Рішення № 75769218, 08.08.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року Справа № 926/1000/18

За позовом приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина"

до ОСОБА_1 міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про визнання правовідносин припиненими та зобов’язання вчинити певні дії

Cуддя М.І.Ніколаєв

Секретар судового засідання Андрійчук А.Б.

представники:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

від третьої особи – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: приватне акціонерне товариство "Авікомпанія "Буковина" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 міської ради, в якому просить:

- визнати припиненими договори оренди землі №№8901, 8902, 8903 від 14.05.2014 року, що укладені між приватним акціонерним товариством "Авікомпанія "Буковина" та ОСОБА_1 міською радою в частині прав та обов'язків приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина", як орендаря земельних ділянок з 19.07.2017 року;

- зобов'язати ОСОБА_1 міську раду внести зміни до договорів оренди землі №№8901, 8902, 8903 від 14.05.2014 року, що укладені між позивачем та відповідачем в частині припинення прав та обов'язків приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина", як орендаря з 19.07.2017 року;

- зобов'язати ОСОБА_1 міську раду проінформувати в установленому пунктом 288.1 ст. 2888 Податкового кодексу України порядку Головне управління ДФС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А) про внесення змін до договорів оренди землі №№8901, 8902, 8903 від 14.05.2014 року в частині прав та обов'язків приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина", як орендаря з 19.07.2017 року;

- стягнути з ОСОБА_1 міської ради 65681,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованих земельних ділянках до приватного підприємства «Ф-Бетон», вищевказані договори оренди земельних ділянок №№8901, 8902, 8903 від 14.05.2014 року припинили свою дію, проте ОСОБА_1 міської ради не погоджується з припиненням договорів оренди з 19.07.2017 року, чим порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 08.05.2018 року залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернівецькій області, відкрито загальне провадження по справі, судове засідання призначено на 22.05.2018 року.

22.05.2018 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в обґрунтування якої останній посилається на те, що 19.07.2017 року право власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованих земельних ділянках перейшло до приватного підприємства «Ф-Бетон», а відтак договори оренди землі №№8901, 8902, 8903 від 14.05.2014 року припинили свою дію 19.07.2017 року.

Відповідач не використав свого права на подання відзиву.

У судовому засіданні 22.05.2018 року оголошено перерву до 31.05.2018 року.

В поясненнях на позов третя особа повідомила суд, що Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради направлено на її адресу копію рішення ОСОБА_1 міської ради від 24.02.2018 року №1155 про прийняття рішення щодо припинення договорів оренди землі від 14.05.2014 року №№8901, 8902, 8903, ув’язку із переходом права власності на нерухоме майно до приватного підприємства «Ф-Бетон».

Крім того, як вбачається з пояснення на позов Головного управління ДФС у Чернівецькій області останнє підтримує позицію ОСОБА_1 міської ради щодо припинення вищевказаних договорів оренди землі з моменту переходу права власності на нерухоме майно 19.07.2017 року.

У судовому засіданні 31.05.2018 року оголошено перерву до 04.07.2018 року.

У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ніколаєва М.І. керівником апарату суду повідомлено учасників судового процесу про те, що судове засідання 04.07.2018 року не відбудеться.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 11.07.2018 року.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі у зв’язку з існуванням між сторонами спору, розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 11.07.2018 року оголошено перерву до 08.08.2018 року.

Сторони належним чином повідомлені про день та час судового засідання, проте явку своїх представників в судове засідання 08.08.2018 року не забезпечили.

Розглянувши подані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Пунктом 7.1 рішення 49 сесії VI скликання ОСОБА_1 міської ради від 28.04.2014 року №1184 приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Буковина», надано в оренду земельні ділянки по вул. Чкалова Валерія, 30, №1 – площею 1,2068 га (кадастровий номер 7310136600:38:003:1021), №6 – площею 0,1177 га (кадастровий номер 7310136600:38:003:1024) та №8 – площею 0,1119 га (кадастровий номер 7310136600:39:002:0019), терміном на 10 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту.

