Рішення № 75768981, 09.08.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/523/18

Господарський суд Одеської області

У складі колегії судді Желєзної С.П.,

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третіх осіб: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології - Україна", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень загальних зборів, змін до установчих документів та відомостей про юридичну особу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології - Україна" (далі по тексту - ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна") про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №7 від 05.02.2018р.; про визнання недійсними змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології - Україна" та відомостей про юридичну особу, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2018р. за №15561050022047431, №15561050023047431, №15561070024047431, №15561070025047431; та від 21.02.2018р. за №15561050026047431

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог закону щодо скликання та проведення загальних зборів, внаслідок чого було порушено корпоративні права.

Ухвалою від 10.04.2018р. господарським судом у порядку ст. 50 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Ухвалою від 20.06.2018р. господарським судом у порядку ст. 50 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_6.

Відповідач під час розгляду справи заперечував проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна" було наголошено про проведення 05.02.2018р. загальних зборів учасників товариства за наявності кворуму для їх проведення, оскільки станом на момент їх проведення позивачем було подаровано власну частку у статутному капіталі іншій особі, а, отже, він не мав права брати участь у загальних зборах товариства. Окрім того, відповідачем було наголошено про помилковість доводів позивача щодо порушення його переважного права на придбання частки у статутному капіталі, оскільки переважне право не поширюється на договори дарування.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтримали позицію ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна" та просили суд відмовити ОСОБА_2 у задоволені заявлених позовних вимог. Натомість, ОСОБА_6 просила суд задовольнити заявлені у межах даної справи вимоги, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до п. п. 4.1, 5.2, 11.1, 11.3 Статуту ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", затвердженого рішенням загальних зборів товариства, яке оформлене протоколом №01/12-2015/3 від 01.12.2015р., учасниками (засновниками) товариства є: ОСОБА_5, якій належить 25% статутного капіталу; ОСОБА_2, якому належить 50% статутного капіталу, ОСОБА_6, якій належить 25% статутного капіталу. Вищим органом товариства є загальні збори учасників, які складаються із учасників товариства або призначених ними представників. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш, ніж 60 відсотками голосів.

06.02.2017р. між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_7 (Обдарований) було укладено договір дарування, зареєстрований у реєстрі за №244, відповідно до умов п. п 1, 2 якого Дарувальником були прийняті на себе зобов'язання із безоплатної передачі у власність Обдарованому належної йому частки у статутному капіталі ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна" у розмірі 50%, що складає 20 000,00 грн. статутного капіталу товариства. Вищевказана частка належить Дарувальнику відповідно до статуту ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна" у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом №01/12-2015/3 від 01.12.2015р.

28.04.2017р. між ОСОБА_6 (Дарувальник) та ОСОБА_8 (Обдарований) було укладено договір дарування, відповідно до п. 1 якого Дарувальник безоплатно передає у власність Обдарованого належну йому частку у статутному капіталі, в розмірі 25%, що складає 10 000,00 грн. статутного капіталу ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна".

30.06.2017р. між ОСОБА_7 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдарований) було укладено договір дарування частки корпоративних прав, зареєстрований у реєстрі за №2776, відповідно до умов п. п 1-4 якого Дарувальником були прийняті на себе зобов'язання із безоплатної передачі у власність Обдарованому належної йому частки у статутному капіталі ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна" у розмірі 50%, що складає 20 000,00 грн. статутного капіталу товариства. Під часткою корпоративних прав розуміється право управління товариством та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства. Дар сторонами оцінено у розмірі 20 000,00 грн. Із моменту укладанні договору до Обдарованого переходять права засновника товариства, передбачені статутом відповідно до набутої частки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2017р. по справі №916/805/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р., за позовом ОСОБА_5 до ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", оформлених протоколом загальних зборів учасників № 3 від 03.04.2017 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2017р. по справі №916/1838/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017р. за позовом ОСОБА_5 до ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Компанія "Нові технології - Україна", оформлені протоколом загальних зборів учасників № 5 від 23.05.2017р., визнано недійсними зміни до статуту ТОВ "Компанія "Нові технології - Україна", викладені у статуті ТОВ "Компанія "Нові технології -Україна", затверджені рішенням (протоколом) загальних зборів учасників № 5 ТОВ "Компанія "Нові технології - Україна", від 23.05.2017р., які були зареєстровані у державному реєстрі 26.05.2017р., номер запису 15561050016047431.

Листом від 04.01.2018р. ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про проведення 05.02.2018р. загальних зборів учасників товариства, у зв'язку з визнанням недійсними у судовому порядку раніше прийнятих загальними зборами учасників ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна" рішень.

