Рішення № 75768105, 02.08.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/67/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 справа № 908/1138/18

м. Запоріжжя

за позовом Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (03179, місто Київ, пр. Перемоги, 151) в особі Центральної філії Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (49064, місто Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 41)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-НЕТ” (69005, АДРЕСА_1)

про стягнення 9568,63 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

До господарського суду Запорізької області 18.06.2018 надійшла позовна заява Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Центральної філії Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” від 13.06.2018 № б/н про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-НЕТ” 8972,00 грн. заборгованості за виконані за договором № 37021073 від 01.01.2015 роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, 1107,61 грн. пені, 929,06 грн. інфляційних втрат та 243,20 грн. – 3% річних. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 37021073 від 01.01.2015, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8972,00 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов’язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нарахована до стягнення пеня та компенсаційні санкції. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 19.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1138/18, присвоєно справі номер провадження 18/67/18, розгляд справи по суті призначено на 17.07.2018, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.08.2018.

Позивач 16.07.2018 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 9570,32 грн. заборгованості за договором № 37021073 від 01.01.2015, 1120,61 грн. пені, 838,51 грн. інфляційних втрат та 231,16 грн. 3% річних, всього 11760,60 грн., яку 17.07.2018 судом прийнято до розгляду.

Представник позивача у судове засідання 02.08.2018 не з’явився; судом 23.07.2018 від позивача отримано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 8905,52 грн. заборгованості за договором № 37021073 від 01.01.2015, 605,04 грн. пені, 4,79 грн. інфляційних втрат та 53,28 грн. 3% річних, всього 9568,63 грн., враховуючи наявні та допустимі докази.

Зазначену заяву про уточнення позовних вимог суд розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду, у зв’язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 8905,52 грн. заборгованості за договором № 37021073 від 01.01.2015, 605,04 грн. пені, 4,79 грн. інфляційних втрат та 53,28 грн. 3% річних, всього 9568,63 грн.

Крім того, позивачем на адресу суду надіслано заяву про розгляд справи без участі позивача або перенесення розгляду справи на іншу дату у разі необхідності подання додаткових доказів чи пояснень, у зв’язку з відпусткою представника позивача.

Заява позивача в частині розгляду справи без його участі судом задоволена.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, відзив не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. &?б;…&?р; Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п’ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &lя;…&gв;

Ухвали з інформацією про час та місце судового розгляду справи своєчасно направлялись судом на адресу відповідача.

Копія ухвали суду у справі від 19.06.2018, що направлялась на адресу відповідача, повернута відділенням зв’язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з’ясовано, що вона збігається із адресою, що вказана позивачем при поданні позову.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Судом 02.08.2018 постановлено рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Український державний центр радіочастот” (виконавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-НЕТ» (замовник, відповідач у справі) 01.01.2015 уклали договір № 37021073 на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (надалі – договір),

Згідно п. 1.1 договору предметом цього договору є проведення виконавцем робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець зобов’язується протягом всього терміну дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ.

Згідно п. 2.2.2 договору замовник зобов’язується своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна виконаних робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов’язаними з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу» за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість розраховується згідно з законодавством України. Розрахунок ціни робіт наведений у Додатку.

Згідно п. 3.2 договору виконання робіт підтверджується відповідними Актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Як зазначено у п. 3.3 договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.

Розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору цей договір укладений на строк один календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до цього договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю в один календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Згідно п. 6.5 договору оплата робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, здійснюється замовником до моменту набрання чинності додаткової угоди про припинення зобов’язань за договором.

На час розгляду справи договір є діючим.

На підставі договору позивачем виконано роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ широкосмугового радіодоступу (за базову станцію) у травні, липні, жовтні, листопаді 2016 року, січні, лютому, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2017 року, січні, лютому, березні, квітні 2018 року, що підтверджується актами про виконання робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) та рахунками за відповідні місяці.

Відповідачем частково здійснено оплату згідно рахунку № 2217 від 26.05.2016 за травень 2016 року, у зв’язку з чим заборгованість за цим рахунком складає 63,68 грн. Акти виконаних робіт та рахунки за травень, липень, жовтень, листопад 2016 року, січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2017 року направлялися позивачем на адресу відповідача 27.03.2018, за січень 2018 року – 02.02.2018, за лютий, березень, квітень 2018 року – 17.05.2018. Відповідачем зазначені акти виконаних робіт не підписані та рахунки не сплачені.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасного та повного розрахунку за виконані позивачем роботи, внаслідок чого заборгованість за договором № 37021073 від 01.01.2015 склала 8905,52 грн., стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 8905,52 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За своєю правовою природою договір № 37021073 від 01.01.2015 є змішаним договором, який містить елементи договорів надання послуг та підряду.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави (Глава 63) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати виконаних робіт на суму 8905,52 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 8905,52 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач, посилаючись на пункти 4.2, 4.3 договору, просив стягнути суму пені у розмірі 605,04 грн. за період з 26.04.2018 по 17.07.2018.

Згідно п. 4.2 договору за порушення грошових зобов’язань замовник сплачує виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Пунктом 4.3 договору визначено, що пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу, але не більше ніж за 180 днів з моменту, коли зобов’язання мало бути виконане.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав виконаним невірно через допущені арифметичні помилки, у зв’язку із чим позовні вимоги про стягнення пені за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 603,82 грн., в частині стягнення 1,22 грн. пені у позові відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 53,28 грн. за період з 26.04.2018 по 17.07.2018 та 4,79 грн. інфляційних втрат за той самий період.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 53,28 грн. та 4,79 грн. інфляційних втрат судом задовольняється.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-248 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-НЕТ” (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37021073) на користь Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (03179, місто Київ, пр. Перемоги, 151, ідентифікаційний код 01181756) в особі Центральної філії Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (49064, місто Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 41, ідентифікаційний код 21908235) 8905,52 грн. (вісім тисяч дев’ятсот п’ять грн. 52 коп.) основного боргу, 603,82 грн. (шістсот три грн. 82 коп.) пені, 53,28 грн. (п’ятдесят три грн. 28 коп.) 3% річних, 4,79 грн. (чотири грн. 79 коп.) інфляційних втрат та 1761,78 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну грн. 78 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.08.2018.

Суддя В.В. Носівець