14.05.2014 року між ОСОБА_1 міською радою (надалі орендодавець) та приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» (надалі орендар) укладено договори оренди землі (далі – Договори):

- №8901, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,2068 га., кадастровий номер 7310136600:38:003:1021, для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту, яка знаходиться в місті Чернівцях на вул. Чкалова Валерія, 30; (пункти 1.1., 2.1. та 2.2. договору)

- №8902, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1177 га., кадастровий номер 7310136600:38:003:1024, для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту, яка знаходиться в місті Чернівцях на вул. Чкалова Валерія, 30; (пункти 1.1., 2.1. та 2.2. договору)

- №8903, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1119 га., кадастровий номер 7310136600:39:002:0019, для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту, яка знаходиться в місті Чернівцях на вул. Чкалова Валерія, 30; (пункти 1.1., 2.1. та 2.2. договору)

Пунктами 3.1 вищевказаних договорів передбачено, що вони укладені строком на десять років і діють по 14 травня 2024 року включно.

Цільове призначення земельних ділянок відповідно до категорій земель: землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту (код 12.05). (пункти 5.1 Договорів).

Пунктами 5.2 Договорів передбачено, що метою використання земельної ділянки є розміщення та експлуатація будівель і споруд авіаційного транспорту.

Згідно з актами прийому-передачі земельної ділянки на місцевості в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту ОСОБА_1 міська рада 14.05.2014 року передала, а приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Буковина» прийняло в оренду вищевказані земельні ділянки.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.06.2014 року №23450093, №23446116 та №23455344 - 24.06.2014 року до Державного реєстру внесено відомості про реєстрацію права оренди на вищевказані земельні ділянки.

Як вбачається з Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №49728418/16 від 12.06.2017 року приватне підприємство «Ф-Бетон» визнано покупцем предмета іпотеки а саме - комплексу будівель та споруд, які належали іпотеко приватному акціонерному підприємству «Авіакомпанія «Буковина», загальною площею 9330,1 кв.м., що розташований за адресою м. Чернівці вул. Валерія Чкалова, буд. 30 та складається з адміністративної будівлі в літ. Л, площею 1959,30 кв.м., будівлі льотного загону в літ. Т, площею 357,70 кв.м., будівлі технічного складу в літ. В, площею в літ. В, площею 504,40 кв.м., ангар для МІ-2 в літ. О, площею 669,0 кв.м., ДОК склад для двох літаків в літ Н, площею 876,40 кв.м., ДОК склад для с/г апаратури літ. М., площею, 323,30 кв.м., стоянки для літаків АН-2 в літ. 1, площею 4640 кв.м.

З 19.07.2017 року право власності на придбане вищевказане майно зареєстроване за приватним підприємством «Ф-Бетон», що підтверджується свідоцтвом від 19.07.2017 року, зареєстрованим в реєстрі за №9590 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.07.2017 року.

08.09.2017 року приватне акціонерне підприємство «Авіакомпанія «Буковина» звернулося до управління капітального будівництва Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради з проханням припинити дію договорів оренди землі №№8901, 8902 та 8903 від 14.05.2014 року у зв’язку з переходом права власності на комплекс будівель, що знаходяться за адресою вул. Чкалова Валерія, 30 до приватного підприємства «Ф-Бетон».

15.11.2017 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради листом за №04/01-08/1-3211 повідомив відповідача, що питання про припинення вищевказаних договорів оренди зняте з розгляду на довивчення.

Пунктом 24 рішення 50 сесії VI скликання ОСОБА_1 міської ради від 24.02.2018 року №1155:

- визнано таким, що втратив чинність, пункт 7.1 рішення 49 сесії VI скликання ОСОБА_1 міської ради від 28.04.2014 року №1184 в частині надання в оренду приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Буковина», земельних ділянок по вул. Чкалова Валерія, 30, №1 – площею 1,2068 га (кадастровий номер 7310136600:38:003:1021), №6 – площею 0,1177 га (кадастровий номер 7310136600:38:003:1024) та №8 – площею 0,1119 га (кадастровий номер 7310136600:39:002:0019), терміном на 10 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту;

- припинено договори землі №№8901, 8902 та 8903 від 14.05.2014 року, укладені з "Авіакомпанія "Буковина", у зв’язку з переходом права власності на нерухоме майно до ПП «Ф-Бетон».