05.02.2018р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Компанія "Нові Технології - Україна", на яких були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_10 як представник ОСОБА_4, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №7. Загальними зборами було вирішено: обрати головою загальних зборів товариства ОСОБА_5, секретарем - ОСОБА_10; встановити факт правомочності загальних зборів та прийнятих рішень; прийняти до складу учасників нового учасника - ОСОБА_4, якому частка у статутному капіталі товариства перейшла на підставі договорів дарування; розподілити частки у статутному капіталі: ОСОБА_5 - 25% у статутному капіталі, ОСОБА_4 - 75 % у статутному капіталі; затвердити статут товариства у новій редакції; звільнити та призначити нового директора товариства.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ "Компанія "Нові Технології - Україна", позивачем було наголошено про прийняття рішень від 05.02.2018р. неповноважними загальними зборами, оскільки єдиним учасником, присутнім при їх проведенні була ОСОБА_5, якій належить 25% статного капіталу. Окрім того, позивачем було наголошено, що в результаті прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_4, якому частка у статутному капіталі перейшла на підставі договорів дарування, було порушене переважне право позивача на отримання частки статутного капіталу ТОВ "Компанія "Нові Технології - Україна", надане ОСОБА_2 як приписами чинного законодавства, так і статутом товариства.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. Право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Верховним Судом України у п. 17 Постанови Пленуму „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13 роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно положень ст.ст. 1, 3 Закону України „Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (з наступними змінами та доповненнями; в редакції чинній на дату прийнятті рішення загальними зборами товариства; далі по тексту - Закон України „Про господарські товариства") господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень ст.ст. 50, 51 Закону України „Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Приписами ст. 60 Закону України „Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Пунктом 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4 визначено, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"). Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Як зазначалось вище по тексу рішення, п. 11.3 Статуту ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", затвердженого рішенням загальних зборів товариства, яке оформлене протоколом №01/12-2015/3 від 01.12.2015р., передбачено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш, ніж 60 відсотками голосів. При цьому, як зазначалось вище по тексту рішення, на загальних зборах, які відбулись 05.02.2018р., була присутня ОСОБА_5 та ОСОБА_4, представником якого після включення ОСОБА_4 до складу учасників товариства було підтримано рішення, включені до порядку денного загальних зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Приписами ч. 1 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Положеннями п. 2.6 Роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" встановлено, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.

З огляду на викладене вище, господарський суд зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які відповідно до п. 4.1 Статуту ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", затвердженого рішенням загальних зборів товариства, яке оформлене протоколом №01/12-2015/3 від 01.12.2015р., були учасниками ТОВ Компанія „Нові технології - Україна" втратили свої корпоративні права як учасники товариства, в тому числі й право голосування на загальних зборах, з моменту прийняття дарунку обдарованими. Позиція суду з цього питання узгоджується з висновками, до яких дійшов господарський суд Одеської області у рішенні від 19.09.2017р. по справі №916/1838/17.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що станом на момент проведення 05.02.2018р. загальних зборів учасників ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна" була ОСОБА_5 та після прийняття рішення про включення нового учасника також і ОСОБА_4

Підсумовуючи вище викладені приписи чинного законодавства та проаналізувавши положення статутних документів відповідача, якими встановлено порядок проведення та скликання загальних зборів товариства, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи договори дарування часток у статутному капіталі ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", господарський суд дійшов висновку, що загальними зборами товариства були прийняти рішення, які оформлені протоколом №7 від 05.02.2018р., за наявності кворуму для проведення загальних зборів та прийняття такими зборами рішення.

При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи позивача щодо порушення його права на переважне придбання частки статутного капіталу ТОВ "Компанія "Нові Технології - Україна", в результаті укладання договорів дарування між учасниками товариства та ОСОБА_4

Згідно з ч. 2 ст. 147 ЦК України (в редакції чинній на дату прийнятті рішення загальними зборами товариства) Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Відповідно до п. 4.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4 учасник ТОВ або ТДВ має право на відчуження частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання цієї частки. Оскільки у абзаці другому частини другої статті 147 ЦК України йдеться про переважне право на купівлю частки (її частини), переважне право не поширюється на відносини спадкування, правонаступництва, дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі ТОВ або ТДВ, а також обмін цієї частки (її частини) на інше індивідуально визначене майно. Згідно з частиною четвертою статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Наведена норма застосовується за аналогією до випадків порушення переважного права учасника ТОВ (ТДВ) на купівлю частки у статутному капіталі. При цьому судам слід мати на увазі, що ця норма застосовується до відповідних позовів учасників товариства лише з обмеженнями, передбаченими нею.

Верховним Судом у постанові від 13.03.2018р. по справі № 904/9495/16 було наголошено, що частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі лише у тому випадку, якщо інші учасники товариства не скористались своїм переважним правом протягом місяця (чи іншого строку, встановленого статутом чи домовленістю між учасниками) з дня повідомлення про намір відчуження зазначеної частки. Водночас правові наслідки порушення переважного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю та можливі способи захисту такого порушеного права не врегульовані положеннями цивільного та господарського законодавства. Відтак Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до наведених правовідносин на підставі статті 8 Цивільного кодексу України правових норм цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, на думку Суду, у разі продажу частки у товаристві з обмеженою відповідальністю з порушенням переважного права її купівлі, учасник товариства може захистити свої права у спосіб, передбачений частиною 4 статті 362 Цивільного кодексу України, шляхом пред'явлення до суду позову про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення його переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ „Компанія „Нові технології - Україна", з огляду на приписи ч. 2 ст. 147 ЦК України, які не поширюються на відносини дарування. Окрім того, господарський суд зауважує, що наведені посилання позивача у будь-якому випадку не можуть бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року N 755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними відомостей про юридичну особу, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки пред'явлена вимога є передчасною та не підлягає задоволенню судом навіть у випадку визнанням повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів, оскільки в такому випадку судові рішення відповідно до вимог ст. 25 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є підставою для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології - Україна" позовних вимог.

В силу положень ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується, зокрема, принципом верховенством права.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології - Україна" позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів, змін до установчих документів та відомостей про юридичну особу відповідно до ст. ст. 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 50, 51, 60 Закону України „Про господарські товариства" , ст. 25 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ст. ст. 116, 147, 346, 717, 722 Цивільного кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст.. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 серпня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна