезпечення) наданих послуг до договорів від 08.10.2012 № 130-54/2012 та від 26.06.2014 № 7.1-526/2014 зазначені послуги не передбачені та розмір плати за одиницю названих послуг не визначено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 оголошено перерву до 19.07.2018.

В судовому засіданні 19.07.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.07.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи в судовому засіданні 19.07.2018 надав пояснення по суті спору та поданої апеляційної скарги.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 08.10.2012 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаційна хендлінгова компанія "Авіахендлінг", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" (виконавець) укладено Договір №130-54/2012, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги аеропортів (послуги з організації обслуговування повітряних суден (ПС) та екіпажів ПС авіакомпанії в аеропортах України, іноземних аеропортах, місцях базування ПС), а саме: комплекс послуг з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов'язаних з обслуговування ПС, в аеропортах посадки та зворотного вильоту, а також в аеропорту базування на підставі переліку видів послуг виконавця (Додаток №2) відповідно до заявки замовника (Додаток №1), а замовник зобов'язується сплатити вартість послуг (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору, замовник вказує у заявці маршрут польотів та строк їх виконання, тип ПС, кількість членів екіпажу та службових пасажирів (при наявності), а також інші необхідні послуги.

Умовами п.3.1 Договору сторони погодили, що очікувана ціна договору становить 18986000 грн. у тому числі ПДВ на послуги, які підлягають оподаткуванню.

Ціна договору включає ціну послуг виконавця та ціну отриманих послуг третіх осіб (аеропортів, готелів, паливних компаній та інших), податки і збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені виконавцем, тощо (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата за договором здійснюється в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідної грошової суми на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п.4.2 Договору, замовник щомісячно здійснює попередню оплату за комплекс послуг з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням ПС, в аеропортах посадки та зворотного вильоту, а також в аеропорту базування, в розмірі 50% від вартості запланованих у заявці замовника послуг, розрахованої відповідно до прейскуранту надавача послуг із урахуванням вартості послуг виконавця, визначеній відповідно до умов Додатку №2. Попередня оплата здійснюється до п'ятого числа кожного місяця на підставі рахунку-фактури виконавця.

Остаточна оплата проводиться на підставі рахунку-фактури виконавця протягом двадцяти робочих днів від дати отримання рахунку-фактури на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передавання наданих послуг (п.4.3 Договору).

Згідно з п.10.1 Договору, договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов'язків, що означає надання заявок замовником, надання послуг виконавцем та здійснення остаточних розрахунків за договором на суму, передбачену у п.3.1 Договору.

Сторонами договору було погоджено Додаток №2 "Перелік видів послуг з організації обслуговування повітряних суден та розмір плати за організацію (забезпечення) наданих послуг", Додаток №3 "Перелік ПС, що використовується замовником, їх командирів та посадових осіб", також погоджено орієнтовний очікуваний обсяг робіт замовника для організації забезпечення польотів замовника Додаток №6.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2013 до Договору №130-54/2012 від 08.10.2012 сторони погодили, у зв'язку з введенням в експлуатацію нового типу повітряного судна (гелікоптер BELL-430) та з урахуванням того, що літак АН-26 UR-26531 знаходиться на капітальному ремонті, внести зміни в Додатки №3 та №6 до договору, без зміни істотних умов договору.

26.06.2014 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаційна хендлінгова компанія "Авіахендлінг", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" (виконавець) укладено Договір №7.1-526/2014, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати комплекс послуг у межах України та іноземних аеропортах з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов'язаних з обслуговування (ПС) та екіпажів ПС авіакомпанії "Украерорух" на підставі переліку видів послуг виконавця (Додаток №2) відповідно до заявки замовника (Додаток №1), а замовник зобов'язується сплатити ціну послуг на умовах договору. (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору, замовник вказує у заявці маршрут польотів та строк їх виконання, тип ПС, кількість членів екіпажу та службових пасажирів (при наявності), а також інші необхідні послуги.

Умовами п.3.1 Договору сторони погодили, що очікувана ціна договору становить 25855000 грн. у тому числі ПДВ на послуги, які підлягають оподаткуванню.

Ціна договору включає ціну послуг виконавця та ціну отриманих послуг третіх осіб (аеропортів, готелів, паливних компаній та інших), податки і збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені виконавцем, тощо (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата за договором здійснюється в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідної грошової суми на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п.4.2 Договору, замовник щомісячно здійснює попередню оплату за комплекс послуг з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням ПС, в аеропортах посадки та зворотного вильоту, а також в аеропорту базування, в розмірі 50% від вартості запланованих у заявці замовника послуг, розрахованої відповідно до діючих тарифів надавача послуг із урахуванням вартості послуг виконавця, визначеній відповідно до умов Додатку №2 та умов п.6.3.5. Попередня оплата здійснюється до п'ятого числа кожного місяця на підставі рахунку-фактури виконавця.

Остаточна оплата проводиться на підставі рахунку-фактури виконавця протягом двадцяти робочих днів від дати отримання рахунку-фактури, оформленого належним чином після підписання сторонами Акту приймання-передавання наданих послуг.

Згідно з п.10.1 Договору, договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов'язків, що означає надання заявок замовником, надання послуг виконавцем та здійснення остаточних розрахунків за договором на суму, передбачену у п.3.1 Договору.

Сторонами договору було погоджено Додаток №2 "Перелік видів послуг з організації обслуговування повітряних суден та розмір плати за організацію (забезпечення) наданих послуг", Додаток №3 "Перелік ПС, їх командирів та посадових осіб", також погоджено орієнтовний очікуваний обсяг робіт замовника для організації забезпечення польотів замовника Додаток №6.