Вищевказане рішення опубліковане на офіційному сайті ОСОБА_1 міської ради 28.02.2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи скрін-знімком екрана офіційного сайту.

Докази направлення рішення ОСОБА_1 міської ради від 24.02.2018 року №1155 позивачу суду не надано.

Листом від 20.03.2018 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради повідомив Головне управління державної фіскальної служби в Чернівецькій області про те, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 24.02.2018 року №1155 припинено укладені з позивачем договори оренди землі №№8901, 8902 та 8903 від 14.05.2014 року.

05.06.2018 року відповідач подав уточнену податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік №9300366857, згідно якої розрахунок податкового зобов’язання визначено за період з січня по червень 2017 року включно. Відтак, з липня 2017 року податкове зобов’язання зі сплати орендної плати не нараховується.

З метою правильного та всебічного вирішення спору суд застосовує наступні норми права та зазначає про мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом п.1 ч.2, ч.3 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 3 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 № 915/672/17).

Наведене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі № 21-804а16, згідно з якою у частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 № 2а-10596/12/2670.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом розірвання у наступних випадках: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Оцінивши подані сторонами докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд оцінує аргументи учасників справи виходячи з наступного.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 Цивільного кодексу України.

За змістом п.1 ч.2, ч.3 цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч.2- 5 ст. 13 цього Кодексу.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 року по справі №6-18цс11.

Суд, враховуючи вищевказаний висновок Верховного Суду України, погоджується з думкою позивача, що у разі, коли одна сторона договору вважає договір припиненим, а отже і припиненими її зобов'язання за даним договором, проте, друга сторона договору не погоджується з припиненням такого договору та зобов'язань першої сторони за ним, і на думку першої сторони таке невизнання порушує її права або охоронювані законом інтереси, то перша сторона договору може звернутися з позовом про визнання такого договору припиненим.

Також, суд погоджується з доводами позивача, що при виникненні в іншої особи права власності на будинок, будівлю або споруду право оренди землі у попереднього власника або користувача припиняється в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Відчуження об'єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 05.06.2018 року по справі №920/717/17).

У свою чергу, позивач вважає, що відповідач не визнає факт припинення договірних орендних зобов’язань з 19.07.2017 року (моменту переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованих земельних ділянках), в підтвердження чого посилається на лист управління капітального будівництва Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради від 15.11.2017 року.

Суд відхиляє дані доводи позивача виходячи з того, що вищевказаним листом Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради не заперечив проти припинення спірних договорів, а лише повідомив позивача про те, що питання про припинення договорів оренди зняте з розгляду сесії міської ради на довивчення

Більш того, до звернення з позовом до суду рішенням ОСОБА_1 міської ради від 24.02.2018 року №1155 визнано припиненими спірні договори оренди землі №№8901, 8902 та 8903 від 14.05.2014 року, про що повідомлено Головне управління державної фіскальної служби в Чернівецькій області.

В процесі слухання справи позивач подав уточнену податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, згідно якої з липня 2017 року податкове зобов’язання зі сплати орендної плати за спірними договорами не нараховується.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland),N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини та виходячи з того, що:

- спірні договори оренди землі в частині визначення прав та обов'язків ПАТ «Авіакомпанія «Буковина» як орендаря є припиненими в силу закону з 19.07.2017 року;

- даний факт не заперечується відповідачем та не потребує жодного документального оформлення (у т.ч. шляхом внесення змін до спірних договорів щодо прав та обов'язків позивача);

- відповідач повідомив податковий орган про припинення дії спірних договорів та станом на момент вирішення спору податкове зобов’язання позивача з плати за землю за спірними договорами з липня 2017 року не нараховується,

Суд дійшов висновку що позивач належними і допустимими доказами не довів порушення його цивільних прав та законних інтересів, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, у т.ч. судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65681,50 грн., відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4 А, офіс 139, ідентифікаційний код 22838502) до ОСОБА_1 міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 36068147) про визнання правовідносин припиненими та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено та підписано 09.08.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя М.І. Ніколаєв