Рішення № 75768334, 07.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2018Справа № 910/7458/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо", м. Київ

про стягнення 35 470,00 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" суми страхового відшкодування в розмірі 35 470,00 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо укладення страхового полісу № АМ/2697595, а також запропоновано відповідачу у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 18.06.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.06.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. К.Малевича, буд. 31.

25.06.2018р. до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-09/20388 від 22.06.2018р. про страхове покриття з інформацією з єдиної централізованої бази даних щодо страхового полісу № АМ/2697595.

27.06.2018р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 22.06.2018р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 18.06.2018р.).

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2017р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір № PVP.S № 1702302 добровільного страхування наземних транспортних засобів (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль), зі строком дії з 23.08.2017р. по 22.08.2018р.

05.01.2018р. о 18 год. 55 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Нікольська, в районі будинку № 21 в м. Миколаєві перед початком руху не впевнився в безпеці кріплення вантажу, а саме запасного колеса, внаслідок чого стало падіння вантажу на проїжджу частину та сталося падіння вантажу та зіткнення колеса з транспортним засобом "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження застрахованого автомобіля.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.01.2018р. у справі №473/149/18 ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

09.01.2018р. страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку (ДТП).

Згідно рахунку СТО (ФОП Живолуп В.М.) № 76 від 12.01.2018р. вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля складає 35 470,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем Звіту № 125962 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 16.05.2018р. вартість відновлювального ремонту (матеріального збитку завданого власнику КТЗ) автомобіля "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,00) становить 42 648,25 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 125962 від 24.01.2018р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 35 470,00 грн.

З урахуванням рахунку СТО (ФОП Живолуп В.М.) № 76 від 12.01.2018р. позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику (перерахував на рахунок СТО) страхове відшкодування в сумі 35 470,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1616 від 25.01.2018р. на вказану суму.

Як зазначає позивач, 06.02.2018р. він звернувся до відповідача з заявою вих. № 04-318 про страхове відшкодування на суму 35 470,00 грн., проте матеріали справи не місять доказів такого звернення (направлення чи надання заяви відповідачу).

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 35 470,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Як встановлено судом, позивачем з урахуванням рахунку СТО (ФОП Живолуп В.М.) № 76 від 12.01.2018р., на підставі складеного ним Страхового акту № 125962 від 24.01.2018р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 35 470,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи листа Моторного (транспортного) страхового бюро України №9-09/20388 від 22.06.2018р. про страхове покриття та додатку до нього, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП (05.01.2018р.), була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу № АМ/2697595, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Судом встановлено, що надавач послуг з ремонту автомобіля "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1 (ФОП Живолуп В.М.) визначив суму ремонту автомобіля без урахування ПДВ.

За наведених обставин у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000,00 грн.) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та без врахування, у даному випадку, податку на додану вартість.

Водночас судом у вирішенні спору враховано, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 зі справи № 3-50гс15).

Таким чином, у вирішенні питання щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування необхідно виходити не лише з сум, які визначені у Звіті № 125962 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 16.05.2018р., а з рахунку СТО (Живолуп В.Н.) № 76 від 12.01.2018р., яким і було здійснено ремонт застрахованого автомобіля, тобто з суми фактично понесених позивачем витрат у зв'язку з ДТП (35 470,00 грн.).

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2018р. по справі № 910/9396/17.

Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АМ/2697595 розмір франшизи становить 2 000,00 грн., у зв'язку з чим сума страхового відшкодування має бути зменшена на встановлений полісом № АМ/2697595 розмір франшизи, тобто до суми 33 470,00 грн.

Розмір шкоди, завданої застрахованому позивачем автомобілю, доведений у встановленому законом порядку та належними доказами.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в частині вимог щодо стягнення 33 470,00 грн., водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача обов'язку по сплаті суми страхового відшкодування в розмірі 2 000,00 грн.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/7458/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 33 470,00 грн.

Щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 300 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2018р. між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" був укладений Договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого адвокатське бюро зобов'язалось надавати за плату юридичні послуги позивачу, гонорар за виконання якої згідно реєстру, який є невід'ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 1 від 16.04.2018р., зокрема, за страховою справою № 125962, Страхувальник ОСОБА_1, учасник ДТП - ОСОБА_2, сума збитку - 35 470,00 грн., становить - 3 300,00 грн.

Позивачем на виконання ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України надано до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 16.04.2018р., згідно якого вартість послуг (ціна робіт) складає 3 300,00 грн.

Судом встановлено, що позивач сплатив на користь Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" грошові кошти в розмірі 34 620,00 грн. (загальна сума витрат на правову допомогу згідно реєстру додатку до Договору про надання правової допомоги № 1), в тому числі й 3 300,00 грн. витрат по даному страховому випадку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення на вказану суму.

Як передбачено ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав, водночас судом встановлено співмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, у зв'язку з чим витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 113,93 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Судовій збір в розмірі 1 662,65 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (ідентифікаційний код 31650052, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. К.Малевича, буд. 31) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (ідентифікаційний код 24745673, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10) 33 470,00 грн. (тридцять три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.) суми страхового відшкодування, 3 113,93 грн. (три тисячі сто тринадцять гривень 93 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 1 662,65 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят дві гривні 65 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.08.2018р.

Суддя С.М. Морозов