Рішення № 75768122, 03.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2018Справа №910/19009/17

За позовом "Спейс-Коммюнікейшн Лтд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп"

про стягнення 218 311,89 дол.США

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Бутович С.О. за дов.;

від відповідача - Мостовенко Ю.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

"Спейс-Коммюнікейшн Лтд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" про стягнення 218 311,89 дол. США, з яких: 173 300,00 дол. США сума боргу, 5040,00 дол. США пені, 6 371,89 дол. США 3% річних, 33 600,00 дол. США штрафу за дострокове розірвання договору за Договором про надання послуг космічного сегменту від 16.01.2009.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором від 16.01.2009, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги космічного сегменту станом на дату подачі позову в сумі 173 300,00 дол. США за період з 31.10.2015 по 31.01. 2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19009/17.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що справу № 910/19009/17 порушено до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, зазначена справа має розглядатись за правилами названої редакції Кодексу.

Ухвалою суду від 16.01.2018 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/19009/17 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №910/19009/17 призначено на 01.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 призначено розгляд справи №910/19009/17 по суті на 12.04.2018.

12.04.2018 розгляд справи по суті не відбувся в зв'язку із перебуванням судді І.І. Борисенко на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 в зв'язку з тим, що 23.04.2018 суддя вийшов з лікарняного суд призначає розгляд справи по суті на 31.05.2018.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва.

Відповідач у відзиві на позову заяву зазначив, що через невиконання Позивачем пункту 5.1.2. Договору в редакції, що викладена в додатковій угоді №2 від 11.01.2010р., клієнт вносить Spacecom наступну плату за послуги з використанням Ємності послуг: місячну плату за послуги у розмірі 14 700 доларів США (без урахування будь-яких можливих податків, які якщо застосовуються в Україні, мають додаватись до плати за послуги та сплачуютись клієнтом), що сплачується на підставі рахунків та/або актів про надання послуг, однаковими внесками впродовж Терміну Ємності Послуг. Тобто, підставою для оплати, за твердженням Відповідача, слугує відповідний рахунок, що виготовлений позивачем та/або актів про надання послуг.

Тому, Відповідач вважає, що вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягають.

Позивач подав до суду Відповідь на Відзив відповідача до якої додав Акти про надання послуг від 31.08.2015р на суму 11 200, дол. США, від 30.09.2015р. на суму 11 200, дол. США, від 31.10.2015р. на суму 11 200, дол. США, від 30.11.2015р. на суму 11 200, дол. США, від 30.12.2015р. на суму 11 200, дол. США. Також надав поштові квитанції, які за його твердженням підтверджують направлення на адресу відповідача рахунки та акти виконаних робіт.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2018 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2018 проти позовних вимог заперечив повністю та просив суд відмовити в позові повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2009 між "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" (далі - позивач, Spacecom) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" (далі - відповідач, клієнт) було укладено Договір про надання послуг космічного сегменту (далі - Договір). Строк дії договору до 29.02.2012року.

Відповідно до п. 2.1. Договору на умовах цього договору і протягом терміну ємності послуг: Spacecom надаватиме клієнту, двадцять чотири (24) години на день сім (7) днів на тиждень, послуги в обсязі ємності послуг в 3.5.МГц у відповідності до технічних характеристик, що викладені в технічних довідках супутника.

Згідно з п. 5.1.2. Договору клієнт вносить Spacecom місячну плату за послуги у розмірі 14 700 доларів США, що сплачується за один місяць наперед однаковими внесками впродовж терміну ємності послуг та у 30-тиденний строк з моменту отримання від Spacecom рахунку на відповідну суму.

Якщо клієнт затримує будь-яку оплату відповідно до цього договору на строк більший за тридцять (30) днів з дати, коли ця плата повинна була бути проведеною, клієнт зобов'язаний сплатити Spacecom пеню у розмірі 1,5% на місяць, що додається щомісяця на всі несплачені суми або найвищий відсоток, дозволений за законодавством України, якщо такий відсоток є нижчим за 1,5 % на місяць (п. 5.3. Договору).

11.01.2010 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, якою внесли зміни в п. 5.1.2. Договору, зазначивши, що «місячну плату за послуги у розмірі 14 700 долларів США, що сплачуються на підставі рахунків та/або актів про надання послуг, однаковими внесками впродовж терміну ємності послуг», та доповнили розділ 14 «Документи підписані, та надіслані екторною поштою будуть мати силу оригіналу до того часу, доки сторони не отримають оригінали документів. Сторони дійшли згоди щодо використання факсимільного відтворення підпису за допомогою механічного копіювання замість власного підпису на всіх документах, у тому числі при зміні та розірвані договору».

В листопаді 2011 року сторони уклади Додаткову угоду №4 до Договору від 16.01.2009, в якій дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 28.02.2017, а щомісячна вартість послуг з 01.01.2012 становить 12 600,00 доларів США за 3.5 МГц.

31.01.2012 сторони підписали Додаткову угоду №5 до Договору від 16.01.2009, якою встановили, що з 01.02.2012 щомісячна вартість послуг становить 22 400,00 доларів США за 7 МГц.

31.08.2012 сторони підписали Додаткову угоду №6 до Договору від 16.01.2009, якою встановили, що з 01.09.2012 щомісячна вартість послуги становить 11 200,00 доларів США за 3.5 МГц.

За твердженням Позивача, він щомісяця направляв відповідачу рахунки для сплати за надані послуги, однак рахунки за період 31.10.2015-13.01.2017 року повністю сплачені не були. Відповідач оплатив частково лише рахунок від 31.10.2015 року №ЕІ 150001694 в розмірі 5 900 доларів США.

17.02.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій зазначив, що станом на 31.01.2016 заборгованість відповідача по Договору становить 134 000,00 доларів США без врахування пені і вимагав сплатити наявний борг впродовж 7 днів з дати отримання претензії. У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист №22/5 від 18.02.2016, в якому зобов'язався сплатити 11 200,00 доларів США 19.02.2016 і надати графік погашення заборгованості.

22.02.2016 відповідач направив на адресу позивача лист №22/5 в якому надав графік погашення заборгованості за період березень 2015 року - січень 2016 року в сумі 123 200,00 доларів США без врахування пені.

За розрахунком позивача борг Відповідача складає 173 300,00 доларів США основного боргу, 5040,00 доларів США пені, 6 371,89 доларів США 3% річних та 33600,00 доларів США штрафу за дострокове розірвання договору, відповідно до п. 5.2. Договору за період з жовтня 2015 по 31 січня 2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Суд зазначає, що спір у даній справі стосується порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг космічного сегменту.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.5.1.2 додаткової угоди №2 від 11.01.2010р. клієнт вносить Spacecom наступну плату за послуги з використанням Ємності послуг: місячну плату за послуги у розмірі 14 700 доларів США (без урахування будь-яких можливих податків, які якщо застосовуються в Україні, мають додаватись до плати за послуги та сплачуютись клієнтом), що сплачується на підставі рахунків та/або актів про надання послуг, однаковими внесками впродовж Терміну Ємності Послуг.

Таким чином, підписання Відповідачем актів здачі-приймання послуг, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №922/2981/13 від 10.07.2014р.

Тобто, за умовами укладеного правочину сторонами було погоджено, що строк оплати настає саме з моменту підписання актів здачі-приймання послуг, складених та підписаних належним чином.

Як стверджує Позивач, останній щомісяця направляв Відповідачу рахунки для сплати за надані послуги, однак рахунки за період 31.10.2015-13.01.2017 року повністю сплачені не були. За твердженням позивача, Відповідач оплатив частково лише рахунок від 31.10.2015 року №ЕІ 150001694 в розмірі 5 900 доларів США.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначив що Позивачем доказів направлення рахунків-фактур та Актів здачі-приймання послуг на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" суду не надано, а відтак, за відсутності зазначених документів у Позивача факт оплати за надані послуги не наступив.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що сторонами за заявлений Позивачем період (з 31.10.2015 по 31.101.2017 було підписано наступні акти наданих послуг:

- акт наданих послуг № б/н від 31.10.2015р. на суму 11 200,00дол.. США.;

- акт наданих послуг № б/н від 30.11.2015р. на суму 11 200,00дол.. США.;

- акт наданих послуг № б/н від 30.12.2015р. на суму 11 200,00дол.. США.

Судом встановлено, що відповідачем було підписано дані акти без претензій та зауважень. Проте, відповідач не оплатив надані позивачем послуги за жовтень, листопад, грудень 2015року, на загальну суму 33 900,00 дол. США.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач в жовтні, листопаді, грудні 2015 взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши замовнику (відповідачу) послуги космічного сегменту згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги в повному обсязі та має перед позивачем заборгованість з оплати останніх в сумі 33 900,00 дол. США.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 33 600,00 дол. США основного боргу за жовтень, листопад та грудень 2015 позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу борг 3% річних від простроченої суми в сумі 6 371,89 доларів США за період з 31.10.2015 по 31.01.2017, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок не є арифметично вірним, а саме позивач не вірно вказав суму основного боргу, у зв'язку з цим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 178,76 доларів США за заявлений позивачем період з 31.10.2015р. по 31.01.2017 виходячи з доведеної суми заборгованості 33 600,00 дол. США за жовтень, листопад, грудень 2015рік .

В частині решти основного боргу у сумі 139 400,00дол. США за період з січня 2016 по січень 2017 суд відмовляє, з наступних підстав:

- як вже зазначалось у п.5.1.2 додаткової угоди №2 від 11.01.2010р. до Договору сторонами погоджено, що підставою для оплати послуг є саме рахунки та/або акти наданих послуг;

- за відсутністю в матеріалах справи доказів направлення відповідачу рахунків та/або актів наданих послуг, у позивача відсутня підстава вимагати здійснення оплати за договором, а відтак й строк виконання грошового зобов'язання для відповідача не настав;

- надані позивачем 26.01.2018р. поштові квитанції, які на думку позивача є доказами направлення на адресу відповідача актів виконаних робі та рахунків не приймаються судом як належні докази, оскільки з зазначених доказів не вбачається яка кореспонденція направлялась на адресу відповідача;

- суду також не надано доказів направлення відповідачу підписаних Актів про надання послуг екторною поштою, як сторонами визначено у Додатковій угоді №2 до Договору.

За таких обставин вбачається, що вимоги позивача в частині основного боргу у сумі 139 400,00дол. США за період з січня 2016 по січень 2017 є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення 5 040,00 доларів США пені, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочки з 01.10.2016. по 31.01.2017 у розмірі 5 040,00 доларів США.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що якщо клієнт затримує будь-яку оплату відповідно до цього договору на строк більший за тридцять (30) днів з дати, коли ця плата повинна була бути проведеною, клієнт зобов'язаний сплатити Spacecom пеню у розмірі 1,5% на місяць, що додається щомісяця на всі несплачені суми або найвищий відсоток, дозволений за законодавством України, якщо такий відсоток є нижчим за 1,5 % на місяць.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Проте, оскільки матеріалами справи доведено, що строки оплати за надані в період з січня 2016 по 2017 послуги на час звернення до суду не настали, то відповідач станом на час звернення позивача з позовом до суду не прострочив виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що саме неналежне виконання позивачем взятих на себе обов'язків за Договором 16.01.2009 стало підставою невиконання відповідачем зобов'язання, визначеного умовами п. 5.1.2 Договору, а отже позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до умов договору (п.5.3 договору) у сумі 5 040,00 дол. США, задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення 33 600,00 доларів США 50 % штрафу, суд зазначає наступне.

Так, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 33 600 дол. США на підставі п. 5.2. Договору, в якому зазначається про те, що якщо клієнт скасовує цей договір протягом терміну ємності послуг, але до дати закінчення, і не відповідно до п. 9.2. нижче, або Spacecom припинить дію договору відповідно до п.9.1. нижче, клієнт повинен сплатити Spacecom штраф за скасування, що дорівнює 50% від суми , що залишилась не сплаченою, як би цей договір не закінчився до дати закінчення, але не менше ніж сума плати за послуги за 3 місяці використання, розрахованою відповідно до плати за послуги.

Проте, суду доведено та підтверджено документально, що відповідачем направлено повідомлення позивачу з метою припинення дії Договору на підставі п. 9.3. Договору.

Згідно з п. 9.3. Договору клієнт має право достроково розірвати договір до дати закінчення за умовами надіслання до компанії Spacecom письмового повідомлення про це за дев'яносто (90) днів до передбачуваної дати розірвання договору. Клієнт звільняється від сплати штрафа за скасування у таких випадках: і) клієнт повністю припинив надання послуг телебачення в рамках дозволених послуг; та іі) такі послуги телебачення в рамках дозволених не надавались прямо або побічно клієнтові або третім особам або компаніям та/або не використовувались ними; та (ііі) клієнт або треті особи чи компанії не використовують прямо або побічно ліцензії та дозволи, передбачені пунктом 2.2. Договору, включаючи ліцензії та послуги зв'язку «Земля-Супутник» та/або інформаційне наповнення.

В п. в) преамбулі (вступної частини) договору, клієнт звернувся до Spacecom щодо надання йому послуг космічного сегменту через супутники та надання ємкості послуг на супутнику для трансляції телевізійного канала відомого, як УБР, що Spacecom готовий зробити на наведених далі умовах.

Зі змісту вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" за вих. №251/5 від 28.12.2016 вбачається, що відповідач звернувся до позивача з проханням припинити дію договору у зв'язку з припиненням каналу УБР, тобто, у зв'язку з аналюванням ліцензії про яку зазначено в пп. (іі) п. 9.3. Договору. Факт аналювання вказаної ліцензії підтверджується Рішенням №17 від 12.01.2017 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 33 600,00 доларів США є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Компанії "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" (03127, м.Київ, проспект Голосіївський, будинок 120, корпус 1, ідентифікаційний код 31745458) на користь Компанії "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" (Гібор Спорт Білдінг, 7, Менахем Беджін Стріт, ОСОБА_3 52521, Ізраїль, реєстраційний номер 51-139604-6) 33 600 (тридцять три тисячі шістсот) дол США основного боргу, 1 178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) доларів США 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 521 (п'ятсот двадцять один) доларів США 74 центів.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 27.07.2018

Суддя І.І. Борисенко