Додатковими угодами №1 від 05.02.2015, №2 від 27.04.2015, №3 від 04.12.2015, №4 від 02.06.2016 та №5 від 21.11.2016 до Договору №7.1-526/2014 від 26.06.2014 сторони погодили внести зміни до договору, без зміни істотних умов договору.

Як зазначав позивач у позові, на виконання пункту 2.8 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на 1 квартал 2016 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.05.2014 по 01.01.2016, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в Акті ревізії від 18.04.2016 №06-21/29, та частина яких не була усунута під час проведення контрольного заходу.

Так, зокрема, в Акті ревізії від 18.04.2016 №06-21/29 зазначено наступне:

- під час проведення ревізії було проведено зустрічну звірку в ТОВ АХК "Авіахендлінг" та встановлено що між сторонами укладено Договір №130-54/2012 від 08.12.2012 на загальну суму 18986000 грн. та Договір №7.1-526/2014 від 26.06.2014 на суму 25855000 грн.;

- на підставі укладених договорів в періоді, який звіряється, товариством для Украероруху згідно актів приймання-передавання наданих послуг надано послуг на загальну суму 10088289,25 грн., в тому числі по договору від 08.10.2012 №130-54/2012 - 2555103,54 грн., від 26.06.2014 №7.1-526/2014 - 7533185,71 грн.;

- станом на 01.01.2016 за даними бухгалтерського обліку Украероруху значиться дебіторська заборгованість про розрахункам з ТОВ АХК "Авіахендлінг" в сумі 41552,07 грн., що відповідає бухгалтерському обліку ТОВ АХК "Авіахендлінг";

- під час ревізії в ході зустрічної звірки було встановлено, що за ревізійний період було сплачено посереднику ТОВ АХК "Авіахендлінг" за виставлення рахунків за послуги надані сторонніми особами та фізичними особами на загальну суму 415898,76 грн.;

- зустрічною звіркою встановлено, що в періоді, який підлягав звірці, товариством надавалися послуги по перевезенню екіпажів ПС по перону, надання наземного блоку живлення для забезпечення ПС електроенергією, буксирування ПС, використання авіа драбин, мийка ПС, підігрів ПС. Додатками до укладених між сторонами договорів перелічені послуги не передбачені та розмір плати за одиницю наданих послуг не визначено;

- всього за період, який звірявся, було надано послуг по перевезенню екіпажів ПС по перону на суму 14116,57 грн., надання наземного блоку живлення на суму 3200 грн., буксирування ПС на суму 31520,05 грн., використання авіа драбини на суму 564 грн., мийка ПС на суму 12833,34 грн., підігрів ПС на суму 1836,67 грн.;

- за ревізійний період Украерорухом було оплачено послуг з організації аеропортного, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням повітряних суден та екіпажів ТОВ АХК "Авіахендлінг" на загальну суму 64070,63 грн., що є порушенням вимог ч.3 ст.180 та ст.193 Господарського кодексу України та Додатку №2 до договорів №130-54/2012 від 08.10.2012 та №7.1-526/2014 від 26.06.2014.

Позивач в обгрунтування позову посилався на те, що матеріальна шкода (збитки) в розмірі 64070,63 грн., завдана Державному підприємству обслуговування повітряного руху України внаслідок надання послуг, які не визначені сторонами в договорі та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач надав позивачеві послуги на загальну суму 10088289,25 грн. з яких по договору від 08.10.2012 №130-54/2012 - 2555103,54 грн., від 26.06.2014 №7.1-526/2014 - 7533185,71 грн., вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями Актів здавання-приймання робіт, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Вказані акти підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, в них наявні відомості про обсяги та види наданих послуг, а також їх вартість. Вказані показники двосторонньо узгоджені сторонами і будь-яких неузгодженостей стосовно відомостей, наведених у актах, або висловлення у встановленому законом порядку заперечень щодо прийняття зазначених послуг за узгодженою ціною - матеріали справи не містять, а тому в розумінні приписів ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, ст. 189 Господарського кодексу України та умов договору (з урахуванням обсягів послуг згідно додатку № 2, зокрема і щодо надання наземного та аеропортового обслуговування) між сторонами було узгоджено як обсяги наданих послуг, так і їх ціну.

Як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, позивачем в повному обсязі було оплачено надані відповідачем послуги на загальну суму 10150737,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, та внаслідок чого за даними позивача значиться кредиторська заборгованість по розрахунку з відповідачем в розмірі 41552,07 грн. Вказане також підтверджується самим позивачем.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висноками суду першої інстанції про те, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України не доведено складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків на заявлену до стягнення суму в розмірі 64 070,63 грн.. у вигляді послуг, які не визначені умовами договору.

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що Акт ревізії не є належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження понесення позивачем саме збитків, оскільки такий акт не є первинним документом та не носить обов'язковий характер Крім того, суд враховує і те, що за умови існування між сторонами договірних відносин, посилання позивача як на підставу задоволення позовних вимог на те, що у Акті зазначено виявлені порушення - є необгрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, а лише можуть бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 64070,63 грн. - не були доведені позивачем належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, обумовлені законом підстави для їх задоволення - відсутні, законні підстави для задоволення позову не були встановлені ні судом першої інстанції під час розгляду справи, ні судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) у справі №910/20430/17 - не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) у справі №910/20430/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на позивача судового збору за подачу позову.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) у справі №910/20430/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 (повний текст складено і підписано 16.04.2018) у справі №910/20430/17 - залишити без змін.

3 Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство обслуговування повітряного руху України.

4. Матеріали справи №910/20430/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 03.08.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко